Номер провадження: 33/813/470/25
Номер справи місцевого суду: 499/1337/24
Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М.
Доповідач Артеменко І. А.
17.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іванівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Іванівського районного суду Одеської області від 10.12.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 11.11.2024 о 22.50 год в с.Великий Буялик, по вул.Болгарська, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з рота, порушення мови) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі та клопотанні ОСОБА_1 просив суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Іванівського районного суду Одеської області від 10.12.2024, провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова винесена у його відсутності, про наявність постанови дізнався лише 05.01.2025, коли на його адресу прийшло повідомлення від органів Національної поліції про необхідність здати посвідчення водія.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 послався на те, що:
- місцевий суд належним чином не повідомив його про час, дату та місце розгляду справи;
- суд не врахував незаконну зупинку транспортного засобу працівниками поліції;
- працівники поліції не роз'яснили суті адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 11.11.2024 складено у присутності особи, яка притягається до відповідальності, яка отримала копію вказаного протоколу та надала власні пояснення у протоколі.
11.11.2024 ОСОБА_1 підписав також на адресу Іванівського районного суду заяву про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, зазначивши номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
14.11.2024 адміністративні матеріали отримані Іванівським районним судом Одеської області.
Постановою Іванівського районного суду Одеської області від 15.11.2024 матеріали повернуто до ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області для належного оформлення.
28.11.2024 матеріали справи повернуті суду, де в той же день визначено головуючого у справі.
Справа призначено до розгляду на 10.12.2024 на 09.00, про що 29.11.2024 повідомлено ОСОБА_1 за номером телефона, зазначеним у заяві від 11.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення (а.с.16). Крім того, інформація про дату, час та місце розгляду справи була опублікована на вебсайті Судова влада.
10.12.2024 ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності, суду не подавав.
10.12.2024 справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 . В оскаржуваному рішенні судом обґрунтована можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.
За інформацією ЄДРСР, яка є відкритою та загальнодоступною, судове рішення надіслано для оприлюднення: 10.12.2024, забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
10.12.2024 Іванівський районний суд Одеської області направив копію судового рішення на адресу ОСОБА_1 . Вказана поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою пошти причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
11.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду засобами поштового зв'язку до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку.
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
Судом враховано, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03, зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Отже, враховуючи вищенаведене, зокрема розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, повернення неврученого адресату судового рішення, надання суду повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, з якого ОСОБА_1 дізнався про судове рішення, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначені обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 579512 від 11.11.2024, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 11.11.2024 о 22 год. 50 хв. в с.Великий Буялик, по вул.Болгарська, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з рота, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як у медичному закладі, так і у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. В протоколу ОСОБА_1 надав власні письмові пояснення: «Випив стакан вина» та проставив підпис;
- відеозаписами нагрудної камери поліцейського, якою зафіксовано рух та зупинка транспортного засобу, як згодом встановлено, під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 фактично відмовився, що інкриміновано поліцейськими за ч.1 ст.130 КУпАП та складено адміністративні матеріали, які підписані власноруч ОСОБА_1 ;
- направленням в медзаклад на огляд від 11.11.2024, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду та зазначені виявлені поліцейським ознаки сп'яніння. На вказаному направленні ОСОБА_1 власноруч написав: «Відмовився» та проставив підпис.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Слід зазначити, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.
За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі - Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.
Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані алкогольного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.
Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. При цьому, слід зазначити, що з 17.03.2021 свідки до проходження огляду водієм на стан сп'яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп'яніння без участі свідків, за умови відеофіксації. Вказане узгоджується з положеннями ч.2 ст.266 КУпАП.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.
Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камери поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, по факту яких 11.11.2024 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , виявлення поліцейським у нього ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння у медзакладі чи на місці зупинки та фактична відмова від проходження огляду.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018. Так, у даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано частину запису, який стосується безпосередньо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта про незаконність зупинки транспортного засобу апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду нате, що за правовим аналізом норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення працівниками поліції суті адміністративного правопорушення не спростовують висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, належним чином не повідомленої про слухання справи спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складено 11.11.2024 у присутності особи, яка притягається, яку повідомлено про слухання справи Іванівським районним судом Одеської області та видано копію протоколу. В протоколі ОСОБА_1 розписався про ознайомлення з місцем та часом розгляду справи.
Крім того, ОСОБА_1 підписав заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень.
Місцевий суд повідомив ОСОБА_1 про слухання справи 10.12.2024 о 09.00, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення (а.с.16).
ОСОБА_1 ,будучі обізнаним про дату, час та місце розгляду справи, не скористався правом взяти участь у судовому засіданні під час розгляду справи місцевим судом, справа розглянута за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами. При цьому місцевим судом, належним чином обґрунтована можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Крім того, слід зазначити, що несповіщення особи, яка притягається до відповідальності, не є безумовною підставою для скасування постанови суду, оскільки не впливає на обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує на тому, що суд під час розгляду справ про адмінправопорушення, окрім дотримання прав учасників судового провадження, повинен дотримуватися розумних строків розгляду справ, зокрема, розглядати їх в межах строків притягнення до адмінвідповідальності, передбачених ст.38 КУпАП.
Вказаного балансу судом першої інстанції дотримано в повному обсязі. Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов'язковою. Крім того, права ОСОБА_1 були відновлені шляхом можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді особисто.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Судом враховано, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Іванівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Іванівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко