Справа № 139/79/25
Провадження № 3/139/29/25
19 лютого 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративніправопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України,
Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 227521 від 22 січня 2025 року, відповідно до якого той, будучи на підставі постанови ЕНА № 3336446 від 25 жовтня 2024 року притягнутим до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), повторно протягом року 22 січня 2025 року о 15-ій годині керував транспортним засобом Mercedes-Benz(державний номерний знак НОМЕР_1 ) вулицею Єдності біля будівлі № 2 в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, не маючи права керування транспортним засобом. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судовому засідання ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що в той день сів за кермо замість тестя, оскільки того терміново відкликали з відпустки на військову службу, а в автомобілі знаходилися яблука, які необхідно було доставити у місто Київ. Він має право керувати ТЗ.
Дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах адміністративної справи докази з огляду на їх допустимість та достатність, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю ( ст. 252 КУпАП).
Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки події правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення, передбачене тією чи іншою статтею.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Так, на ствердження факту вчинення ОСОБА_1 вміненого правопорушення суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 227521 від 22 січня 2025 року, довідку ст. інспектора САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції Анни Меженіної-Ходзінської, копію постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП серія ЕНА № 3336446 від 25.10.2024, розписку, відеодиск.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Щодо технічного запису № 797822 відеофіксації події на нагрудну камеру поліцейського, то при його відтворенні встановлено, що на ньому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт зупинки поліцейськими цього ТЗ через те, що задній номерний знак закиданий болотом, факт, що ОСОБА_1 не надав посвідчення водія, пояснюючи, що колись його було покарано за керування ТЗ у стані алкогольного сп'яніння, факт, що поліцейські виявили постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, але не встановили факту позбавлення його права керування ТЗ.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно доданої стороною обвинувачення до протоколу довідки ст. інспектора САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції Анни Меженіної-Ходзінської, ОСОБА_1 посвідчення водія отримував.
Доказів, які б стверджували факт
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП);
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП);
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП), суду не надано.
Отже, матеріали справи містять доказ (довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія), який спростовує наявність в його діях правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 126 КУпАП, а докази про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування чи позбавлення права керування ТЗ відсутні.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Завданням кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Встановлені під час розгляду справи обставини не підтверджують достовірність викладених у протоколі даних про наявність складу вміненого ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що поданими до суду матеріалами не доведено належними доказами подію вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 126, 221, 284, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Суддя: ____________