Справа № 375/1648/24
Провадження № 2/375/108/25
18 лютого 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Огородник О.М.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області,
представник третьої особи - Матинченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про визначення місце проживання дитини з батьком та відібрання дитини від матері,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини від матері.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 20 жовтня 2017 року він перебував з ОСОБА_2 у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 3 жовтня 2024 року розірвано. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що між ним та ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості, зокрема, щодо того, що дочка залишається проживати разом з ним. Зазначав, що він разом з дочкою проживає на АДРЕСА_1 . Отже з травня 2023 року дочка проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Відповідач вихованням дочки та її утриманням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовкою до самостійного життя.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 8 серпня 2024 року стягнено з ОСОБА_2 на його користь аліменти на дочку ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 липня 2024 року, до досягнення дитиною повноліття.
Також позивач вказував на те, що відповідач виїхала за кордон на постійне місце проживання, а тому протягом тривалого часу не приймає участі у вихованні дочки, що, як вважає позивач, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов'язків.
Вказує, що дитина має з ним тісний зв'язок, звичайне та усталене місце проживання, порушення яких може призвести до негативних наслідків, зважаючи на вік дитини.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що він добросовісно виконує свої батьківські обов'язки, оскільки сумлінно займається вихованням дочки, піклується про її духовний і фізичний розвиток, дочка тривалий час проживає з ним, забезпечена всім необхідним, вважав за доцільне визначити місце проживання дитини з ним та відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері - ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.
31 жовтня 2024 року ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 листопада 2024 року о 13 год 30 хв.
27 листопада 2024 року розпочато підготовче засідання, в якому оголошено перерву у зв'язку з неявкою відповідача до 11 грудня 2024 року 14 год 30 хв.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року замінено неналежну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - службу у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області. У зв'язку із заміною третьої особи підготовче засідання відкладено на 21 січня 2025 року.
Цією ж ухвалою витребувано від органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її батьком - ОСОБА_1 .
8 січня 2025 року ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує та просила розглядати справу у її відсутність.
13 січня 2025 року орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області на адресу суду направив письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її батьком - ОСОБА_1 .
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18 лютого 2025 року 11 год 00 хв.
Представник органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області - Матинченко Н.М. подала до суду клопотання, в якому просила справу розглядати у відсутності представника третьої особи, а також зазначила, що матеріали справи містять письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її батьком - ОСОБА_1 , а тому орган опіки та піклування не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відзив на позовну заяву до суду не надходили.
Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
На запитання суду, позивач зазначив, що спір щодо того з ким буде проживати малолітня дочка ОСОБА_3 між ним та відповідачем відсутній.
Представник позивача - адвокат Огородник О.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Вказав, що між сторонами дійсно розірвано шлюб, сторони дійсно проживають окремо, зокрема, відповідач за кордоном, а дочка тривалий час, а саме з травня 2023 року проживає разом з батьком - позивачем у справі. Позивач самостійно займається вихованням дочки, піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, зокрема, забезпечує необхідним харчуванням та одягом. Також зазначив, що відповідач у справі, тривалий час проживає за межами України, а саме в Республіці Польщі.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що з 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 3 жовтня 2024 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 8 серпня 2024 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 липня 2024 року, до досягнення дитиною повноліття.
З акта обстеження факту спільного проживання від 18 вересня 2024 року судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживає без реєстрації з дочкою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки, виданої директором закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області - Бандурою Л., ОСОБА_1 виховує дочку, цікавиться її навчанням, відвідує батьківські збори, приводить та забираю дочку з дошкільного навчального закладу.
ОСОБА_1 з 4 жовтня 2024 року працює на підприємстві ФОП « ОСОБА_4 » на посаді вантажника, що підтверджується довідкою від 7 жовтня 2024 року, виданою директором
ОСОБА_5 характеристиці, виданої директором підприємства ОСОБА_5 , зазначено, що за період робити на підприємстві ФОП « ОСОБА_4 » ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, як фахівець у певній галузі виробництва. Постійно прагне до самовдосконалення, за характером спокійний та врівноважений, жодної скарги від клієнтів не надходило. В колективі користується повагою та авторитетом.
ОСОБА_1 зареєстрований на АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру Рокитнянської територіальної громади від 18 квітня 2024 року.
ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_1 зареєстровані на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягів з реєстру Рокитнянської територіальної громади.
Також матеріали справи містять копію закордонного паспорта ОСОБА_2 та копію договору підряду.
Висновком органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, який затверджений рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області 27 грудня 2024 року № 490, визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 . У цьому ж висновку зазначено, що батьком забезпечено належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.
Зі змісту висновку органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області встановлено, що ОСОБА_2 не заперечує проти визначення місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком.
З акта обстеження матеріально-побутового стану сім'ї від 18 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в будинку на АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_6 , разом з дочкою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будинок складається з веранди, кухні, санвузла та трьох кімнат; санітарний стан помешкання задовільний. В будинку проводиться косметичний ремонт. Кімнати облаштовані згідно їх призначення. Для дочки ОСОБА_3 виділено окрему кімнату, в якій встановлено ліжко, шафа, речовий письмовий стіл для навчання. В кімнаті є дитячі речі, іграшки та домашній улюбленець - папуга.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
За приписами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява N 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) міститься висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
При вирішенні справи судом встановлено і це не заперечували сторони у справі, що малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2023 року проживає разом з батьком у с. Синява Білоцерківського району Київської області.
Відповідно до частин 3, 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, оскільки діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема, обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Оцінивши висновок органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, який затверджений рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області 27 грудня 2024 року №490, суд зазначає наступне.
У висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, зазначено, що мати дитини - ОСОБА_2 проживає та працює за межами України, а саме в Республіці Польщі. Періодично ОСОБА_2 повертається в Україну, але на не тривалий період часу. У зв'язку з тим, що мати проживає за межами України дочка проживає разом з батьком. Мати дитини не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дочки з батьком. Враховуючи відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , враховуючи інтереси дитини, згідно чинного законодавства.
Отже відповідач не заперечує проти проживання дочки разом із батьком, що відповідає інтересам дитини.
З урахуванням зазначеного, батьки малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, позивачем не надано доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України щодо предмета заявлених вимог, докази в обґрунтування заявлених вимог в матеріалах справи відсутні. Останніх не здобуто і під час розгляду справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2))
Отже, враховуючи, що малолітня дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за взаємною згодою батьків після їх розлучення проживає разом з батьком, що визнають сторони, мати дитини не заперечує щодо проживання дочки з позивачем, судом не встановлено наявності між сторонами спору про місце проживання дочки ОСОБА_3 , отже, правові підстави для задоволення вимог про визначення місця проживання дитини з батьком відсутні.
Не підлягають задоволенню і вимоги про відібрання малолітньої дитини - ОСОБА_1 від матері для проживання з батьком, оскільки малолітня ОСОБА_1 з 2023 року проживає разом з батьком - ОСОБА_1 і це не заперечували сторони у справі.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для відшкодування позивачу судового збору, сплаченого за подання позову.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 200, 258-259, 267, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про визначення місце проживання дитини з батьком та відібрання дитини від матері, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований на АДРЕСА_2 , та фактично проживає на АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, який розташований на вул. Незалежності, 2 у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області.
Повне рішення суду складено 19 лютого 2025 року.
Суддя Марина СМИК