ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 910/5574/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
за участю секретаря судового засідання: Чеголя Є.О.
за участю представників:
від прокуратури - Коломійчук І.О.,
від Миколаївської міської ради - не з'явився,
від Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича - Агєєва Е.О., Бортик Р.О.
розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024
по справі №910/5574/24
за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича
про: стягнення 2 597 761,83 грн.
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича про стягнення з останнього на користь Миколаївської міської ради 2 597 761,83 грн., з яких: 2 521 202,83 грн. заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, 28 324,89 грн. 3% річних та 48 234,11 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати на користь Миколаївської міської ради коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 справу №910/5574/24 за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича про стягнення 2 597 761,83 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича на користь Миколаївської міської ради заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва у розмірі 1 495 966,12 грн., 3% річних у розмірі 16 314,87 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 28 619,91 грн.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 18 491,91 грн.
В решті позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю прокурором факту несплати відповідачем коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на користь Миколаївської міської ради, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича заборгованості з оплати коштів пайової участі та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних), при цьому перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пайової участі суд встановив, що позивачем при його виконанні помилково використано показники опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу від 02.11.2023 №1010 "Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", тобто ті показники які діяли на момент подання позову, тоді як визначення такої вартості повинно було бути здійснено з урахуванням положення Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України». З урахуванням зазначеного судом здійснено власний розрахунок розміру коштів пайової участі та компенсаційних нарахувань (3% річних та інфляційних) які підлягають стягненню з відповідача за яким встановлено, що суми відповідних нарахувань є меншими ніж заявлено прокурором до стягнення, у зв'язку з чим частково задоволено позовні вимоги останнього.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 у справі №910/5574/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що позивач вірно визначив розмір коштів пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва по об'єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м. Миколаєві з урахуванням реально збудованого обсягу житлової площі саме на час введення відповідного об'єкта в експлуатацію, тобто у грудні 2023. При цьому прокурор звертає увагу на те, що на той час чинними були саме показники опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу від 02.11.2023 №1010 "Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", які і були використані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради при здійснені відповідного розрахунку розміру пайової участі.
23.12.2024 від Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити Миколаївській обласній прокуратурі у задоволенні її апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції підставно здійснив розрахунок розміру пайової участі з урахуванням положення Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» відповідно до якого вартість 1м2 площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.10.2019 по Миколаївській області складає 12 553 грн/м2.
20.01.2025 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича надійшли пояснення, в яких останній просив оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з тим, що місцевим господарським судом при його прийнятті не було враховано, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2022 відкрито провадження у справі №922/1302/22 про неплатоспроможність фізичної особи Борщика Юрія Ігоровича, введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також 09.09.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника №69236.
23.01.2025 Окружна прокуратура міста Миколаєва надіслала до суду апеляційної інстанції заперечення на пояснення відповідача, в яких просила суд відповідні пояснення Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича не враховувати, оскільки Господарським судом Харківської області розглядалась справа про неплатоспроможність фізичної особи Борщика Юрія Ігоровича, натомість спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем Борщиком Юрієм Ігоровичем своїх обов'язків, визначених законом щодо сплати до бюджету платежів, пов'язаних з його підприємницькою діяльністю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 по справі №910/5574/24.
Призначено справу № 910/5574/24 до розгляду на 11.02.2025 о 15:00 год.
20.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Борщик Юрія Ігоровича - Агєєвої Елли Олегівни надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі №910/5574/24, яке призначене на 11.02.2025 о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "відеоконференцзв'язку" за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця Борщик Юрія Ігоровича - Агєєвої Елли Олегівни про участь у судовому засіданні по справі №910/5574/24, яке призначене на 11.02.2025 о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "відеоконференцзв'язку" за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено. Вирішено судове засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "відеоконференцзв'язку" у м. Одеса, пр. Шевченка, 29 - у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду та надано можливість представнику Фізичної особі-підприємця Борщик Юрія Ігоровича - Агєєвій Еллі Олегівні взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.02.2025 о 15:00 год. по справі №910/5574/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "відеоконференцзв'язку" за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Борщик Юрія Ігоровича - адвоката Бортик Руслана Олеговича надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі №910/5574/24, яке призначене на 11.02.2025 о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "відеоконференцзв'язку" за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
31.01.2025 від Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшла заява про забезпечення позову у справі №910/5574/24, в якій остання просила: вжити заходів до забезпечення позову заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ФОП Борщика Ю.І. про стягнення 2 597 761,83 грн. З цією метою: заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо речових прав Борщика Юрія Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ). Накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають сплаті відповідачу, в розмірі 2 597 761,83 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Борщика Юрія Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва (вх. № 451/25 від 31.01.2025) про забезпечення позову - задоволено. На період розгляду справи накладено арешт на грошові кошти Борщика Юрія Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 2 597 761,83 грн., які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання постанови суду про забезпечення позову та на майно Борщика Юрія Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми позову у розмірі 2 597 761,83 грн.
Також ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця Борщик Юрія Ігоровича - адвоката Бортик Руслана Олеговича про участь у судовому засіданні по справі №910/5574/24, яке призначене на 11.02.2025 о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "відеоконференцзв'язку" за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволено. Вирішено судове засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "відеоконференцзв'язку" у м. Одеса, пр. Шевченка, 29 - у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду та надатно можливість представнику Фізичної особи-підприємця Борщик Юрія Ігоровича - адвокату Бортик Руслану Олеговичу взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.02.2025 о 15:00 год. по справі №910/5574/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "відеоконференцзв'язку" за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, то у його задоволенні слід відмовити, у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 закрито провадження у справі №922/1302/22 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2022.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції 11.02.2025 представник прокуратури підтримав вимоги апеляційної скарги; представники відповідачів заперечували проти її задоволення, представник позивача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.
Миколаївська міська рада своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника прокуратури та представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2019 року Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради було видано дозвіл ФОП Борщику Юрію Ігоровичу №МК112193511772 на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві".
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирної масової забудови - код 1122.1.
Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації від 09.12.2023, будівництво об'єкта "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві" було розпочато у грудні 2019 року та закінчено у травні 2023 року.
Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 13.12.2023 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 09.12.2023 відповідачу видано сертифікат №ІУ123231209886, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Відповідно до сертифікату та акту готовності об'єкта до експлуатації від 09.12.2023 об'єкт будівництва має такі основні показники: найменування об'єкта згідно з проектом: "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві", дата початку будівництва - грудень 2019 року, дата завершення будівництва - травень 2023, загальна площа квартир у будинку - 5 958,6 кв.м.
Прокурор звертаючись до суду з даним позов зазначив, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо звернення до Миколаївської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва - "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві" та не сплатив пайову участь у визначені законодавством строки, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунком позовних вимог становить 2 597 761,83 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва у розмірі 2 521 202,83 грн., 28 324,89 грн. 3% річних та 48 234,11 грн. інфляційних втрат.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведення прокурором факту несплати відповідачем коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на користь Миколаївської міської ради, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича заборгованості з оплати коштів пайової участі та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних), при цьому перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пайової участі суд встановив, що позивачем при його виконанні помилково використано показники опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу від 02.11.2023 №1010 "Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", тобто ті показники які діяли на момент подання позову, тоді як визначення такої вартості повинно було бути здійснено з урахуванням положення Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України». З урахуванням зазначеного судом здійснено власний розрахунок розміру коштів пайової участі та компенсаційних нарахувань (3% річних та інфляційних) які підлягають стягненню з відповідача за яким встановлено, що суми відповідних нарахувань є меншими ніж заявлено прокурором до стягнення.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області з огляду на наступне.
У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За умовами частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
В обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Миколаївської міської ради у суді прокурор зазначив, що недоотримання коштів пайової участі призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету у вигляд упущеної вигоди.
Колегія суддів вважає, що Миколаївська міська рада, як орган місцевого самоврядування, виступає особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, щодо недопущення безпідставного ухилення від сплати до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, а тому є належним позивачем у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в адресованому Миколаївській міській раді листі №51-50/2-688вих-24 від 23.01.2024 заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, посилаючись на наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, просив надати інформацію щодо вжитих заходів щодо усунення порушень, зокрема про звернення з позовом про стягнення коштів пайової участі з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича.
За результатами опрацювання вищенаведеного запиту Миколаївська міська рада надала відповідь №1638/02.02.01-40/12/7/24 від 20.03.2024, в якій повідомила Окружну прокуратуру міста Миколаєва про те, що нею не пред'явлено та не заплановано будь-яких позовів про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича коштів пайової участі.
В подальшому заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва листом №51-50/2-4080вих-24 від 23.04.2024 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про пред'явлення до суду позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича на користь Миколаївської міської ради грошових коштів у загальному розмірі 2 597 761,83 грн., з яких: 2 521 202,83 грн. заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, 28 324,89 грн. 3% річних та 48 234,11 грн. інфляційні втрати.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що Миколаївська міська рада, яку прокурор повідомив про незаконність ухилення відповідача від виконання свого обов'язку зі сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, не зважаючи на наявність відповідних повноважень, не вчинила жодних дій для захисту інтересів територіальної громади м. Миколаєва, інтереси якої є складовою інтересів держави, про що свідчить відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження вжиття позивачем заходів реагування на виявлене порушення вказаних інтересів, натомість останній, навпаки, у відповідь на звернення прокурора повідомив про невжиття ним жодних заходів реагування на виявлене прокурором порушення (зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом), та, більше того, про відсутність намірів вчиняти відповідні дії.
