Номер провадження: 11-кп/813/1403/25
Справа № 947/13662/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.02.2025 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12016160380001362, внесеному до ЄРДР 14.06.2016 року, за обвинуваченнямОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.3,13, ч.2 ст.115, ч.3 ст. 146, ч.1 ст.357 КК України,
установив:
Зазначеною ухвалою суду першої інстанції клопотання прокурора задоволено, продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.04.2025 року включно, із утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
На зазначену ухвалу суду, 18.02.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 , через канцелярію ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», подав апеляційну скаргу.
Дослідивши апеляційну скаргу, суддя-доповідач доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_3 з таких підстав.
Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Окрім того, ч. 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають документи державною мовою.
Отже, згідно із Конституцією України, КПК України та вищезазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень та в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову, що також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Також, ст. 396 КПК України визначено вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі.
Так, в апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.
Тобто, враховуючи вищенаведене, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову, що надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 396 КПК України та визначитись щодо прийняття скарги до провадження.
Так, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що вона фактично викладена на іноземній мові, а саме російською, що в свою чергу є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Той факт, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 викладена на російській мові, на переконання судді-доповідача не свідчить про те, що апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, автоматично зобов'язаний прийняти її до провадження, оскільки російська мова в Україні не є державною, натомість нею користується політичне керівництво та мешканці країни-агресора «російської федерації», які розв'язали повномасштабну війну в Україні, навмисно руйнують Нашу країну, знущаються та вбивають її громадян.
За таких обставин, суддя-доповідач переконаний, що прийняття апеляційної скарги особи, викладеної на мові країни-агресора, суперечить Конституції України, нормам діючого кримінального процесуального Закону та суспільної моралі.
Водночас, апеляційний суд позбавлений можливості залишити апеляційну скаргу обвинуваченого без руху для усунення недоліків з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 399 КПК України прямо передбачає, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду 1-ої інстанції.
Разом із тим, діючим КПК України, передбачені особливості апеляційної перевірки ухвал як слідчих суддів, так і ухвал суду про обрання/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, спрощений порядок подачі апеляційної скарги, обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги, невідкладність у вирішенні питань про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб, що унеможливлює прийняття такого рішення, щодо апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів.
Отже, суддя-доповідач приходить до висновку, що у разі подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 422, 422-1 КПК України, складеної іноземною мовою, положення ст. 398, ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України до такої скарги не застосовуються. В такому випадку, суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену не українською мовою, особі, яка її подала.
Зазначена позиція судді-доповідача узгоджується із правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові по справі №521/12324/18 від 19.09.2022.
Разом із тим, суддя-доповідач вважає за необхідне звернути увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_3 може звернутись до свого захисника або до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги задля забезпечення йому можливості звернення з апеляційною скаргою, яка відповідає вимогам законодавства.
Згідно із ч. 7 ст. 399 КПК України суддя-доповідач роз'яснює особі, яка подала апеляційну скаргу про те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 10 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 24, 370, 395, 399, 404, 405, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, суддя - доповідач,
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12016160380001362, внесеному до ЄРДР 14.06.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.3,13, ч.2 ст.115, ч.3 ст. 146, ч.1 ст.357 КК України, - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 , у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 396 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду, протягом трьох місяців з моменту прийняття судового рішення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2