Справа № 523/20816/24
Провадження №2/523/962/25
(ЗАОЧНЕ)
"18" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною вище позовною заявою, якою просить визнати договору купівлі-продажу дійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.07.1996 року між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 15296, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала продавцям в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 05 червня 1996 року, зареєстрованого МЕТІ м.Одеси 06.06.1996 року під №41, ст.174-кн.177 пр. Договір був укладений на Одеській товарній біржі, та після укладення договору право власності ОСОБА_1 було зареєстроване 29.07.1996 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації під №41, ст.175, кн.177 пр. Правочин сторонами виконано у повному обсязі. У вказаній квартирі вона проживає тривалий час, зареєстрована в ній, сплачує всі належні комунальні послуги та утримує квартиру у належному стані.
На даний час позивач має намір укласти договір дарування квартири, однак не може цього зробити з тієї причини, що згаданий договір купівлі - продажу квартири, засвідчений біржою. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати дійсним вказаний вище договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 січня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу у її відсутність, та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином за останнім відомим місцем реєстрації, а також через оголошення яке розміщене на офіційному сайті суду. Відзиву від відповідачів на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду останні не подавали.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідачів, які причини неявки не повідомили, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.07.1996р. між ОСОБА_1 (покупець) з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з другої сторони, укладено договір № 15296 купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_2 , яка складається із трьох кімнат, яка належала продавцям в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 05 червня 1996 року, зареєстрованого МЕТІ м.Одеси 06.06.1996 року під №41, ст.174-кн.177 пр.
Договір № 15296 від 02.07.1996 р. купівлі-продажу квартири зареєстрований в Журналі реєстрації 29.07.1996 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації під №41, ст.175, кн.177 пр.
Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений не був, однак сторони по договору домовилися щодо усіх істотних умов і відбулося повне його виконання, а укладався він на біржі так як це не суперечило законодавству того часу.
Покупець, свої обов'язки за договором виконав, сплатив вказану в договорі суму відповідачам.
Після укладення договору відповідачі виселилась з квартири в зазначений договором строк та знялись з реєстраційного обліку.
Після підписання договору позивач сплачувала всі комунальні послуги, володіла та користувалася даною квартирою.
Також, право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Витягом №377725612.
Згідно ст. 638 ЦК України (2003 р.) договір є укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963 року, тобто чинного на час укладення договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем, якщо сторона повністю або частково виконала угоду, то суд має право визнати таку угоду дійсною. Ці ж вимоги викладені і в статті 220 Цивільного кодексу України, діючого в даний час.
Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.
Угоди зареєстровані на біржі не потребують нотаріального засвідчення. На підставі ч.4 ст.15 Закону України « Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, з метою захисту права власності позивача, суд доходить висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ч.2 ст.47, ч.2 ст.227 ЦК України(в редакції 1963р), статтями 259,263-265,268, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №15296 від 02.07.1996 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Одеській товарній біржі між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 19.02.2025р.
Суддя: К.О. Далеко