про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 лютого 2025 року м. ДніпроСправа № 360/324/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
14 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо невиконання цим державним органом судового рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 360/641/24 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у цій самій справі;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату мені пенсії з основного розміру пенсії від середнього заробітку з надбавками, який складає 95163,89 грн з 21 березня 2024 року.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.
Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру щомісячної пенсійної виплати позивачу максимальним розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання відповідача здійснити з 20 березня 2024 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум), здійснювати нараховування та виплату в подальшому позивачу пенсії без застосування обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 360/641/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року пенсії по інвалідності максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання означеного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача.
Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 20 листопада 2024 року № 909240155862 розмір пенсії позивача з надбавками складає 95163,89 грн (основний розмір пенсії від середнього заробітку - 93789,89 грн + підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2361 грн) - 944,40 грн + додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379,60 грн + цільова допомога інвалідам війни ІІ-ї групи - 50,00 грн). Розмір пенсії до виплати відповідно того ж рішення про перерахунок пенсії складає 76950,95 грн.
Позивач вважає, що обмеження пенсії розміром 76950,95 грн призвело до невірно розрахованої суми боргу, який був нарахований ГУ ПФУ в Луганській області з 21 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року. Також позивачем зазначено, що за грудень 2024 року йому було виплачено пенсію у розмірі 76950,95, тобто з обмеженням її максимальним розміром, тому звернувся до суду із цим позовом.
У позовній заяві позивач просить прийняти його заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, до розгляду.
З указаного вбачається, що позивач не погоджується з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 360/641/24, які полягають у неправильному перерахунку пенсії, тобто з обмеженням її максимальним розміром.
У частині другої, четвертої статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно зі статтею 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а і від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Аналіз змісту позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що предмет спору у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 360/641/24.
За вказаних обставин, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 29 липня 2021 року у справі № 460/350/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 420/6968/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 620/1528/19, від 02 грудня 2021 року у справі № 808/1156/18, від 19 травня 2022 року у справі № 540/3410/20.
Тобто, якщо позивач вважав протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 360/641/24 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду у порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для висновку, що між сторонами виник новий спір, оскільки наразі наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним судом у постановах від 02 листопада 2021 року у справі № 620/1528/19, від 02 грудня 2021 року у справі № 808/1156/18, від 27 липня 2022 року справа № 540/606/20 у разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У пункті 2 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду і те, що у цій справі не вирішувалося питання про відкриття провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду та те, що у цій справі не вирішувалося питання про відкриття провадження, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 170, статями 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.В. Кисіль