З огляду на викладене, беручи до уваги невжиття компетентним органом - позивачем протягом розумного строку після того, як йому достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення останнього самостійно до господарського суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив би захист інтересів держави (територіальної громади м. Миколаєва), колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором передбаченого Законом України "Про прокуратуру" порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону.
Стосовно суті заявлених вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За умовами частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини п'ята, дев'ята статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Зі змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20.
З матеріалів справи вбачається і учасниками справи не заперечується, що договір про сплату коштів пайової участі між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Борщик Юрієм Ігоровичем не укладався.
Однак, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, при цьому таке зобов'язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 23.05.2024 у №915/149/23, в межах якої також розглядався позов заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про стягнення грошових коштів пайової участі за відсутності укладеного між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
При цьому 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
У пункті 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Отже, за змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" і прикінцевих та перехідних положень до нього з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу Українизабудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19).
Приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому, частиною дев'ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Між тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено з 01.01.2020.
Як зазначалося вище, будівництво відповідачем об'єкту було розпочато 17.12.2019 та станом на 01.01.2020 такий об'єкт не був введений в експлуатацію, а тому за відсутності укладеного договору про сплату пайової участі у Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича виник обов'язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до Миколаївської міської ради з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
При визначення розміру безпідставно збережених відповідачем грошових коштів пайової участі апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" розмір пайової участі для житлових будинків становить 2% вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Як вбачається зі змісту позовної заяви прокурора, розрахунок розміру пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, проведено на підставі сертифікату готовності об'єкта до експлуатації від 13.12.2023 №ІУ123231209886 та затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2023 №1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (термін дії наказу з 02.11.2023 по 24.01.2024, тобто показники діяли на дату прийняття об'єкту в експлуатацію - 13.12.2023).
Згідно даних акта готовності об'єкта до експлуатації від 09.12.2023 та сертифіката від 13.12.2023 №ІУ123231209886, загальна площа квартир об'єкта - "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м. Миколаєві" становить 5958,6 кв.м.
Отже, розмір пайової участі, яка мала бути сплачена відповідачем, складає 2 521 202,83 грн. (розраховано наступним чином: 5958,6 кв.м. (загальна площа квартир об'єкта - "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м. Миколаєві") х 21 156 грн/кв.м (вартість спорудження житла по Миколаївській області відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2023 №1010) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків) = 2 521 202,83 грн.).
Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано обов'язку зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, колегія суддів дійшла висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь Миколаївської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 2 521 202,83 грн.
При цьому висновки суду першої інстанції про безпідставне застосування при розрахунку розміру пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва показників опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2023 №1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №915/149/23).
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію правовідносини між сторонами щодо забудови земельної ділянки припиняються.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Водночас, ключовим і визначальним у цьому спорі, з врахуванням підстави позовних вимог та можливості застосування ст.1212 ЦК України, є саме строк, коли забудовник порушив визначенні законом зобов'язання.
Колегія суддів зауважує, що оскільки замовник у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об'єкту в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
З огляду на викладене, при розрахунку пайової участі враховуються показники опосередкованої вартості спорудження житла у відповідному регіоні, які були чинними станом на момент введення об'єкта будівництва до експлуатації, що спростовує відповідні висновки суду першої інстанції.
Аналогічна методика розрахунків застосована в постановах Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 03.12.2024 у справі №910/6226/23.
Водночас апеляційної інстанції зазначає, що невиконання грошового зобов'язання правильно кваліфіковане судом першої інстанції як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши правильність здійсненого прокурором розрахунку компенсаційних нарахувань, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що останнім обґрунтовано нараховано Фізичній особі-підприємцю Борщику Юрію Ігоровичу 3% річних у загальній сумі 28 324,89 грн. за період з 09.04.2023 по 23.04.2024 та інфляційні втрати у загальній сумі 48 234,11 грн за період з грудня місяця 2023 року по березень місяць 2024 року.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 у справі № 910/5574/24 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 056 860,9 грн. з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині, а також зміні в частині розподілу судових витрат.
В силу частини статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 у справі № 910/5574/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 056 860,9 грн., позов в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат - змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича на користь Миколаївської міської ради 2 521 202,83 грн. заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, 28 324,89 грн. 3% річних та 48 234,11 грн інфляційних втрат.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 31 173,14 грн. та 19 023,48 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано: 17.02.2025.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Н.М. Принцевська