Справа № 485/2492/24
Провадження №2/485/65/25
Заочне рішення
іменем України
20 лютого 2025 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сезьонова Марія Степанівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Сезьонової М.С., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 січня 1977 року зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. З січня 2021 року шлюб носить формальний характер, сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства через непорозуміння між ними. Позивач вважає, що подальше збереження сім'ї неможливе, а тому просить суд шлюб розірвати та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача згідно поданої письмової заяви просила справу слухати у відсутність позивача та її представника, позов підтримує повністю, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не має. Також додатково надано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 14 січня 1977 року Карагайлинською сільською радою Прокоп"євського району між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, актовий запис № 01, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 14 січня 1977 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_4 " (а.с. 18).
Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
З січня 2021 року шлюбні відносини між подружжям фактично припинені, сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. Сім'я розпалася остаточно та існує формально.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ураховуючи, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач відзив на позов не подав, суд вважає, що сім'я розпалася остаточно, примирення між сторонами не відбулося, а тому збереження даної сім'ї не відповідало б інтересам сторін, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, та суд приходить до висновку, що вимога позивачки про розірвання шлюбу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між стронами суд враховує наступне.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо вречулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 21 про надання правової допомоги від 06 грудня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Сезьоновою М.С. (а.с. 4-8), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Сезьонової М.С. (а.с. 9), ордер адвоката Сезьонової М.С. на надання правничої допомоги (а.с.10), детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн (а.с. 36), акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 21 про надання правової допомоги від 06 грудня 2024 року (а.с. 37).
У відповідності до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 Об'єднаною палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлено.
Таким чином, з огляду на зазначене, враховуючи обсяг наданих послуг та виконаних робіт у справі, доведеність сторною позивача їх вартості належними доказами, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн, що відповідає вимогам співмірності.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, при поданні позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 21).
Таким чином, у зв"язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сезьонова Марія Степанівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 14 січня 1977 року Карагайлинською сільською радою Прокоп"євського району, актовий запис № 01 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п"ятсот грн 00 к).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 20 лютого 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов