Справа № 569/20875/23
10 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради
про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дітей,
В засіданні приймали участь:
позивач: ОСОБА_1 ;
представник позивача: ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дітей, згідно якого просить суд:
- зобов?язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди йому, ОСОБА_1 , у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визначити йому, ОСОБА_1 , способи участі у вихованні дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши наступний графік побачень:
1) у І і Ш суботу та II і IV неділю кожного місяця з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері дітей - ОСОБА_2 ;
2) 10 календарних днів відпочинку в літній період за попередньою домовленістю з матір?ю дітей - ОСОБА_9 ;
3) щорічно на Новий рік та в дні релігійних свят Різдва та Великодня за моїм, ОСОБА_1 , місцем проживання, з 12.00 год. до 18.00 год. без присутності матері дітей - ОСОБА_2 ;
4) щорічно на другий день після дня народження дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у тому числі у місцях проведення дитячих розваг та святкувань з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері дітей - ОСОБА_2 ;
5) щорічно в день мого, ОСОБА_1 , народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) або за попередньою домовленістю з матір?ю дітей протягом семи календарних днів після мого дня народження, у тому числі у місцях проведення дитячих розваг та святкувань з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері дітей - ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачка постійно без будь-яких причин влаштовувала сімейні сварки і викликала поліцію, у зв'язку з чим шлюб між ними було розірвано. До кінця травня 2023 року він з відповідачкою та дітьми проживали разом у будинку АДРЕСА_1 . На початку червня 2023 року відповідачка відвезла дітей на канікули до своєї матері, яка проживає у селі Уріччя Вараського (у минулому Володимирецького) району, а сама в кінці червня переїхала жити в квартиру АДРЕСА_2 . У кінці серпня діти повернулися від матері відповідачки і з того часу проживають разом з Відповідачкою у квартирі АДРЕСА_2 . З моменту повернення дітей з канікул та проживання окремо від нього, між ним та відповідачкою почалися непорозуміння щодо його участі у вихованні дітей, їх відвідуванні. Відповідачка не бажає його присутності у житті дітей, чинить перешкоди у спілкуванні з ними, створює штучні конфлікти, налаштовує дітей проти нього.
Ухвалою суду від 30.10.2023 було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Витребувано від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради письмовий висновок щодо розв'язання спору.
10.01.2024 відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач створив неможливі умови проживання з ним у їхньому спільному будинку, що змусило її переїхати з дітьми та проживати окремо. Просить відмовити у задоволенні позову.
29.03.2024 на адресу суду надійшов висновок Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 28.03.2024 № 08-01-281/24, у якому вказано, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановивши можливість побачень з дітьми у 1 суботу та 3 неділю місяця з 10:00 год. до 13:00 год. у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 ; на наступний день після дня народження дітей у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 27.05.2024 у задоволенні клопотання відповідачки про призначення судово-психологічної експертизи відмовити.
Ухвалою суду від 27.05.2024 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.07.2024 зобов'язано відповідача ОСОБА_4 забезпечити можливість участі дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 під час розгляду справи для заслуховування їхньої думки.
У судовому засіданні 16.09.2024 судом було заслухано думку дітей в присутності психолога.
Діти пояснили, що вони не бажають спілкуватися з батьком, тому що вони його бояться.
Згідно висновку спеціаліста (психолога) від 30.09.2024, складеного за результатами опитування дітей, зокрема, було виявлено ознаки (вербальні та невербальні) та поведінкові реакції ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , які свідчать про те, що вони пережили стрес, внаслідок систематичних принижень та образ, що є психологічним насильством, а також фізичною агресією над матір?ю. Зазначені факти призвели до їх психотравмування. Позиція дітей щодо спілкування з батьком була чітка, жодна дитина не висловила бажання бачитись та спілкуватися з батьком.
10.02.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із захворюванням.
Розглядаючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Така правова позиція викладена Верховним Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Окрім того, суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Приймаючи до уваги обмеження строків розгляду справи, які встановлені процесуальним законом, відсутності доказів поважності неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами, оскільки зібрані матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору. Крім того, явка учасників справи у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Сторони є батьками дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Батько дітей, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами оцінки потреб сім?ї ОСОБА_13 , яка була проведена Рівненським міським центром соціальних служб, складних життєвих обставин не виявлено, соціального супроводу не потребує. Для дітей створені задовільні умови для проживання.
