Головуючий суддя у першій інстанції: Потабенко В.А.
18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11825/24 пров. № А/857/31948/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 380/11825/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
04.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №12-дс від 06.05.2024р.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 02.06.2006р. ОСОБА_1 працює в органах податкової служби. з 07.04.2022р. станом на момент розгляду справи - на посаді старшого державного інспектора Мостиської ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області.
17.03.2023р. ОСОБА_1 направила повідомлення до Головного управління ДПС у Львівській області про наявний у неї потенційний конфлікт інтересів, у якому вказала, що з метою недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень, відповідно до ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» інформує про те, що близька особа позивача (матір) ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Львівській області.
21.03.2023р. Наказом Головного управління ДПС у Львівській області № 108 «Про врегулювання конфлікту інтересів», застосовано до старшого державного інспектора Мостиської ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області Андрейко Л.О. захід зовнішнього регулювання конфлікту інтересів - усунуто від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі у їх прийнятті з питань, що будуть стосуватись ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Вказаним наказом також повідомлено про те, що у випадку отримання до виконання завдань, що передбачатиме вчинення дій, розгляд справ, підготовку та прийняття рішення чи участі у його прийнятті, що стосуватиметься ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), позивач зобов'язана не вчинятиме дій, не прийматиме рішень та письмово повідомити про це начальника Мостиської ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області або особо, яка виконує його обов'язки для залучення о прийняття рішень, вчинення дій інших працівників.
Відповідно до доповідної записки управління з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Львівській області від 18.03.2023р. № 439/13-01-14-11 до Головного управління ДПС у Львівській області надійшов лист Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України №4287/7/99-00-14-02-07 від 19.02.2024р. щодо можливого порушення посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області вимог Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби України та Порядку доступу до інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Державної податкової служби України, для проведення перевірки в межах компетенції та вжиття заходів, відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, згідно інформації з журналів реєстрації подій в ІКС ДПС (моніторинг дій користувачів Головного управління ДПС у Львівській області під час перегляду інформації в підсистемах ІКС «Податковий блок» за період жовтня 2023 року - січня 2024 року включно) встановлено факти вчиненні дій в ІКС ДПС 46 посадовим особами Головного управління ДПС у Львівській області (в тому числі і ОСОБА_1 ) стосовно платників податків, які є близькими особами.
28.03.2024р. Наказом Головного управління ДПС у Львівській області №11-дн «Про порушення дисциплінарного провадження» порушено дисциплінарне провадження стосовно старшого державного інспектора Мостиської ДПІ Головного управління ДПС У Львівській області ОСОБА_1 з метою визначення наявності, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку - перегляду інформації в ІКС «Податковий блок» стосовно близької особи - матері ОСОБА_2 16.10.2023р., 01.11.2023р., 21.12.2023р. та 19.01.2024р. (моніторинг інформації в режимі перегляду).
26.04.2024р. на засіданні дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головне управління ДПС у Львівській області прийнято рішення про наявність у діях старшого державного інспектора Мостиської ДПІ ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, визначеного п.2, п.5 ч.2 ст. 65, п.2 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» та рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
06.05.2024р. Головне управлінням ДПС у Львівській області прийняв наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №12-дс, яким на підставі п.2, п.5 ч.2 ст.65, п.2 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» оголошено догану старшому державному інспектору Мостиської ДПІ Андрейко Л.О. за здійснення перегляду у підсистемах ІКС «Податковий блок» відомостей стосовно ОСОБА_2 в період: 16.10.2023р., 01.11.2023р., 21.12.2023р., 19.01.2024р. та всупереч п.2 наказу Головного управління ДПС у Львівській області «Про врегулювання потенційного конфлікту інтересів» від 21.03.2023р. №108, не повідомила безпосереднього керівника про вчинення таких дій.
Підставою для винесення оскаржуваного наказу зазначено подання дисциплінарної комісії від 26.04.2024р. №854/13-01-14-11. (а.с. 10)
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Основні обов'язки державного службовця визначені ст.8 Закону України «Про державну службу», відповідно до ч.1 якої державний службовець зобов'язаний, зокрема, дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;
ч.5 ст.5 Закону України «Про державну службу» визначено, що на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
В п.3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України №52 від 02 вересня 2019 року, передбачено, що працівники зобов'язані вживати заходів щодо запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, дотримуватись вимог фінансового контролю.
ч.1 ст.64 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначені ст.65 Закону України «Про державну службу», ч.1 якої передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Тобто, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками згідно ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).
ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, шо корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
Правопорушення, пов'язане з корупцією, - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у п.1, п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб (ч.2 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції»).
Відповідно до ч.3 ст.28 Закон України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Визначення поняття «потенційний конфлікт інтересів» наведено у ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
У методичних рекомендаціях щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції, наданих Національним агентством з питань запобігання корупції від 21 жовтня 2022 року № 13, роз'яснено, що приватний інтерес може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.
В п.1.6 розділу І Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, видно, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
п.2.4 розділу ІІ Методології вказано, що проведення антикорупційної експертизи, дискреційні повноваження мають такі ознаки:
1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;
2) дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта форм реагування на цей юридичний факт;
3) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;
4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень - видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;
5) наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;
6) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання.
Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №826/15347/17 зроблено наступні висновки.
Поняття потенційного конфлікту інтересів включає в себе поняття неупередженості та об'єктивності при вчиненні чи не вчиненні певних дій під час виконання повноважень. При цьому, поняття потенційного конфлікту інтересів значно ширше і потребує з'ясування інших ознак, а саме, наявності у особи приватного інтересу.
Потенційний конфлікт інтересів - це конфлікт інтересів, який може виникнути в майбутньому. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів, має три елементи.
Перший елемент - це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу.
Другий елемент - це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження.
Третій елемент - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов'язків та повноважень в майбутньому.
Всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення у вигляді догани до позивача застосовано за порушення п.2, п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
В той же час, за наведеною нормою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, невиконанні або неналежному виконанні посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 має доступ до складової системи ІКС «Податковий блок» лише до «перегляду ІКП», яка призначена з типом доступу «Читання».
Із змісту наданих під час проведення службового розслідування позивачем пояснень від 04.04.2024р. та 29.04.2024р. чітко видно, що ОСОБА_1 дійсно заходила в облікову карточку своєї матері - ОСОБА_2 . Так, перший раз вона зайшла до ІКС «Податковий блок» за ідентифікаційним кодом і побачивши, що це карточка її матері, - закрила її, не вчиняючи ніяких дій. В подальшому заходила в облікову карточку ОСОБА_2 з метою уточнення доходу для подання декларації в НАЗК за 2023 рік. При цьому, жодних дій не вчиняла, жодних рішень стосовно ОСОБА_2 не приймала, що не спростував апелянт.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач обґрунтовала вхід до облікової картки даних ФОП ОСОБА_2 , яка є матір'ю, лише два рази з чотирьох. Щодо інших епізодів пояснення позивача в матеріалах справи відсутнє, що могло би давати підстави стверджувати про порушення вимог п.2, п.5 ч.2 ст.65, п.2 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу».
Водночас, як вказано вище, приписами ст.74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дослідивши оскаржений наказ від 06.05.2024р. №12-дс, подання дисциплінарної комісії від 26.04.2024р., колегія суддів наголошує, що відповідач не зазначив, які саме наслідки мали місце, що стали результатом вчинених дій позивачем, не зазначено, що такі наслідки були негативними.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідач не зазначив про жодні наслідки, які мав вхід до облікової картки даних ФОП ОСОБА_2 її донькою.
Крім того, в матеріалах дисциплінарного провадження наявні вказівки на попередню поведінку позивача, яка є позитивною, відсутність у неї раніше накладених дисциплінарних стягнень, що можна оцінювати як обставини, що пом'якшують відповідальність.
ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Однак, податковим органом жодним чином не обґрунтовано, чому вибрано саме такий вид дисциплінарного стягнення, як догана до позивача.
Як під час розгляду справи в суді відповідач не обґрунтував, в чому полягав потенційний конфлікт інтересів у ОСОБА_2 ..
Фактично висновки Головного управління ДПС у Львівській області ґрунтується на припущеннях, а не реальних фактах та доказах.
Колегія суддів також звертає увагу апелянта і на таку обставину, що передбачений п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» обов'язок державного службовця повідомити керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли він дізнався про наявність такого конфлікту, має на меті забезпечення вжиття керівником заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів підлеглої особи шляхом прийняття відповідного рішення у дводенний строк.
Момент, коли державний службовець дізнався про наявність у нього конфлікту інтересів, має бути зумовлений об'єктивними обставинами, за яких у сфері його службових повноважень виникає приватний інтерес або приватні інтереси перетинаються зі службовими повноваженнями.
Водночас, Закон України «Про запобігання корупції» прямо не вказує на форму такого повідомлення, у якій державний службовець має донести інформацію про конфлікт інтересів до керівника, та не передбачає порядок обліку таких повідомлень в державному органі.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про застосування дисциплінарного стягнення, не вказав про наявність випадків розгляду та вирішення питання щодо реалізації та здійснення такої реалізації позивачем своїх службових повноважень, не надав будь-яких належних доказів існування таких обставин при проходженні позивачем державної служби в органах податкової служби.
Таких фактів та обставин, а також доказів наявності потенційного конфлікту інтересів відповідач не зазначив також в апеляційній скарзі. Тому, відсутність у позивача конфлікту між приватним інтересом та службовими повноваженнями і сферою їх реалізації не утворює порушення вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» та ст.65 Закону України «Про державну службу» в частині не врегулювання потенційного конфлікту інтересів, що обумовлює висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.
За таких обставин, колегій суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області -залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 380/11825/24- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель