Справа № 639/7636/24
Провадження № 2/643/1242/25
19.02.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Мельникової І.Д.,
за участю секретаря Шалі А.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
03.12.2024 до Московського районного суду м. Харкова за підсудністю з Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 736675352 від 31.10.2021 у розмірі 35115,50 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000 гривень.
Відзив на позовну заяву не надходив.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
31.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 736675352 у, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 17500 гривень строком на 84 дні. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за процентною ставкою в розмірі 251,85 процентів річних, що становить 0,69 процентів від суми Кредиту за кожний день користування.
Згідно розрахунку заборгованості, наведеним у позові за кредитним договором № 736675352 31.10.2021 заборгованість відповідача складає - 35115,50 грн., з яких: 17500,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 17615,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Позивач стверджує, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1. Договору). Право вимоги - означає всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3. Договору). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2. Договору).
Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.21, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, внесені зміни до вказаного договору факторингу, відповідно до яких строк його дії продовжений до 31.12.2024.
Позивачем долучені бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а саме: форми реєстру прав вимоги, форми повідомлення боржника за кредитним договором, форма акту повернення прав вимоги, вищевказані додаткові угоди. Інформація про визначені вимоги та до яких саме боржників відсутня.
Також до вказаного договору долучено реєстр прав вимоги №170 від 25.01.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, про відступлення прав вимоги за кредитним договором на загальну суму 31115,50 грн., який як документ відкопійований не в повному обсязі.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін .
Позивачем також долучені бланки додатків до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, а саме: форма реєстру прав вимоги, форма повідомлення боржника за кредитним договором, форма акту повернення прав вимоги, вищевказані додаткові угоди. Інформація про визначені вимоги та до яких саме боржників відсутня.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, який відкопійований не в повному обсязі, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31115,50 грн.
30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 3009/24, на підставі якого позивачем набуто право вимоги до відповідача на загальну суму 31115,50 грн.
Згідно п. 1.1 п 1 договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору. Реєстр боржників до договору факторингу № 3009/24 відкопійований не в повному обсязі, доказів оплати за договором факторингу, як це передбачено п. 3 договору, суду не надано.
Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права за відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора у зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізований належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Разом з тим, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання відповідача за Кредитним договором № 736675352 від 31.10.2021 ще не існували, відтак не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем не виникло, то у первісного кредитора не існувало права вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Крім того, на час укладення такого Договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину і цей предмет не індивідуалізовано належним чином.
Також, п. 4.1 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку. Вказаною формою реєстру прав вимог передбачено, що згідно пункту 1 на умовах Договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників (відповідні права вимоги мають бути вказані у таблиці, що містить такі стовпці: №, ПІБ Боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та дата кредитного договору, заборгованість по основному боргу (тіло кредитну) (грн.), заборгованість по відсотках (грн.), Загальна заборгованість (грн.), сума фінансування (грн.).
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором охоплені зобов'язання відповідача, що виникли після укладення цього договору.
Спірний кредитний договір укладений 31.10.2021, тобто після укладання договору факторингу №28/1118-01.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» не набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №28/1118-01 та в подальшому не міг його відчужувати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, відповідно, ТОВ «Юніт Капітал».
Оскільки позивач не є належним кредитором, підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором на його користь відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, згідно ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя - І.Д. Мельникова