ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
31.01.2025Справа № 910/8428/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (ідентифікаційний код: 37226740)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (ідентифікаційний код: 37833282)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (ідентифікаційний код: 37226740) звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (ідентифікаційний код: 37833282) у зв'язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості у розмірі 341 970 500,00 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2023, серед іншого, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (ідентифікаційний код: 37226740) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (ідентифікаційний код: 37833282); підготовче засідання суду призначено на 26.06.23 о 14:15 год; здійснено виклик для участі у судовому засіданні представників заявника, боржника та арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво арбітражного керуючого № 538 від 18.03.2013).
Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» у розмірі 341 970 500, 00 грн.; уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз»; уведено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз»; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво № 538 від 18.03.2013); визначено дату проведення попереднього судового засідання у справі на 16.10.2023.
20.09.2023 від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824,31 грн.
Ухвалою суду від 20.09.2023 прийнято заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (ідентифікаційний код 44116011), про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (ідентифікаційний код: 37833282) на суму 5 218 824,31 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні 16.10.23 о 10:45; зобов'язано боржника та розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (ідентифікаційний код: 37833282) арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво № 538 від 18.03.2013) розглянути заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (ідентифікаційний код 44116011), з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.
29.09.2023 від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог ГУ ДПС у м. Києві.
03.10.2023 від боржника надійшли заперечення щодо кредиторської заяви ГУ ДПС у м. Києві.
17.10.2023 від боржника надійшли додаткові заперечення щодо кредиторської заяви ГУ ДПС у м. Києві.
01.11.2023 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про долучення платіжного доручення про сплату судового збору в сумі 5 368,00 грн.
20.11.2023 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 20.11.2023 визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» у розмірі 341 997 340,00 грн, з яких: 341 970 500,00 грн - основний борг (четверта черга); 26 840,00 грн - судові витрати (перша черга); відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС (ідентифікаційний код: 44116011) у визнанні кредитором боржника на загальну суму 5 224 192,31 грн; визначено дату підсумкового засідання суду на 29.01.2024.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду ГУ ДПС у м. Києві 22.12.2023 подало на неї апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 5 218 824,31 грн.
Постановою суду апеляційної інстанції від 26.02.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 у справі № 910/8428/23 залишено без змін; справу № 910/8428/23 постановлено повернути до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою суду від 05.03.2024 призначено розгляд справи у підсумковому судовому засіданні на 22.04.2024.
Постановою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз»; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/8428/23; визнати ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС кредитором у справі № 910/8428/23 з грошовими вимогами у сумі - 5218824,31 гривень.
Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/8428/23 в частині вимог Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, скасовано. Справу № 910/8428/23 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу 910/8428/23 для розгляду заяви Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824,31 грн передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 прийнято справу 910/8428/23 в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824,31 грн до свого провадження. Призначено судове засідання з метою розгляду заяви Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на 22.08.2024.
15.08.2024 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича надійшла заяви із доданими до неї запереченнями щодо вимог Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 відкладено судове засідання на 03.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 відкладено судове засідання на 21.11.2024. Зобов'язано арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича у строк до 08.11.2024 надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення щодо заяви Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з грошовими вимогами до боржника з урахуванням поданого 22.08.2024 клопотання про долучення доказів із доданими до нього доказами. Явку арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича у судове засідання визнано обов'язковою.
20.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшли додаткові пояснення у справі.
20.11.2024 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли заперечення на заяву пр. визнання кредитором Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 відкладено судове засідання щодо розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника на 19.12.2024. Повторно зобов'язано арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича у строк до 11.12.2024 надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення щодо заяви Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з грошовими вимогами до боржника з урахуванням поданого 22.08.2024 клопотання про долучення доказів із доданими до нього доказами.
12.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про долучення заперечень щодо вимог Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
У зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці в період з 18.12.2024 по 10.01.2025 та з 11.01.2025 по 15.01.2025 судове засідання в даній справі, що призначене на 19.12.2024 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 призначено судове засідання щодо розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника на 30.01.2025. У судовому засіданні 23.01.2025 суд продовжив розгляд заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з кредиторськими вимогами до боржника в частині грошових вимог на суму 11 072 158, 48 грн.
У судовому засіданні 30.01.2025 суд продовжив розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824, 31 грн.
Представник Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС підтримала заяву з кредиторськими вимогами з урахуванням поданих пояснень.
Представник боржника у судове засідання не з'явився, натомість, до суду надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності представника.
В обґрунтування зазначило, що у боржника обліковується неузгоджені грошові зобов'язання у суму 5 218 824,31 грн, а саме: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 928 419,31 грн (основне зобов'язання - 928 115,00 грн, штрафні санкції - 304,31 грн); ПДВ у розмірі 4 290 405,00 грн (основні зобов'язання 3 432 324,00 грн, штрафні санкції - 858 081,00 грн).
Також, кредитор відзначає, що хоча зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 20.06.2017 № 0029291406 (форма «Д») та № 0003951402 (форма «Р») на теперішній час не є узгодженими, це не перешкоджає зверненню податковим органом із кредиторськими вимогами.
Так, Верховний Суд відправляючи справу № 910/8428/23 на новий розгляд в частині грошових вимог Державної податкової служби у м. Києві з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824,31 грн, у постанові від 29.05.2024 вказав, що під час нового розгляду необхідно повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, належним чином встановити обставини щодо підстав, розміру та моменту виникнення в Управління грошових вимог до боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, і, в залежності від встановленого та вимог закону, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши учасників процесу, розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824,31 грн, з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
У цій справі спірними є вимоги, які складаються з визначених податковим органом зобов'язань Боржника зі сплати податків та зборів, відтак порядок виникнення таких грошових зобов'язань визначений положеннями Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).
Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
У відповідності до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом
У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
Під час нового розгляду заяви з кредиторськими, кредитором долучено до матеріалів справи копію акта від 17.05.2017 № 181/26-15-14-02-02/37833282 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (код 37833282) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015 по 31.12.2016 (далі - Акт), на підставі якого Головним управлінням ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України, правонаступником якої на даний час є заявник, прийняті повідомлення-рішення:
- форми «Р» від 20 червня 2017 року № 0003951402 (далі «ППР форма «Р»);
- форми «Д» від 20 червня 2017 року № 0029291406 (далі «ППР форма «Д»).
І. Щодо ППР форма «Р» (податок на додану вартість):
ППР форма «Р» встановлено порушення Боржником п.п. 7, 8, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати» 16, затвердженого Міністерством фінансів України (із змінами) від 31.12.1999 № 318 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 290 405,00 грн.
В Акті зазначено, що на порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України, Боржником було занижено податкове зобов'язання по операціям з постачання послуг нижче ціни придбання таких послуг на загальну суму 3 259 512,00 грн.
1) Стверджується, що Боржник у періоді, що перевірявся відніс амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення та амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого призначення до складу витрат адміністративних послуг (рахунок 92) на загальну суму 16 297 564,00 грн., у тому числі за 2015 на суму 7 099 420 грн, у т.ч. ПДВ 1 419 884,00 грн., за 2016 на суму 9 198 144,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1839 629,00 грн. (оборотно-сальдова відомість по рахунку 92 за 2015, 2016 роки). Згідно п. 19.8 Наказу про облікову політику від 30.12.2015 № ОП-ДС до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) Боржник включає прямі матеріальні витрати (амортизація придбаного контенту, визначена, як вартість кожної окремої одиниці контенту пропорційно строку його використання).
Натомість, суд вказує, що заявником не спростовано тверджень боржника стосовно того, що ТОВ «Діджітал Скрінз» за період 2015-2016 років (що був предметом перевірки) не постачав послуги нижче ціни придбання таких послуг.
За таких обставин, суд погоджується з твердженнями ТОВ «Діджітал Скрінз», що заявник вибірково та на власний розсуд взяв до уваги деякі суми Адміністративних витрат (рахунок 92) та відніс їх до амортизації придбаного контенту боржника з метою збільшення собівартості придбаної продукції (придбаного контенту), не врахувавши той факт, що дані суми амортизаційних нарахувань стосувалися інших господарських операцій.
Доказів щодо з'ясування боржником природи Адміністративних витрат (рахунок 92) та чи дійсно дані суми коштів можна віднести до амортизації придбаного контенту боржника, в матеріалах справи не віститься. При цьому, не зрозуміло, чому саме ці суми були взяті до уваги, а не інші суми коштів, що зазначені в рахунку 92. Жодних пояснень з даного приводу Акт не містить.
Під час проведення перевірки заявник не звертався до боржника з метою отримання додаткових пояснень та розрахунків для визначення суми амортизації придбаного контенту, що свідчить про відсутність намірів з'ясувати реальну собівартість придбаного контенту.
Більше того, якщо теоретично припустити, що сума амортизації придбаного контенту визначена заявником правильно, ціна придбаних товарів/послуг у даному випадку все одно буде нижчою, ніж ціна їх реалізації.
Даний факт виключає можливість порушення Боржником п. 188.1 ст. 188 ПК України.
Отже, заявником не доведено факт заниження податкового зобов'язання по операціям з постачання послуг нижче ціни придбання таких послуг на загальну суму 3 259 512,00 грн., тобто вчинення Боржником порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України.
2) В Акті у рядку 4.1 Декларації «Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» у загальній сумі 568 950,00 грн. за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено, що на формування показників мало вплив виготовлення швейних виробів на умовах переробки давальницької сировини та експорту швейних виробів.
Натомість, боржник вказує, що він ніколи не займався «виготовленням швейних виробів на умовах переробки давальницької сировини та експортом швейних виробів».
Доказів, щоб свідчили про протилежне в матеріалах справи не міститься.
3) Боржником було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-98» на загальну суму 136 027,00 грн.
01.06.2012 між боржником та ТОВ «Старт-98» було укладено Договір доставки SMS № К-132. Згідно з предметом цього боржник (замовник) доручає, а ТОВ «Старт-98» (виконавець) зобов'язується надати послуги при організації наступної передачі SMS мобільним абонентам через оператора мереж мобільного зв'язку та здійснювати надання замовнику підтвердження доставки SMS мобільним абонентам.
Заявником не заперечується той факт, що боржником для перевірки були надані податкові накладні: № 213 від 31.12.2015, № 294 від 30.11.2016, № 179 від 30.10.2016, № 184 від 30.09.2016, № 175 від 31.08.2016, № 213 від 31.07.2016, № 175 від 30.06.2016, № 152 від 31.05.2016, № 206 від 30.04.2016, № 197 від 31.03.2016, № 179 від 29.02.2016, № 137 від 31.01.2016, № 252 від 31.12.2015, № 221 від 30.11.2015, № 217 від 31.10.2015, № 189 від 30.09.2015, № 155 від 31.08.2015, № 167 від 31.07.2015, № 175 від 30.06.2015, № 172 від 31.05.2015, № 200 від 30.04.2015, № 252 від 31.03.2015, № 188 від 31.03.2015, № 179 від 28.02.2015, № 180 від 28.02.2015, № 185 від 31.01.2015, № 174 від 31.01.2015, № 139 від 31.01.2015, № 138 від 31.01.2015, № 186 від 31.01.2015.
Боржником також були надані відповідні акти здачі-приймання робіт (послуг) до договору та відповідні платіжні доручення про сплату вартості послуг.
Заявник вважає, що акти здачі-приймання робіт (послуг) не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять кількість наданих розсилок SMS, кількість та обсяг роботи операторів, список номерів, sms для підписок, період, одиниця виміру год/хв, компенсація за використання якого альфанумеричного імені (адреса відправника SMS, довжина SMS, літери, цифри та пробіли), а також відсутнє звернення в службу технічної підтримки для підключення альфанумерації імені.
Разом з тим, заявник в Акті зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Отже, оскільки надані боржником акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають вимогам закону до первинних документів, в порушення вимог п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.9 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України Боржником завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-98» на загальну суму 136 027,00 грн.
Вказані в Акті твердження не приймаються судом, з огляду на наступне.
Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Положенням п. 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
П. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - «ЄРПН») податковими накладними та відповідними первинними документами.
Фактичне виконання Боржником та ТОВ «Старт-98» умов Договору доставки SMS від 01.06.2012 № К-132 підтверджується актами здачі-приймання робіт (послуг), даними статистики до актів здачі-приймання робіт (послуг), платіжними дорученнями про оплату вартості наданих послуг та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Відповідність оформлених податкових накладних вимогам чинного податкового законодавства, зокрема ст. 201 ПК України, не заперечується Заявником в Акті.
В актах здачі-приймання робіт (послуг) до договору відображено зміст та обсяг господарських операцій, найменування, кількість та вартість послуг, які надані в межах зазначеного договору, визначено одиницю виміру, сторони господарських операцій та осіб, відповідальних за здійснення цих операцій.
Відтак, вказані акти здачі-приймання робіт (послуг), у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій та в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88.
Відтак, заявник не спростовано тверджень Боржника стосовно наявності у нього права на податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-98» на загальну суму 136 027,00 грн., що підтверджується відповідними документами (первинні документи, платіжні банківські доручення, податкові накладні), які свідчать про реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесенні Боржником витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) доводять відсутність наміру у Боржника безпідставно отримати податкову вигоду.
ІІ. Щодо ППР Форма «Д» (Податок на прибуток іноземних юридичних осіб):
За твердженнями заявника, в процесі перевірки було встановлено порушення Боржником вимог п. 103.2, п. 103,9 ст. 103, п.п. 141.4.1 п.п. 141.4.2 ст. 141 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 928 115,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 928 026,00 грн., та несвоєчасної сплати до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб у 2015 році у розмірі 150 030,50 грн. та у 2016 році у розмірі 1 128,22 грн.
ППР Форма «Д» Боржнику було донараховано суму грошових зобов'язання у розмірі 928 419,31 грн. (928 115,00 грн. сума податку на прибуток іноземних юридичних осіб + 304,31 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій).
Як зазначається в Акті, на виконання договорів від 05.12.2014 р. № КМ-120501 та від 20.01.2014 № KM-012001 боржник здійснив в 2015 році компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED» (Сполучене Королівство Великобританії) виплату доходу джерелом походження з України в загальному розмірі 267 470,00 дол. США (еквів. 6 169 366,66 грн.) у вигляді роялті права використання програмного забезпечення «Verimatrix» (ліцензії). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримувався. Боржником надано сертифікати податкового резидента юридичної особи від 05.08.2015 та від 19.04.2016, які видані Податковою митною службою Сполученого Королівства Великобританії, про підтвердження статусу резидента платника податку компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED» (Сполучене Королівство Великобританії).
У Акті Заявник посилається на інформацію компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії, що була отримана ним 13.12.2016 р. і в якій йшлося про те, що компанія «RCI ENTERPRISES LIMITED» (Сполучене Королівство Великобританії) не є одержувачем доходу і отримує тільки комісійні платежі від продажу та не розпоряджається самостійно цими роялті в якості кінцевого одержувача, не є власником програмних продуктів, отриманих від «Verimatrix».
У свою чергу боржник вказує, що заявником не надано ТОВ «Діджітал Скрінз» для ознайомлення вищезазначену інформацію. Про наявність цієї інформації Боржнику стало відомо лише після ознайомлення з Актом. Заявником означених обставин спростовано не було.
Більш того, із змісту Акту неможливо визначити наступну інформацію: а) про який саме компетентний орган Сполученого Королівства Великобританії йде мова; б) які саме питання ставились Заявником у своєму запиті на отримання інформації від компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії і наскільки коректними були дані питання; в) чи уточнював у своєму запиті Заявник правовідносини, про які йде мова в запиті, а саме - правовідносини між Боржником та компанією «RCI ENTERPRISES LIMITED» у межах укладених договорів від 05.12.2014 № КМ-120501 та від 20.01.2014 р. № КМ-012001; г) наскільки правильно був зроблений переклад запиту Заявника на англійську мову та чи могло це теоретично вплинути на оцінку даного запиту зі сторони компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії; д) який саме за своєю правовою природою договір було укладено між компанією «RCI ENTERPRISES LIMITED» та власником майнових авторський прав на програмне забезпечення «Verimatrix» та чи надає цей договір компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED» право видавати субліцензії третім особам на використання програмного забезпечення, або ж компанія «RCI ENTERPRISES LIMITED» є лише посередником і укладає відповідні договори з третіми особами від власного імені, але в інтересах та за рахунок власника майнових авторських прав на програмне забезпечення «Verimatrix».
У відсутності усієї вищезазначеної інформації неможливо надати належну правову оцінку правовідносинам між компанією «RCI ENTERPRISES LIMITED» та власником майнових авторських прав на програмне забезпечення «Verimatrix», що у свою чергу не дає можливості зі 100% впевненістю визначити кінцевого бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу у вигляді роялті, отриманого від Боржника у межах укладених договорів Доречно наголосити на тому, що Заявник при проведенні податкової перевірки повинен був передусім визначити правовий статус компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED» (чи є ця іноземна юридична особа бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді роялті) у правовідносинах з Боржником у розрізі вимог чинного податкового законодавства України.
Для цього Заявник повинен був надати правову оцінку відповіднім документам, що надають право компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED» укладати ліцензійні договори щодо використання програмного забезпечення «Verimatrix» та отримувати суми роялті у межах укладених ліцензійних договорів. Слід розуміти, що і компанія «RCI ENTERPRISES LIMITED», і компетентний орган Сполученого Королівства Великобританії, на який Заявник посилається в Акті, аналізували спірні правовідносини в першу чергу з точки зору чинного законодавства Сполученого Королівства Великобританії.
Таким чином, навіть у разі наявності у Заявника згадуваної у Акті інформації від компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії, що була отримана на підставі відповідного запиту, її не достатньо для підтвердження порушення Боржником вимог п. 103.2, п. 103.9 ст. 103, п.п. 141.4.1 п.п. 141.4.2 ст. 141 ПК України у взаємовідносинах з компанією «RCI ENTERPRISES LIMITED», оскільки спірні правовідносини необхідно оцінювати саме з точки зору норм чинного законодавства України з можливістю детального аналізу усіх документів за договірним ланцюжком: власник майнових авторських прав на програмне забезпечення «Verimatrix» - компанія «RCI ENTERPRISES LIMITED» - Боржник.
Окремо необхідно зазначити, що посилання Заявника на те, що компанія «RCI ENTERPRISES LIMITED» не є власником програмних продуктів «Verimatrix» не є підтвердженням того, що компанія «RCI ENTERPRISES LIMITED» не може бути кінцевим бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді роялті.
Згідно положень п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: «а» проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; «в» роялті.
За визначенням, наведеним в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті- це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту до таких доходів віднесено і роялті.
Відповідно до підп. 141.42 п. 141.4 ст.141 ПК України в редакції, що діяла під час спірних правовідносин, резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, утримує податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3- 4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до положень п.п. 103.1 - 103.4 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п 103.4 ст. 103 ПК України.
Згідно п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.п. 103.5 1 103.6 ст. 103, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Заявником не заперечується факт надання Боржником сертифікатів податкового резидента компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED» (Сполучене Королівство Великобританії) від 05.08.2015 та від 19.04.2016.
Податковий агент - резидент України, який виплачує дохід нерезиденту країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір, звільняється від оподаткування у разі подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує його статус, як нерезидента. При цьому, дозволяється застосовувати звільнення від оподаткування доходів нерезидента, якщо такий нерезидент має право на отримання таких доходів та не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо такого доходу.
Отже, податкове законодавство України не вимагає, щоб нерезидент був власником об'єкта інтелектуальної власності, щодо якого виникають роялті.
Згідно п. 1 ст. 7 «Прибуток від комерційної діяльності» конвенції між Урядом України Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (далі - «Угода»), яка набула чинності 11.08.1993, визначено: прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.
Таким чином, керуючись положеннями ст. 7 конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, на підставі ст. 103 ПК України, боржник не оподатковував виплачений на користь нерезидента (компанії «RCI ENTERPRISES LIMITED») дохід у вигляді роялті.
Таким чином, встановленими судом обставинами спростовані висновки контролюючого органу, які були відображені в акті перевірки від 17.05.2017 № 181/26-15-14-02-02/37833282 на підставі якого кредитором й були прийняті податкові повідомленнями-рішеннями від 20.06.2017 № 0029291406 (форма «Д») та № 0003951402 (форма «Р»).
У зв'язку з чим, наданий кредитором акт не може бути прийнятий судом в якості доказу, який свідчив би про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» боргу в розмірі 5 218 824,31 грн, а саме: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 928 419,31 грн (основне зобов'язання - 928 115,00 грн, штрафні санкції - 304,31 грн); ПДВ у розмірі 4 290 405,00 грн (основні зобов'язання 3 432 324,00 грн, штрафні санкції - 858 081,00 грн), який ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях № 0029291406 (форма «Д») та № 0003951402 (форма «Р»).
Керуючись ст. 41, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 218 824,31 грн - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам, розпоряднику майна та кредиторам.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 18.02.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК