Справа: 164/826/23
п/с 2/164/91/2025
18 лютого 2025 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Токарської І.С.,
з участю секретаря Гейко І.А., Власюка С.В.,
представника позивача Андріяш Н.В.,
представника відповідача Наумчука І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Маневичі Волинської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андріяш Наталії Валеріївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Зміст позовних вимог
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 23 лютого 2023 року, шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (громадянином Німеччини) було розірвано. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин з відповідачем, син залишився проживати з позивачкою в Україні, а саме м. Луцьк. Добровільно домовитись з відповідачем про системні щомісячні платежі у вигляді частки від його доходів чи сталої грошової суми на користь дитини не вдалося, хоча ОСОБА_5 має стабільне джерело доходів на території Німеччини, його рівень життя є високим, у власності має дороговартісні автомобілі та нерухоме майно. Враховуючи ті обставини, що відповідач є громадянином іноземної держави, можуть виникнути складнощі у встановленні дійсного розміру його доходів або їх приховуванні, тому вважає, що найбільш оптимальним в інтересах дитини буде стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Оскільки позивачка не має можливості самостійно надати належну та достатню матеріальну допомогу своєму сину, а відповідач є особою працездатного віку і може сплачувати аліменти, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 40 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 , позов підтримала із наведених у ньому підстав та просила задовольнити. Також просила суд звернути увагу, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/4773/24 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із матір'ю, що додатково підтверджує, що усі обов'язки щодо виховання та матеріального забезпечення дитини лежать виключно на позивачці. Відповідач в Україну не приїжджає, життям сина не цікавиться.
У судове засідання 18 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 , не з'явилися, надіслали заяву про завершення розгляду справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Процесуальні судові рішення у справі
Ухвалою від 26 жовтня 2023 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Зміст заперечень відповідача
У судове засідання відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 не з'явилися. У відзиві на позовну заяву зазначають, що позов визнають частково, а саме 2563 гривні, тобто у розмірі мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину. Вважають, що позивачка жодним чином не обґрунтовує необхідність у стягненні з відповідача аліментів у розмірі 40 000 гривень на одну дитину щомісячно, як і не доводить доказами витрати на його утримання в розмірі, який би співвідносився із заявленими вимогами. Також зазначає, що витрати на професійну правову допомогу, заявлені позивачем у розмірі 15 000 гривень є неспівмірні з обставинами, визначеними у ч. 4 ст.137 ЦПК України.
Позиція суду
Згідно із положеннями статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 23 лютого 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 09 жовтня 2020 року Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №1039, розірвано (а.с. 8-9).
Відповідно до копії свідоцтва про народження (перекладеного з німецької мови на українську мову) ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бамберг, його батьками є позивачка та відповідач (а.с. 10-11).
Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 з 2020 року ніде не працевлаштована (а.с. 13-16).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Як убачається із позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягувати аліменти в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Судом установлено, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , в м. Луцьку Волинської області та перебуває на її утриманні.
Враховуючи, що аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків разом з яким проживає дитина, місцем проживання ОСОБА_4 судовим рішенням визначено разом із матір'ю, інформації про надання добровільної матеріальної допомоги сину батьком немає, як і немає даних про офіційне працевлаштування відповідача, суд приходить висновку, що із відповідача підлягають стягненню аліменти у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України установлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18, провадження №61-22317св19.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
Однак, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку як мінімальний рекомендований розмір аліментів може бути присуджений судом за умови достатності заробітку платника аліментів.
Поряд з тим, суд враховує фактичні обставини справи, а саме, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, вік дитини на утримання якої стягуються аліменти, щорічні потреби дитини, які з віком постійно зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини, які є загальновідомими та не потребують доказування.
Одночасно у своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідач є достатньо заможною людиною, має стабільне джерело доходу на території Федеративної Республіки Німеччина, у власності останнього перебуває ряд дороговартісних автомобілів та нерухоме майно, що зареєстровані на території ФРН.
Указані обставини сторона відповідача під час розгляду справи не заперечувала.
Враховуючи, що відповідач є здоровим та працездатним, інших осіб не утриманні не має, а позивачка позбавлена можливості у повній мірі забезпечити сина усім необхідним, у зв'язку з чим звернулася з позовом, суд, беручи до уваги те, що права дитини є пріоритетними, приходить висновку про стягнення із відповідача на користь позивачки коштів на утримання (аліменти) малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 11 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, суд звертає увагу сторін у справі, що відповідно до положень ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Також сторона позивачки просила стягнути із відповідача 15 000 гривень витрат на правову допомогу.
Однак, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові № 826/1216/16 від 27 червня 2018 року).
Ураховуючи наведене та ту обставину, що стороною позивача не надано договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що входить до предмета доказування у справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 110, 112, 113, 180-182, 191, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 259, 263 - 265, 430ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з 11 травня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 18 лютого 2025 року.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська