вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2025 р. Справа№ 925/746/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Потапенко С.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Олійника Руслана Васильовича
на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024
у справі № 925/746/24 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Олійника Руслана Васильовича
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про визнання незаконним та скасування рішення
Короткий зміст рішення та позовних вимог, в межах розгляду яких прийнято додаткове рішення
11 червня 2024 року Фізична особа-підприємець Олійник Руслан Васильович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про визнання незаконним та скасування рішення, яке оформлене протоколом №000022/1 від 17.10.2023 засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № 007750 від 17.10.2023.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (код 22800735) про нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії фізичній особі-підприємцю Олійнику Руслану Васильовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ), яке оформлене протоколом № 000022/1 від 07.03.2024 засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № 007750 від 17.10.2023. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (код 22800735, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) на користь фізичної особи-підприємця Олійника Руслана Васильовича 3 028,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Короткий зміст заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції
21.10.2024 позивач - Фізична особа-підприємець Олійник Руслан Васильович звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій прохальну частину виклав у такій редакції: «Ухвалити у справі додаткове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі__».
Ухвалою суду першої інстанції від 24.10.2024 цю заяву позивача залишено без руху та зобов'язано надати у 10-денний строк з дня вручення ухвали пояснення:
- про яку суму стягнення адвокатських витрат йде мова у заяві від 18.10.2024;
- докази подання суду до закінчення судових дебатів заяви (усної чи письмової) в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та
- наявність поважних причин неможливості подати докази фактичного надання адвокатських послуг та понесення таких витрат до закінчення судових дебатів.
28.10.2024 позивач направив суду пояснення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 грн. (а.с. 123-125, т. 2).
Заперечення відповідача
28.10.2024 відповідач - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" подав заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат та просив відмовити в її задоволенні, оскільки вона подана з пропуском п'яти денного строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також заявник не підтвердив відповідними доказами заявлені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн. (а.с. 114-117, т. 2).
Короткий зміст додаткового рішення та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено на підставі ч. 3 ст. 126 ГПК України, оскільки позивачем не подано суду належних доказів понесення витрат на надані позивачу послуги адвоката в розмірі 80 000,00 грн.
Зокрема, додаткове рішення мотивовано наступним:
- заяву подано з пропуском п'яти денного строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України;
- представник позивача не заявив до закінчення судових дебатів про подання ним доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів для стягнення адвокатських витрат;
- точної суми стягнення витрат на правничу допомогу не було вказано у прохальних частинах ні у позовній заяві, ні у заяві про ухвалення додаткового рішення;
- попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі фіксованої суми 80 000,00 грн не є остаточним та може збільшитися у разі прибуття представника позивача в засідання;
- позивачем не подано детального опису робіт чи Акту здачі-приймання виконаних робіт (чи іншого документу) між Адвокатським Бюро та позивачем, який би містив такий опис робіт на суму 80 000,00 грн, що вже повністю виконані адвокатом та прийняті замовником, і чи маються до них зауваження у позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з додатковим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн (з урахуванням уточненої апеляційної скарги), оскільки вважає, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції у сумі 35000,00 грн, що є частиною договірної суми у розмірі 80000,00 грн по представництву інтересів позивача у спірних правовідносинах, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апелянт також послався на те, що:
- у позовній заяві він навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в розмірі фіксованої суми 80 000,00 грн, що згідно пункту 5.1.1. договору про надання правничих послуг відповідає необхідному фактичному обсягу правничої допомоги, а зазначена сума може бути збільшена відповідно до п. 5.1.2. у разі прибуття представника позивача - адвоката АБ «Ткачук та партнери» в судове засідання Господарського суду Черкаської області згідно ухвал суду;
- суд не звернув увагу на те, що на час подання позову позивач сплатив за договором від 21.05.2024 на користь АБ «Ткачук та партнери» за надання правничої допомоги 35000,00 грн., що підтверджується платіжними документами АТ КБ «ПриватБанк» від 24.05.2024 на суму 25000,00 грн та від 31.05.2024 на суму 10000,00 грн. (завірені копії платіжних документів додані до позову), а залишок суми по оплаті послуг АБ «Ткачук та партнери» позивач сплатить після розгляду справи судом першої інстанції;
- суд не врахував, що ФОП Олійник Р. В. та Адвокатське бюро Ткачук та партнери погодили, що Замовник виплачує на користь бюро винагороду в розмірі 80 000,00 грн, яка є фіксованою і виплачуватиметься Замовником згідно п. 5.1.1 договору;
- адвокатом АБ «Ткачук та партнери» на виконання умов договору про надання правничих послуг від 21.05.2024 виконано необхідні процесуальні дії щодо підготовки, складання позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву, пояснення щодо фактичних обставин справи згідно нормативних правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, заперечення на клопотання про призначення у справі судової експертизи, забезпечено участь у семи судових засіданнях у справі.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач заявив у позові орієнтовний розрахунок понесених витрат у розмірі 80 000,00 грн, яка згідно договору про надання правничих послуг від 21.05.2024 погоджена сторонами, як винагорода. Інших доказів на підтвердження понесених витрат позивач не подав та до судових дебатів відповідної заяви не зробив. Згідно договору про надання правничих послуг детального описку виконаних робіт із зазначенням конкретних видів правової допомоги, яка надавалася позивачу у справі адвокатом, її вартості та реального обсягу наданої позивачу професійної допомоги в договорі не зазначено.