Постановами Рівненського міського суду від 14.02.2020, 20.08.2021, 04.02.2022, 11.11.2022, 21.07.2023 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) з накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафів та винесенням усних зауважень. Постановою від 07.07.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ухилення від виконання батьківських обов?язків по відношенню до чотирьох дітей, накладено штраф.
ОСОБА_14 зверталася до суду із заявою щодо видачі обмежувального припису стосовно себе та неповнолітніх дітей. Рішенням Рівненського міського суду від 06.10.2023 було видано обмежувальний припис ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , строком на три місяці.
Відповідно до листа управління превентивної діяльності ГУ Національної поліції в Рівненській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель АДРЕСА_1 , перебуває на профілактичному обліку Рівненського районного управління поліції ГУНІЇ в Рівненській області за категорією «Кривдник» з 25.01.2022 у відповідності до п.п. 1, 4 п. 2 розділу ІІ наказу МВС від 25.02.2019 N?124.
На виконання ухвали Рівненського міського суду від 15.02.2024, КП «Рівненський обласний центр психічного здоров?я населення» Рівненської обласної ради в офіційному листі повідомив, що ОСОБА_1 , 1986 року народження, звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра КП «РОЦПЗН», діагноз: шизоафективний розлад. За медичною допомогою до лікаря-нарколога не звертається.
ОСОБА_14 разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Під час обстеження встановлено, що для дітей створені достатні умови для проживання, виховання та розвитку. Вони забезпечені усім необхідним.
Як стверджується висновком Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 28.03.2024 № 08-01-281/24, у своєму письмовому поясненні неповнолітній ОСОБА_15 зазначив, що він категорично відмовляється від спілкування та побачень з батьком. Вказав, що «він п?є, а потім лізе битися до сім?ї, намагався закрити сина в кімнаті, не випускав на вулицю». Під час бесіди з працівниками служби у справах дітей ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили, що проживають з мамою та старшим братом ОСОБА_15 , відвідують та навчаються в ліцеї N?23. ОСОБА_16 полюбляє математику і фізкультуру, а дівчаткам подобається англійська мова та предмет «Я досліджую світ». Бачитися та спілкуватися з татом ОСОБА_16 категорично не хоче, оскільки він (тато) одного разу накинувся на хлопця за те, що син вступився за маму. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 також не хочуть бачитися з татом. У розмові згадують про те, як він (тато) на них кричав, коли діти були ще менші, закривав дівчаток у кімнаті.
Неповнолітні ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_8 систематично відвідували консультації психолога КЗ «Денний центр соціально-психологічної допомоги» Рівненської обласної ради. За результатами спостережень під час консультативної діяльності ОСОБА_15 проявляє симптоми психоемоційного виснаження, що включають підвищену тривожність, напруження і занепокоєння, зниження сенсорної чутливості, як наслідок хронічного особистісного дистресу. Спостерігається настороженість, надмірний контроль емоцій на фоні невизначеності та відчуття загрози, які склалися у взаємовідносинах з батьком і підсилюються під час обговорення теми дитячо-батьківських стосунків. За результатами спостережень під час консультативної діяльності ОСОБА_16 проявляє симитоми, що включають підвищену тривожність, ознаки психоемоційного перенапруження, хронічний особистісний дистрес, які прослідковуються особливо в темі дитячо-батьківських стосунків. Спостерігається логоневроз, реакція уникнення, відчуття загрози. Які посилюються на фоні згадок про батька. За результатами спостережень під час консультативної діяльності ОСОБА_18 демонструє розвинений емоційний інтелект, легко знаходить вирішення завдань. Водночас дівчинка проявляє симптоми, що включають підвищену тривожність та страх, відчуття небезпеки, реакції уникнення в темі стосунків з батьком та його родичами. При згадці про матір дитина демонструє реакції, що свідчать про відчуття довіри та безпеки поруч з нею. За результатами спостережень під час консультативної діяльності ОСОБА_17 проявляє симптоми, що включають підвищену тривожність та страх, відчуття небезпеки, реакції уникнення в темі батьківсько-дитячих стосунків, особливо, коли йдеться про відносини з батьком, бабусею та дідусем по батьківській лінії. Водночас при згадці про матір дитина демонструє реакції, що свідчать про відчуття комфорту та безпеки поруч з нею, тісний емоційний зв?язок з братами, бабусею та дідусем по материнській лінії.
Відповідно до психолого-педагогічних характеристик, які надані Рівненським ліцеєм N?23 Рівненської міської ради на ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_1 батько дітей, спілкувався з класними керівниками лише один раз. За час навчання ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в ліцеї, батько з класним керівником не спілкувався. Мама дітей підтримує зв?язок з класними керівниками дітей, відвідує батьківські збори, реагує на прохання та звернення, дослухається до рекомендацій. Обстеження ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на предмет вивчення соціальної пристосованості неповнолітніх, сфери їх міжособистісних відносин з точки зору самих дітей в навчальному закладі не проводилося, оскільки батько дітей не надав на це згоди.
У січні 2022 року Служба у справах розглядала лист ЗДО N?44 щодо вихованок даного закладу ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які потерпали від домашных бисильства з батька, ОСОБА_1 . 3 батьком малолітніх було проведено відповідну роботу. За інформацією Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП. У серпні 2023 року мама дітей ОСОБА_2 зверталася до служби із заявою про проведення роз?яснювальної бесіди щодо повернення речей, які необхідні неповнолітнім дітям з метою продовження навчання та забезпечення особистими речами.
Рівненським міським центром соціальних служб було проведено оцінку потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов?язки щодо виховання дітей та догляду за ними. За інформацією центру складних життєвих обставин в сім?ї ОСОБА_2 , з якою проживають малолітні діти, не виявлено.
Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 28.03.2024 № 08-01-281/24, як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановивши можливість побачень з дітьми у 1 суботу та 3 неділю місяця з 10:00 год. до 13:00 год. у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 ; на наступний день після дня народження дітей у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 .
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою, третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
Так, у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен із батьків зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, такі зустрічі не повинні носити формальний характер, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Вказані норми права кореспондуються зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до положень якої батьки, що проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Таким чином, міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок - не чинити цьому перешкоди.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (стаття 159 СК України).
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20).
При вирішенні спору суд враховує, що між між позивачем та дітьми відсутній сталий психологічний зв'язок та діти, враховуючи їхній вік і тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймають позивача як батька. З метою установлення психологічного зв'язку дітей із батьком необхідний певний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності дітей до батька, чому сприятимуть зустрічі у присутності матері.
При цьому суд вважає недоведеним факт можливого негативного впливу батька на дітей в процесі їх спілкування, оскільки відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що психоемоційний стан дітей свідчить, що спілкування з батьком поза їхнім бажанням не відповідає найкращим інтересам дітей.
Суд наголошує, що у справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
При вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між батьками дитини та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.
При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам'ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною.
Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, у кожній конкретній справі суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Враховуючи постійне проживання дітей разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17.
Суд вважає, що наявні у справі докази та надані сторонами пояснення свідчать про те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дітьми та у їх вихованні.
Вирішуючи питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та у їх вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дітей, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім'ї.
Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні батько своїх прав щодо виховання дітей.
Таким чином, позивач має безумовне на рівні з відповідачкою право на спілкування з дітьми, а також законодавчо закріплений обов'язок на виховання дітей.
При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні дітей, що не суперечить інтересам дітей.
Суд, реалізуючи повноваження щодо сприяння сторонам у їх примиренні, вважає за потрібне зазначити, що сторони перш за все в інтересах самих дітей повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між ними, що у наслідку матиме позитивний вплив на дітей та її виховання.
Вимоги позивача про визначення способу його участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд вважає обґрунтованими, проте, бажаний ним спосіб такої участі не у повній мірі відповідає інтересам дітей.
На переконання суду, спілкування позивача із дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їхньому розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і батька, що забезпечить їхнє виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та дітьми, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановивши можливість побачень з дітьми у 1 суботу та 3 неділю місяця з 10:00 год. до 13:00 год. у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 ; на наступний день після дня народження дітей з 10:00 год. до 13:00 год. у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 .
Окремо суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що батькам дітей слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування матері та батька.
Також слід вказати, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей не є перешкодою для підтримки зв'язків між батьком і дітьми у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
Об'єктом правосуддя у справах щодо піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьком та дітьми, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.
З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом порядок спілкування батька з дітьми, що буде відповідати інтересам дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 641/1355/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 536, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дітей - задовольнити частково.
Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановивши можливість побачень з дітьми у 1 суботу та 3 неділю місяця з 10:00 год. до 13:00 год. у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 ; на наступний день після дня народження дітей з 10:00 год. до 13:00 год. у громадських місцях в присутності матері дітей - ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 536, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачка: ОСОБА_14 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );
третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне вул.Поштова 2, 33000, код ЄДРПОУ 25675397).
Повне судове рішення складене та підписане 19.02.2025.
Суддя О. Левчук