Справа № 473/6894/24
іменем України
"20" лютого 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ротар М.М.
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
23 грудня 2024 року представник ТзОВ «Свеа Фінанс» (до перейменування ТзОВ «Росвен Інвест Україна») звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 22.05.2019 року між відповідачем та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.22268.005288816, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти на поточні потреби в сумі 49 999 грн. строком на 36 місяців, процентна ставка в розмірі 11,99 % річних.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТзОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Росвен Інвест Україна» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, ТзОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 102 437,81 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 45 690,90 грн., заборгованості за відсотками 17 317,25 грн., заборгованість за комісіями 39 429,66 грн..
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за кредитним договором не виконала.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 27.12.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
03.02.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 , відповідно до відзиву на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 22.05.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 (далі Договір).
Відповідно до п. 1 Договору, сума позики 49 999 грн., процентна ставка в розмірі 21,99 % річних змінювана (відповідно до позовної заяви та витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року розмір відсоткової ставки складає 11.99 %), строк договору 36 місяців.
Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатила.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТзОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Росвен Інвест Україна» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, ТзОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 102 437,81 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 45 690,90 грн., заборгованості за відсотками 17 317,25 грн., заборгованість за комісіями 39 429,66 грн..
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 22.05.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування №Z06.22268.005288816.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 17 317,25 грн., суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року станом на 25.07.2023 р., заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 17 317,25 грн..
Однак у вказаному розрахунку зазначена лише сума заборгованості за відсотками, порядок її нарахування не зазначений.
У такому випадку якщо відповідний розрахунок позивачем не здійснено або здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.
При розрахунку заборгованості за відсотками судом береться до уваги договір кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року, який укладений між відповідачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк». Як було вище зазначено, у вказаному договорі сума позики становить 49 999 грн., процентна ставка в розмірі 11,99 % річних, строк кредиту 36 місяців (3 роки).
Таким чином сума процентів, нарахованих за кредитом становитиме 17 984,64 грн. (49 999 грн.* 11,99% * 3 строк кредиту).
В свою чергу нарахування відсотків після закінчення строку дії договору чинним законодавством не передбачено.
При цьому судом враховується правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (в тому числі, за прострочення заборгованості) припиняється, тому відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає у розмірі встановленому законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3 % річних.
Позивач же в свою чергу не заявляв вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з розміру визначеного законом, відповідного розрахунку вказаної заборгованості суду не надавав, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог.
У паспорті споживчого кредиту Додаток №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 рокумістить відомості про те, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,50 % щомісяця від початкової суми кредиту. Загальний розмір заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями за кредитним договором №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 рокустановить 41 823,96 грн..
Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Оскільки, паспорт споживчого кредиту Додаток №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 рокуне містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилася.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, як в Договорі кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення Договору кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року, щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Позивачем при подачі позову ставиться вимога про сплату заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, таким чином при розрахунку заборгованості відповідача за Договором кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року має бути враховано відсутність підстав для нарахування заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями.
Від так відповідно до виписки від 25.07.2023 року та до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року сплачено в загальному 23 547,22 грн.. Частина зазначеної суми було зараховано на погашення плати за обслуговування по кредиту.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 року в частині стягнення заборгованості за основним боргом та стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами підлягає до часткового задоволення на загальну суму 44 436,42 грн. ((49 999 грн. (заборгованості за основною сумою боргу) - 23 547,22 грн. (сума сплаченої заборгованості)) + 17 984,64 грн. (заборгованості за відсотками)).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 269 від 19.12.2024 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищезазначене, та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (43%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 041 грн. 63 коп..
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z06.22268.005288816 від 22.05.2019 рокув загальному розмірі 44 436 грн. 42 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 041 грн. 63 коп..
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Суддя М.М. Ротар