А тому, відповідач вважає подану апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 постановлено витребувати у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/746/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
29.11.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Олійника Руслана Васильовича на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 у справі №925/746/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 20.01.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 13.01.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 13.01.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнавалась обов'язковою.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання 20.01.2025 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, цією статтею ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення скасувати.
Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення
У позовній заяві позивач заявив попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, на підтвердження чого до позовної заяви додано:
- копію договору про надання правничих послуг від 21.05.2024;
- копію платіжної інструкції на суму 25 000,00 грн;
- копію платіжної інструкції на суму 10 000,00 грн. (а.с. 61-63, т. 1).
До заяви про ухвалення додаткового рішення від 18.10.2024 додано копію ордеру серії АІ №1626652. (а.с. 100-103, т. 2).
До пояснень до заяви про ухвалення додаткового рішення від 18.10.2024 також додано копію ордеру серії АІ №1626652. (а.с. 123-126, т. 2).
21.05.2024 між Адвокатським Бюро «Ткачук та партнери» (Бюро) та Фізичною особою-підприємцем Олійник Русланом Васильовичем (Клієнт) укладено цей договір про надання юридичних послуг, за змістом якого Клієнт доручає, а Бюро зобов'язується надати юридично-консультативні послуги щодо оскарження рішення Оператору розподілу електричної енергії ПАТ «Черкасиоблененрго» від 07 березня 2024 року.
Сторони домовились, що виконання Бюро своїх зобов'язань по цьому Договору підтверджується фактичним виконанням обов'язків по цьому договору та (або) звітом Бюро. (п. 3.2. Договору).
В п. 5.1. Договору сторони визначили вартість послуг, що надається Бюро Клієнту згідно цього Договору, визначається наступним чином:
Клієнт сплачує на користь Бюро оплату в розмірі 80 000 грн (без, ПДВ) згідно вимог Бюро/
Клієнт додатково сплачує на користь грошові кошти в розмірі 5 000 грн (без ПДВ) за кожне призначення судове засідання в суді.
П. 6 цього Договору сторони передбачили, умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов'язковим складанням додаткових угод, додатків, доповнень або інших письмових документів, які становляться частиною цього Договору.
Судове рішення у цій справі прийнято 02.10.2024.
Згідно протоколу судового засідання від 02.10.2024, до закінчення судових дебатів позивач не зробив відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення, водночас орієнтовний розрахунок витрат міститься в позовній заяві.
18.10.2024 (через систему «Електронний суд») позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, тобто з пропуском п'яти днів після ухвалення рішення суду. До цієї заяви заявником не додано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн (сума заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку).
28.10.2024 відповідачем подано заперечення проти заяви позивача про стягнення витрат та просив відмовити у її задоволенні.
28.10.2024 позивач подав пояснення до заяви про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 80 000,00 грн. До цих пояснень заявником не додано ніяких доказів на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд за результатами апеляційного перегляду справи
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Колегія звертає увагу на те, що застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі №912/164/20, від 29.08.2023 у справі №911/174/22, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 28.11.2023 у справі №947/21726/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20. Судова практика є сталою та послідовною.
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Правова оцінка обставин справи
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою, позивач заявив орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 80 000,00 грн. (а.с. 13-14, т. 1).
Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт посилається на те, що заява про ухвалення додаткового рішення від 18.10.2024 (з урахування доповнень від 28.10.2024) подана ним на підставі ст. 244 ГПК України, оскільки суд, поставляючи рішення, не розглянув його вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу про стягнення яких він зазначав у позовній заяві.
Розглянувши наведені доводи, колегія суддів зазначає, що заявник не врахував наступні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Надаючи оцінку доводам апелянта колегія зазначає, що виходячи зі змісту ст. 244 ГПК України стягнення витрат на правову допомогу адвоката одночасно з прийняттям рішення по суті здійснюється у разі, якщо стороною остаточно визначена вимога про стягнення конкретної суми цих витрат та, у визначеному процесуальним законом порядку, суду подані докази понесених таких витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення, а також надані відповідні пояснення щодо стягнення цих витрат.
Водночас, у справі що розглядається, позивач у позовній заяві зазначив лише про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, який не є остаточним і може змінитися у процесі розгляду справи з урахуванням об'єму наданих послуг, кількості судових засідань та інших дій та обставин, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Матеріали справи не містять заяви позивача про те, що до ухвалення судового рішення позивач остаточно визначив суму зазначених витрат, подав належні та допустимі докази понесених у повному обсязі саме у строк - до ухвалення рішення по суті спору.
Разом з тим, у цей строк (до прийняття рішення), заявник не подав суду «Звіт Бюро», як це передбачено пунктом 3.2. укладеного між ним та Адвокатським бюро Договору про надання юридичних послуг. Цим пунктом 3.2 договору сторони визначили, що виконання Бюро своїх зобов'язань по цьому Договору підтверджується фактичним виконанням обов'язків по цьому договору та (або) звітом Бюро. Також не подано інші докази, що підтверджують остаточне виконання об'єму наданої адвокатом професійної правничої допомоги, яку було узгоджено сторонами договору.
Враховуючи викладені обставини, у суду першої інстанції, на час ухвалення судового рішення були відсутні підстави вирішувати питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, отже відсутні також підстави для ухвалення додаткового рішення з власної ініціативи у порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України.
Колегія суддів констатує, що суд позбавлений права самостійно визначати розмір витрат на правничу допомогу у разі, якщо сторона остаточно не сформувала, та не подала відповідну позовну вимогу у передбачений процесуальним законом спосіб та строк. Протилежне порушувало б принцип диспозитивності (dispono), який означає, що сторони в судовій справі самі вирішують, які саме питання будуть розглядатися судом. Іншими словами, суд не може сам ініціювати розгляд додаткових питань або змінювати предмет спору без згоди сторін. Аспектами цього принципу є те, що сторони самі вирішують, які докази надавати, а суд не може виходити за межі позовних вимог сторін та розглядає лише ті питання, які були поставлені сторонами в судовому процесі. Саме сторони повинні активно діяти в процесі, відстоюючи свої інтереси, при цьому суд, в основному, виконує роль арбітра, розглядаючи доводи сторін і приймаючи рішення на їх основі. Кожна сторона має право сама вирішувати, як захищати свої інтереси. Виходячи з принципу диспозитивності, саме сторонам надано право у судовому процесі вільно розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами, у тому числі на свій розсуд заявляти або не заявляти відповідні вимоги або клопотання, представляти чи не представляти докази. У іншому випадку порушується принцип безсторонності суду, який є фундаментальним принципом правосуддя.
Підсумовуючи викладене колегія констатує, що саме позивач мав остаточно визначити розмір своїх вимог і надати докази на їх підтвердження у спосіб та строк, передбачений процесуальним законом до судових дебатів, якщо бажав стягнення витрат на професійну правничу допомогу одночасно з ухваленням рішення у справі. У разі відсутності зазначених обставин, відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення на підстави ст. 244 КПК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо розгляду заяви скаржника про ухвалення додаткового рішення, що подана апелянтом після ухвалення судового рішення по суті спору 18.10.2024 (з урахування доповнень від 28.10.2024)
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно матеріалів справи, рішення у справі, що розглядається, було ухвалено 02.10.2024.
21.10.2024 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення з порушенням п'ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ця норма передбачає, що сторона може реалізувати своє право на стягнення витрат на правничу допомогу у один із двох передбачених законом способів - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вже зазначено у постанові, позивач не подав до закінчення судових дебатів заяву з остаточною (не попередньою чи орієнтовною) вимогою про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу та доказів, що підтверджують розмір цих судових витрат, а саме «Звіт Бюро», як це передбачено пунктом 3.2. укладеного між ним та Адвокатським бюро Договору про надання юридичних послуг, та не подав інші докази, що підтверджують остаточне виконання адвокатом обумовленого сторонами всього об'єму професійної правничої допомоги, який було узгоджено сторонами договору про надання юридичних послуг.
В контексті викладеного, колегія також враховує умови п. 5.1. Договору, в якому сторони визначили, що вартість послуг, що надається Бюро Клієнту згідно цього Договору, визначається наступним чином:
Клієнт сплачує на користь Бюро оплату в розмірі 80 000 грн (без, ПДВ) згідно вимог Бюро/
Клієнт додатково сплачує на користь грошові кошти в розмірі 5 000 грн (без ПДВ) за кожне призначення судове засідання в суді.
Отже зміст таких умов свідчить про те, що сторони, за результатами наданих послуг, мали скласти «Звіт Бюро» про надані послуги з урахуванням фактичного об'єму та додаткових платежів за кожне судове засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що сторонами визначено фіксовану суму у розміррі 80 000,00 грн і відповідно додаткові докази не є необхідними.
Враховуючи той факт, що позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення від 18.10.2024 (з урахування доповнень від 28.10.2024) з порушенням п'ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, при цьому не навів поважних причин неможливості подання цієї заяви з відповідними доказами у визначений процесуальним Законом строк, у цьому випадку, підлягають застосуванню процесуальні наслідки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. Ця норма передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, заяву Фізичної особи-підприємця Олійника Руслана Васильовича від 18.10.2024 (з урахування доповнень від 28.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу слід залишити без розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Водночас, враховуючи що при ухваленні додаткового рішення мало місце неправильне застосування норм процесуального права, застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 268 ГПК України колегія дійшла висновку, що додаткове рішення підлягає скасуванню, а заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 10.10.2024 слід залишити без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 у справі №925/746/24 скасувати.
Заяву Фізичної особи-підприємця Олійника Руслана Васильовича від 18.10.2024 (з урахування доповнень від 28.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано після виходу головуючого судді Корсака В.А. з лікарняного, - 18.02.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова