Номер провадження: 22-ц/813/4106/25
Справа № 522/11918/14-ц
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Кострицький В. В.
18.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
представник заявника - ОСОБА_2
апелянт - ОСОБА_3
представник апелянта - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2024 року, ухвалену у складі судді Шенцевої О.П., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 522/11918/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Короткий зміст заяви.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, в якій просить видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 522/19918/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 02.06.2015 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. ухвалено рішення у цивільній справі № 522/11918/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.12.2015 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 червня 2015 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за р. № 13450, у розмірі 2 069 025 (два мільйони шістдесят дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 00 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін. На виконання рішення суду 19 січня 2016 року було видано виконавчий лист. 17.11.2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до вимог пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (лист від 05.07.2024 № 118651). Стягувач виконавчий документ не отримав, що фактично свідчить про його втрату при пересилці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа - задоволено.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, щоз матеріалів справи слідує, що 17.11.2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до вимог пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчий документ повернуто стягувачу за його адресою. Однак, стягувач - ОСОБА_1 , виконавчий документ не отримав, що фактично свідчить про його втрату при пересилці.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення оригіналу виконавчого листа №522/11918/14-ц на адресу позивача не було, документи було втрачені при пересилці.
Втрата виконавчого листа по цивільній справі № 522/11918/14-ц унеможливлює виконати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2015 року та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.12.2015 року.
За таких підстав, суд вважав можливим заяву ОСОБА_1 задовольнити заяву та видати дублікат виконавчого листа, оскільки рішення не виконано і не втратило своєї законної сили.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що на виконання судового рішення у справі № 522/11918/14-ц в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 069 025 грн., було вилучено автомобіль, але дана обставина не врахована у виконавчому провадженні №76413618, ні при розгляді справи у суді при розгляді заяви про видачу дубліката виконавчого листа. Таким чином судом першої інстанції не встановлено обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до листа від 05.07.2024 року Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) повідомлено стягувача про те, що 17.11.2020р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», паперові матеріали виконавчих проваджень та реєстри на відправку замовної кореспонденції знищені в установленому порядку.
Таким чином, строк повторного пред'явлення виконавчого документа сплинув: 17.11.2023р. До суду заява про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 522/19918/14-ц подана 07.08.2024 після спливу строку для подання виконавчого документа до стягнення та відповідно для видачі дублікату.
Позиція учасників справи.
Представник заявника ОСОБА_2 надала суду відзив на апеляційну скаргу в якій просила відмовити апелянту та оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Щодо явки сторін.
Представники сторін з'явились до суду та надали суду свої пояснення.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 02.11.2007р., що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області в квітні 2014 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 28 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за р. № 13450, у розмірі 2081450 (два мільйони вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 3664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.12.2015 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 червня 2015 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 02.11.2007р., що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області в квітні 2014 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 28 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за р. № 13450, у розмірі 2 069 025 (два мільйони шістдесят дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 00 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
19 січня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист.
З матеріалів справи слідує, що 17.11.2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до вимог пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчий документ повернуто стягувачу за його адресою. Однак, стягувач - ОСОБА_1 , виконавчий документ не отримав, що фактично свідчить про його втрату при пересилці.
Таким чином можна зробити висновок, що повернення оригіналу виконавчого листа №522/11918/14-ц на адресу позивача не було, документи було втрачені при пересилці.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершена стадія судового провадження та примусове виконання рішень.
Втрата виконавчого листа по цивільній справі № 522/11918/14-ц унеможливлює виконати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2015 року та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.12.2015 року.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до п. 17.4 п. 17 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 419/310/12 зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
За таких підстав, суд першої інстанції вірно вважав можливим заяву ОСОБА_1 задовольнити та видати дублікат виконавчого листа, оскільки рішення не виконано і не втратило своєї законної сили.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянтом не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги, що строк повторного пред'явлення виконавчого документа сплинув: 17.11.2023р. До суду заява про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 522/19918/14-ц подана 07.08.2024 після спливу строку для подання виконавчого документа до стягнення та відповідно для видачі дублікату, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред?явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
При вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа у зв?язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року No8 зазначив, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.
Аналіз змісту пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦІК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Згідно з частинами першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій та третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34в21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, у той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
З матеріалів справи слідує, що 17.11.2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до вимог пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчий документ повернуто стягувачу за його адресою. Однак, стягувач - ОСОБА_1 , виконавчий документ не отримав, що фактично свідчить про його втрату при пересилці.
Таким чином можна зробити висновок, що повернення оригіналу виконавчого листа №522/11918/14-ц на адресу позивача не було, документи було втрачені при пересилці.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 2-461/09).
За змістом статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Судова колегія вважає, що заявником першочергово вчасно було пред'явлено виконавчий лист до виконання. Проте в подальшому оригінал виконавчого листа втрачено по незалежним від стягувача причинам, що свідчить про доброчинність дій стягувача.
Враховуючи те, що вимоги виконавчого листа N° 522/11918/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 02.11.2007р., що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області в квітні 2014 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 28 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за р. № 13450, у розмірі 2 069 025 (два мільйони шістдесят дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 00 коп. не виконані, виконавчий лист стягувачу не повернуто, відсутні підстави вважати, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання на момент звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа сплив, оскільки пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання відбулося у межах строку. Доказів направлення виконавчого документу на адресу стягувача матеріали справи не містять. Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного боржником не надано.
Таким чином, враховуючи, що виконавчий документ по справі № 522/11918/14-ц було втрачено, що у подальшому призвело до пропуску заявником строку для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, рішення суду, що набрало законної сили не виконано, а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Також, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.05.2019 по справі № 905/2458/16 встановлено, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаної заяви та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко