про залишення позовної заяви без руху
19 лютого 2025 року м. ДніпроСправа № 360/239/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
09.02.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 03.02.2016 по 16.09.2023 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 03.02.2016 по 28.02.2018 включно - «січень 2008 року», а за період з 01.03.2018 по 16.09.2023 включно - «березень 2018 року», з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексацію грошового забезпечення у період з 03.02.2016 по 16.09.2023, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення в період з 03.02.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.09.2023 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач в період з 03.02.2016 по 16.09.2023 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до записів, що містяться у військовому квитку позивача, останній був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 16.09.2023 (наказ № 198 від 16.09.2023) та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_1 .
Разом з цим, станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.2003 №491-ІV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони.
Представником позивача зроблено адвокатський запит, проте до теперішнього часу запитувана представником інформація відповідачем не надана.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
В позовній заяві заявлено заяву про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування якої зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин в частині з 03.02.2016 по 18.07.2022, частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Що стосується періоду з 19.07.2022 по 16.09.2023 просить суд врахувати, що позивач після виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 вже наступного дня вибув до нового місця проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 та 18.09.2023 приступив до обов'язків, тобто позивач безперервно проходить військову службу та відносини з МОУ на час звернення до суду не припиняв. Внаслідок безперервного характеру проходження військової служби він не мав реальної можливості дізнатись про порушення своїх прав і звернутись до суду за їх захистом.
Перевіривши матеріали вказаного позову, розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, встановлено наступне.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) чергове підтвердила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).
Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесені зміни до діючого законодавства про працю, зокрема, частини першої і другої статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції (пункт 18 частини 1розділу І Закону № 2352-IX):
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Тобто, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, на момент звернення до суду з позовом, законодавцем визначено строки звернення до суду щодо оплати праці, тобто до вимог підлягає застосування тримісячний строк з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатись.
У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним платежем, а індексація компенсаційний характер та включається до складу грошового забезпечення.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Оскільки 30.06.2023 завершився карантин, то і сплили строки звернення до суду з даним позовом сплив.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі 500/6880/23.
З надано до позову військового квитка вичапається, що наказом № 268 від 18.09.2023 позивач вибув до нового місця проходження військової служби до АДРЕСА_1 (військова частині НОМЕР_1 ).
Тобто, з урахуванням наведеного позивач як до переведення на нове місце служби так і з 16.09.2023 повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Правова позиція щодо обрахунку строку звернення до суду за період після 19.07.2022 висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі № 200/5637/23, який, зокрема, зазначив: «Аналіз статті 233 КЗпП України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору».
Разом з тим, позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав 09.02.2025, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Суд вважає, що посилання про проходження позивачкою військової служби не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки не створює об'єктивних причин неможливості позивача подати позов.
Суд зауважує, що отримання позивачкою листа відповідача від 03.01.2025 у відповідь на запит представника не змінює момент, з якого позивачка повина була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
На думку суду, самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивачки дізнатися про порушення своїх прав, чого останнім тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачки, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надано.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Також суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах підлягає застосування частина перша статті 233 КЗпП України, оскільки позивач не звільнений з військової служби.
Таким чином, наведені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд визнає неповажними.
Для усунення вказаного недоліку необхідно надати нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду понад встановлений строк з моменту звернення до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Крім того, суд звертає увагу, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», отже у 2023 році індексація грошового забезпечення не здійснювалась, що не враховано адвокатом Ільїчовим С.Д. при подачі позовної заяви.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича про поновлення строків звернення до суду відмовити.
Позов адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду:
- нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений законодавством строк звернення до суду.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяТ.В. Смішлива