іменем України
12 лютого 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 333/10489/23
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/160/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач-відповідач: Акціонерне товариство »Універсал Банк»
відповідачі-позивач: ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства »Універсал Банк» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Шевченко І.М. від 25 вересня 2024 року, місце ухвалення рішення - м.Ніжин, у справі за позовом Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства »Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування нарахованих сум заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство »Універсал Банк» звернулося до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг від 21.10.2019 року у розмірі 122 271 грн. 67 коп., станом на 19.09.2023 року. Також Акціонерне товариство »Універсал Банк» ставило питання про стягнення з відповідача на свою користь 2 684 грн. витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування вимог заявленого позову АТ »Універсал Банк» зазначало, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається одним із способів верифікації клієнта: очно на точці видачі; у відділенні банку; співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; кредитним агентом у точці. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ »Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 21.10.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Акціонерне товариство »Універсал Банк» вказувало, що підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 60 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. За доводами Акціонерного товариства »Універсал Банк», ОСОБА_1 не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. Станом на 19.09.2023 року ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 122 271,67 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), яку Акціонерне товариство »Універсал Банк» просило стягнути на свою користь.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.01.2024 року цивільну справу №333/10489/23 за позовом Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за підсудністю (а.с.46-47).
12.03.2024 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства »Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування нарахованих сум заборгованості за кредитним договором, в якій просив: відмовити у задоволенні позовної заяви АТ »Універсал Банк» до нього, та визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним та Акціонерним товариством »Універсал Банк» від 12.05.2021 року на користування сумою кредиту в розмірі 60 000 грн. та сумою споживчого кредиту в розмірі 50 000 грн.; скасувати нараховану за вказаним кредитним договором суму боргу в розмірі 122 271,67 грн. В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_1 зазначав, що 21.10.2019 року він відкрив поточний рахунок у мобільному додатку АТ »Універсал Банк» та отримав картку для користування. До 12.05.2021 року він користувався карткою для особистих потреб, при цьому, використовував власні кошти, які переказував на картку, кредитними коштами не користувався, заборгованості за кредитним лімітом не мав. За доводами ОСОБА_1 , 12.05.2021 року кошти кредитного ліміту з його банківської карти були зняті не ним, а шахраями, про що ОСОБА_1 того ж дня повідомив банк. ОСОБА_1 вказував, що 12.05.2021 року невідомі особи, шляхом шахрайства заволоділи його грошовими коштами, а саме: 60 000 грн. - гроші кредитного ліміту, 1 700 грн. - власні кошти, 326,00 доларів США, перевівши вказані кошти на карти »Ізібанк». За доводами ОСОБА_1 , невідомі особи замовили та отримали від його імені споживчий кредит у розмірі 50 000 грн. За цим фактом 13.05.2021 року Мелітопольським РУП ГУ НП у Запорізький області відкрито кримінальне провадження №12021082140000622 за ч.2 статті 190 КК України. ОСОБА_1 стверджує, що він кредитними коштами не користувався, збільшення кредитного ліміту не замовляв, банк не повідомляв його про встановлення/збільшення кредитного ліміту. ОСОБА_1 вказував, що на його письмові звернення про припинення нарахування кредитних сум та штрафних санкцій, банк не припинив нарахування заборгованості. Станом на час розгляду справи в суді сума боргу складає 122 271,67 грн., яких, як вказує ОСОБА_1 , він не отримував.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.03.2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства »Універсал банк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування нарахованих сум заборгованості за кредитним договором - прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження із первісним позовом Акціонерного товариства »Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року позов Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства »Універсал Банк» заборгованість у розмірі 60 000 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 315 грн. 16 коп. У задоволенні позову Акціонерного товариства »Універсал Банк» в іншій частині вимог - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства »Універсал банк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування нарахованих сум заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство»Універсал Банк» просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ »Універсал Банк» та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 21.10.2019 року - задовольнити. В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року, апелянт просить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства »Універсал Банк» вказують, що рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, є незаконним, ухваленим всупереч нормам процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без врахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав банку. В доводах апеляційної скарги АТ »Універсал Банк» зазначає, що ухвалюючи рішення у оскаржуваній частині, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача із Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що у разі, якщо умови і правила обслуговування в АТ »Універсал Банк», інформаційний лист щодо чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача не містять підпису відповідача, вони не можуть вважатись складовою договору про надання банківських послуг. Проте, із даними висновками суду першої інстанції апелянт не погоджується, та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що форма та порядок укладання договору відбулась у змішаній формі - підписання позичальником анкети-заяви до договору про надання банківських послуг »monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). Із наданого банком алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення із Умовами обслуговування рахунків особи в АТ »Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank, подальше укладення договору є неможливим. Апелянт стверджує, що заповненням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. За доводами апелянта, сторонами було погоджено у належній (письмовій) формі всі істотні умови договору. Розрахунок заборгованості, долучений до позову, а також виписка про рух коштів, як стверджує апелянт, є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявну заборгованість ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що матеріали справи не містять в собі, та ОСОБА_1 не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг, і даний договір недійсним не визнано. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, і тому у нього виникла заборгованість. Враховуючи, що у ОСОБА_1 прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором становить понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 на контакт не виходив, та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму »на вимогу». Відповідно до ч.2 статті 1054 та ч.2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. На підставі наведеного, апелянт стверджує, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором становить 122 271,67 грн., що складається із: загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 122 271,67 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 0.00 грн.; заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0.00 грн. Апелянт зазначає, що як вбачається із виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду 19.09.2023 року становив - (мінус) 62 271,67 грн. У свою чергу, кредитний ліміт на картці становив 60 000,00 грн. Кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому, банк надає кредит (овердрафт) згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п.4.23 Умов і Правил). Із врахуванням того, що ОСОБА_1 було у повній мірі використано кредитний ліміт у розмір 60 000,00 грн., та він не вносив кошти для погашення поточних платежів за договором, зокрема та не виключно щодо сплати щомісячних платежів за сервісом »Розстрочка», банк надавав додаткові кредитні кошти (овердрафт), з метою погашення поточних договірних платежів, згідно п.4.23 Умов і Правил. У пункті 10 Анкети-заяви від 21.10.2019 року визначено, що клієнт надає право та доручає АТ »Універсал Банк» здійснювати договірні списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ »Універсал Банк», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед АТ »Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між позичальником та банком. У пункті 3 Анкети-заяви визначено, що клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Апелянт вказує, що збільшуючи в односторонньому порядку розмір тіла кредиту, який станом на 19.09.2023 року становив 122 271,67 грн., банк діяв виключно у межах наданих йому повноважень, зокрема, п.п.3,10 Анкети-заяви, а також п.4.23 Умов і Правил. На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, і як зазначає апелянт, дійшов передчасних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог банку.
Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За даних обставин, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року переглядається апеляційним судом у оскаржуваній апелянтом частині, тобто, в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог АТ »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В судове засідання апеляційного суду сторони даного спору, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Відповідач-позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 21.10.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в АТ »Універсал Банк», положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
У п.3 анкети-заяви сторони обумовили, що підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Окрім цього, ОСОБА_1 беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, та погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Відповідно до наданої АТ »Універсал Банк» виписки руху коштів по картці клієнта, на кредитній картці ОСОБА_1 встановлено ліміт (станом на 19.09.2023 року) у розмірі 60 000,00 грн., а також наявна заборгованість (станом на 19.09.2023 року) у розмірі 122 271,67грн. (а.с.8, 81-174).
Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, частково задовольняючи вимоги первісного позову АТ »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, дійшов висновку, що первісний позов АТ »Універсал Банк» підлягає задоволенню частково, а саме, в межах фактично отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів - кредитного ліміту в розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вказаний банком розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 122 271,67 грн., є необґрунтованим, і у матеріалах справи відсутні відомості про збільшення кредитного ліміту саме до цієї суми, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ »Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування нарахованих сум заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір про надання банківських послуг від 21.10.2019 року відповідав дійсній волі ОСОБА_1 , оскільки ним підписана анкета-заява, проти чого він не заперечував; також установлено, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою за його рахунком, що свідчить про те, що вказаний правочин було укладено з його волі та у його інтересах. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався на обґрунтування вимог зустрічного позову, а також не спростовано позицію позивача за первісним позовом. Будь-яких інших доказів на спростування презумпції правомірності укладеного між сторонами договору, матеріали цивільної справи не містять, і за даних обставин, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 .
Переглядаючи рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року у оскаржуваній апелянтом частині, тобто, в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог АТ »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги АТ »Універсал Банк» відносно того, що рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, є необґрунтованим, ухваленим всупереч нормам процесуального права, та із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без врахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги АТ »Універсал Банк» зазначає, що ухвалюючи рішення у оскаржуваній частині, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача із Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що у разі, якщо умови і правила обслуговування в АТ »Універсал Банк», інформаційний лист щодо чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача не містять підпису відповідача, вони не можуть вважатись складовою договору про надання банківських послуг. Проте, із даними висновками суду першої інстанції апелянт не погоджується, та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що форма та порядок укладання договору відбулась у змішаній формі - підписання позичальником анкети-заяви до договору про надання банківських послуг »monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). Із наданого банком алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення із Умовами обслуговування рахунків особи в АТ »Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank, подальше укладення договору є неможливим. Апелянт стверджує, що заповненням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. За доводами апелянта, сторонами було погоджено у належній (письмовій) формі всі істотні умови договору. Розрахунок заборгованості, долучений до позову, а також виписка про рух коштів, як стверджує апелянт, є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявну заборгованість ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що матеріали справи не містять в собі, та ОСОБА_1 не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг, і даний договір недійсним не визнано. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, і тому у нього виникла заборгованість. Враховуючи, що у ОСОБА_1 прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором становить понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 на контакт не виходив, та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму »на вимогу». Відповідно до ч.2 статті 1054 та ч.2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. На підставі наведеного, апелянт стверджує, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором становить 122 271,67 грн., що складається із: загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 122 271,67 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 0.00 грн.; заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0.00 грн. Апелянт зазначає, що як вбачається із виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду 19.09.2023 року становив - (мінус) 62 271,67 грн. У свою чергу, кредитний ліміт на картці становив 60 000,00 грн. Кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому, банк надає кредит (овердрафт) згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п.4.23 Умов і Правил). Із врахуванням того, що ОСОБА_1 було у повній мірі використано кредитний ліміт у розмір 60 000,00 грн., та він не вносив кошти для погашення поточних платежів за договором, зокрема та не виключно щодо сплати щомісячних платежів за сервісом »Розстрочка», банк надавав додаткові кредитні кошти (овердрафт), з метою погашення поточних договірних платежів, згідно п.4.23 Умов і Правил. У пункті 10 Анкети-заяви від 21.10.2019 року визначено, що клієнт надає право та доручає АТ »Універсал Банк» здійснювати договірні списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ »Універсал Банк», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед АТ »Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між позичальником та банком. У пункті 3 Анкети-заяви визначено, що клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Апелянт вказує, що збільшуючи в односторонньому порядку розмір тіла кредиту, який станом на 19.09.2023 року становив 122 271,67 грн., банк діяв виключно у межах наданих йому повноважень, зокрема, п.п.3,10 Анкети-заяви, а також п.4.23 Умов і Правил. На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, і як зазначає апелянт, дійшов передчасних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог банку.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, виходячи із наступного.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що на аркуші 9 даної цивільної справи знаходиться роздрукований скріншот анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, із копією паспорту, ідентифікаційного коду та фотографією ОСОБА_1 , підписаної ОСОБА_1 , в якому зазначено, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ »Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням monobank/ua/terms, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок в АТ »Універсал Банк» у гривні на його ім'я НОМЕР_1 , встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку, та погодився, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. ОСОБА_1 підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу, та надана ним інформація є правдивою. Засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. ОСОБА_1 визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Погодився з тим, що невід'ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг »Monobank», з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинність.
На аркушах 10-22 даної цивільної справи знаходиться копія витягу з Умов обслуговування в АТ »Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, які набули чинності з 27.11.2021 року. На аркушах 23-24, 25-27 даної цивільної справи знаходиться витяг з тарифів за Чорною карткою monobank, копія паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank.
На аркушах 28-30 цивільної справи наявні копії паспорту ОСОБА_1 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Відповідно до наданої АТ »Універсал Банк» виписки руху коштів по картці клієнта, на кредитній картці ОСОБА_1 встановлено ліміт (станом на 19.09.2023 року) у розмірі 60 000,00 грн., а також наявна заборгованість (станом на 19.09.2023 року) у розмірі 122 271,67 грн. (а.с.81-174).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей: 634, 638 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Приписи Закону України »Про електронну комерцію» визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України »Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 статті 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію», у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України »Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ »Універсал Банк» вказує, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
Вирішуючи позовні вимоги АТ »Універсал Банк», суд першої інстанції, як вбачається із рішення від 25.09.2024 року, прийняв до уваги зазначені обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2017 року АТ »Універсал Банк» запустив проект »monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки »Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту »monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції, стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, на підставі якого йому було надано кредит в розмірі 60 000 грн.
Апеляційний суд враховує, що у даній справі ОСОБА_1 не оскаржується рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, в частині задоволених позовних вимог АТ ''Універсал Банк'', та встановлених судом першої інстанції обставин отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі встановленого кредитного ліміту 60 000 грн., а АТ »Універсал Банк», при цьому, доведено обставини, на які банк посилався на підтвердження вимог заявленого ним позову, в частині наявності підстав для стягнення із ОСОБА_1 коштів у розмірі 60 000 грн.
Разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи підписаних ОСОБА_1 . Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування кредитною карткою, у суду відсутні підстави вважати, що саме із наданими АТ »Універсал Банк» в обґрунтування заявлених позовних вимог доказами було ознайомлено ОСОБА_1 .
На підтвердження обставин, на які посилається АТ »Універсал Банк» у позові, банком мало бути надано умови обслуговування рахунків фізичної особи, із додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору, проте, вказаних документів матеріали справи в собі не містять.
При цьому, у матеріалах справи наявні Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ »Універсал Банк» при наданні банківських послуг, із відміткою про набуття чинності 27.11.2021 року, тобто, вочевидь, у хронологічному розумінні, після підписання ОСОБА_1 анкети-заяви від 21.10.2019 року.
Відповідно до приписів статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77 - 80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів ч.1 - ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, за змістом вказаних вище норм процесуального права, сторона спору зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається, на підставі доказів, які вона надає суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 статті 13 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не містять в собі відповідних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ »Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту »картка Monobank», таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою »Monobank», розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, щодо недоведеності підстав для стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості на користь АТ »Універсал Банк», поза сумою 60 000 грн., які були фактично отримані ОСОБА_1 . Оскільки, із дослідженої судом анкети-заяви від 21.10.2019 року вбачається, що вона містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , його контактну інформацію, інші особисті відомості, але не містить в собі даних про розмір кредитних коштів. Розрахунок заборгованості, на який посилається АТ »Універсал Банк», не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Згідно тверджень позову АТ »Універсал Банк», сума заборгованості у розмірі 122 271,67 грн., нарахована ОСОБА_1 шляхом збільшення тіла кредиту на розмір заборгованості. Проте, жодними умовами анкети-заяви чи іншої угоди між сторонами цього не передбачено, відтак, належних доказів тих обставин, про які заявляє АТ »Універсал Банк» у позові, матеріали справи в собі не містять.
Викладення апелянтом у апеляційній скарзі механізму реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, механізму утворення заборгованості у заявленому в позові банку розмірі, аналіз умов анкети-заяви, згідно якої, клієнт шляхом її підписання підтвердив, що до укладення договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від банку та погоджується з ними, приймаються до уваги апеляційним судом, проте, наведене вказаних вище обставин не спростовує.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 неодноразово було здійснено банківські операції із використанням власної картки, і таким чином, він надавав свою згоду на зміни, доповнення до договору про надання банківських послуг від 21.10.2019 року, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки виписка із особового рахунку ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутня.
Розрахунок заборгованості, на який посилався АТ »Універсал Банк» у позові, і який був предметом дослідження суду, не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, який створено самим АТ »Універсал Банк», а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, про яку зазначає банк у вимогах заявленого позову.
У розрахунку заборгованості вказано, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 122 271,67 грн., і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи АТ »Універсал Банк» надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє АТ »Універсал Банк» у позовній заяві, а саме, що заборгованість ОСОБА_1 за договором від 21.10.2019 року становить саме суму, яку банк просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 , матеріали справи в собі не містять.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції вірно встановив правову природу заявленого АТ »Універсал Банк» позову, у достатньому обсязі визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив при цьому наявні у справі докази, і надав їм належну оцінку, в силу вимог статей: 12, 13, 81, 89 ЦПК України. За даних обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, з мотивів, які викладені у апеляційній скарзі АТ »Універсал Банк».
Приймаючи до уваги вищезазначене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства »Універсал Банк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, і відповідно до положень якої, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у неоскаржуваній апелянтом частині, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2024 року апеляційним судом не переглядається.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства »Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 вересня 2024 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: