01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" жовтня 2010 р. Справа № 10/108-10
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 10/108-10
за позовом страхового товариства з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ», м. Київ;
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»,
с. Велика Димерка Броварського району;
2) приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»,
м. Київ;
про стягнення 55 640,76 грн.
Представники сторін:
від позивача: Мусійчук О.В., довіреність від 11.01.2010р. № 1101/10-01;
від відповідача 1: Романюк А.С., довіреність № 608 від 06.07.2010р.;
від відповідача 2: Синюк С.Л., довіреність № 190/2010 від 14.01.2010р.
обставини справи:
Страхове товариство з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»(далі -відповідач 1), за участю третьої особи, яка не заваляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»про стягнення 55640,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1, відповідно до ст.ст. 993, 1191 (ч. 1) Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», зобов'язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду в розмірі 55 640,76 грн., яка була завдана неправомірними діями працівника ТОВ «Сервіс Солюшнз»транспортному засобу, застрахованого у страховому товаристві з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2010р. порушено провадження у справі № 10/108-10 та призначено розгляд справи на 15.06.2010р.
Ухвалою від 15.06.2010р. суд відклав розгляд справи на 06.07.2010р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, а також неподанням витребуваних судом документів.
Присутній у судовому засіданні 06.07.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що майнові інтереси ТОВ «Сервіс Солюшнз»щодо страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією транспортних засобів, представляє приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» відповідно до Договору № 900983 добровільного страхування транспортних засобів від 09.02.2009р. При цьому, представник відповідача 1 заявив усне клопотання про залучення в якості належного відповідача -приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування».
Присутній в засіданні суду представник третьої особи зазначив про те, що сума страхового відшкодування була перерахована позивачу, однак відповідних доказів на підтвердження цього суду не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 13.07.2010р. та зобов'язано представників сторін і третю особу надати суду документи, необхідні для подальшого розгляду справи по суті.
Представники позивача та відповідача вимоги суду не виконали, витребуваних документів не надали.
Присутній у судовому засіданні 13.07.2010р. представник третьої особи надав письмові заперечення на позовну заяву, з яких вбачається, що останній позов не визнає, оскільки позивачем не доведено ті обставини, на які позивач посилається як на підставу свої вимог та заперечень, та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Також, представниками сторін було подано клопотання в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору понад встановлений термін.
Ухвалою від 13.07.2010р. суд продовжив строк вирішення спору за клопотанням сторін та відклав розгляд справи на 14.09.2010р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів.
06.09.2010р. через загальний відділ до господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд замінити неналежного відповідача на належного, а саме визначити відповідачем по справі приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування».
Присутній у судовому засіданні 14.09.2010р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки ПАТ «ПРОСТО-страхування»було сплачено на користь позивача частину боргу в сумі 35 850,49 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також, представником позивача надано письмові пояснення щодо відзиву третьої особи на позовну заяву.
Розглянувши подані докази, суд дійшов висновку про необхідність зміни процесуального стану приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача 2.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 24 та п. 4 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд виніс ухвалу про залучення до участі у розгляді справи іншого відповідача та відклав розгляд справи на 28.09.2010р.
Представник відповідача 2 у судове засідання 28.09.2010р. не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Ухвалою від 28.09.2010р. суд відклав розгляд справи на 19.10.2010р.
Присутній у судовому засіданні 19.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у сумі 19790,27 грн., які просив задовольнити за рахунок відпвідача 1.
Представники відповідачів проти задоволення позову на суму 19790,27 грн. заперечили, посилаючись на безпідставність та недоведеність позовних вимог належними доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
17.06.2009р. між страховим товариством з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(за договором -страховик) та ОСОБА_1 (за договором -страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 22 88 000-3120 (надалі -Договір страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009р.), за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу марки Nissan TIIDA, державний номер НОМЕР_1.
25.08.2009р. на вул. Тепловозній у м. Києві, сталося дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) за участю автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Сервіс Солюшнз»та автомобілем марки Ніссан, державний номер НОМЕР_1, що належить страхувальнику -ОСОБА_1
Згідно довідки № 10/40082 від 29.08.2009р. про дорожньо-транспортну пригоду, виданої ВДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ДТП сталося з вини обох водіїв, (копія наявна в матеріалах справи).
Проте, постановами Дарницького районного суду м. Києва від 22.09.2009р. водія ОСОБА_2, працюючого в ТОВ «Сервіс Солюшнз», який керував автомобілем Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, було визнано винним у скоєні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Водія ОСОБА_3, що здійснював керування автомобілем Ніссан, державний номер НОМЕР_1, під час ДТП звільнено від адміністративної відповідальності, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20.10.2009р. постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22.09.2009р. щодо притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 залишено без змін.
В результаті ДТП автомобілю марки Nissan TIIDA, державний номер НОМЕР_1 було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується довідкою від 25.08.2009р. ВДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.
Матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки Nissan TIIDA, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, згідно Звіту № 00165 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного ТОВ «Автопартнер», що діє на підставі Сертифікату № 8574/09 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України 15.05.2009р., була визначена в розмірі 35851,07 грн.
Згідно п. 1.7.11. Договору страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009р., розрахунок прямого збитку при пошкодженні транспортного засобу здійснюється відповідно до п.п. 1.7.8. -1.7.10. умов з урахуванням фізичного зносу, якщо врахування фізичного зносу складових транспортного засобу передбачено розділом 11 договору.
Розділом 11 вказаного договору передбачено, що виплата здійснюється без врахування зносу складових транспортного засобу.
Відповідно до Звіту експерта № 00165, вартість відновлювального ремонту без фізичного зносу складає 55 390,76 грн.
Крім того, підпунктом б) п. 1.7.7. Договору страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009р., передбачено відшкодування витрат по транспортуванню (буксируванню) пошкодженого транспортного засобу до місця стоянки (гаража) або місця ремонту.
Вартість послуг по евакуації пошкодженого транспортного засобу становила 250,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 25.08.2009р., виданого СПД ОСОБА_4, який надає послуги, на підставі Ліцензії № НОМЕР_3 від 25.07.2006р.
Отже, виконуючи умови Договору страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009р., за заявою страхувальника - гр. ОСОБА_1, згідно п. 1.7. договору та на підставі страхового акту № СНТ -22/88/0000/3120-02 від 03.11.2009р., позивач виплатив власнику ТЗ Ніссан, державний номер НОМЕР_1, страхове відшкодування без вирахуванням фізичного зносу у сумі 55 640,76 грн., шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 55 019,14 грн. на рахунок вигодонабувача за договором страхування -філії «Центральне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(платіжне доручення № СК 02780 від 04.11.2009р.) та зарахування частини страхового відшкодування в розмірі 621,62 грн. в рахунок сплати чергового платежу за договором страхування.
Таким чином, сума майнових вимог до відповідачів складається з суми страхового відшкодування в розмірі 55390,76 грн. та витрат на послуги евакуації пошкодженого транспортного засобу, що в загальній сумі складає 55 640,76 грн.
На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідачем 1, як не спростовано сам факт виконання гр. ОСОБА_2, що керував автомобілем Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, своїх трудових обов'язків в момент скоєння ДТП, так і не надано доказів, які б вказували на неправомірне заволодіння вказаною особою транспортним засобом.
Таким чином, відповідач 1 зобов'язаний відшкодувати шкоду позивачу в порядку регресу.
Проте, на момент скоєння ДТП відповідач 1 мав Договір № 900983 добровільного страхування транспортних засобів від 09.02.2009р., укладеного з ЗАТ «ПРОСТО-Страхування», правонаступником якого є відповідач 2.
Згідно п. 1.4. Договору страхування № 900983 від 09.02.2009р., страховик (відповідач 2) приймає на страхування ризики (події), пов'язані з експлуатацією транспортних засобів та/або додаткового обладнання на них, та зобов'язується в разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику (відповідач 1) страхове відшкодування в строки, в розмірах та на умовах, як це визначено договором.
Як вбачається з п.п. 1.7., 2.2.4, 2.7.5. Договору страхування № 900983 від 09.02.2009р., останній було укладено з ризиком «цивільна відповідальність», що передбачає відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, життю та/або майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу, вказаного у Додатку № 2 до даного договору, і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи за відшкодування такої шкоди, відповідальність якої застрахована за цим договором.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим видом страхування.
Вказаний вид обов'язкового страхування регулюється також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. № 1961-IV.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правова відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу, визнаються потерпілими.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Відповідно до ст. 37.4 вказаного Закону, передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, в разі настання страхового випадку, здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що особою, відповідальною за завдані відповідачем 1 збитки, є ПАТ «ПРОСТО-страхування» в межах, передбачених Договором № 900983 добровільного страхування транспортних засобів від 09.02.2009р.
Позивач звернувся до відповідача 2 з заявою від 12.03.2010р. б/н на відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в якій просив добровільно виплатити страхове відшкодування в сумі 55640,76 грн. Однак, відповідач 2 вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Згідно пп. 2.9.4.1. Договору № 900983 добровільного страхування транспортних засобів від 09.02.2009р., виплата страховиком страхового відшкодування потерпілій третій особі або страхувальнику (або особі, допущеній до керування ТЗ згідно даного договору) здійснюється у розмірі позовних вимог третьої особи, призначених до виплати таким рішенням, але не більше розміру фактично завданих збитків, які документально підтверджені, та не більше розміру страхової суми по відповідному ТЗ, зазначеної в Додатку № 2 до даного договору (з вирахуванням суми страхового відшкодування, виплаченого (належного до виплати) третій особі за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 16 Додатку № 2 до Договору № 900983 добровільного страхування транспортних засобів від 09.02.2009р., цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, становить 100 000,00 грн., франшиза від страхової суми -0%.
Після направлення позовної заяви до суду, відповідач 2 частково задовольнив майнові вимоги позивача, перерахувавши останньому вартість матеріального збитку в сумі 35 850,49 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 4962 та № 4963 від 17.05.2010р., доданими до матеріалів справи. Отже, в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, з віднесенням судових витрат у цій частині на відповідача 1.
При цьому, відповідач 2 заперечив в частині відшкодування 19 790,27 грн., посилаючись на те, що стаття 9 Закону України «Про страхування»передбачає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Доказів проведення відновлювальних ремонтних робіт по автомобілю Nissan TIIDA, державний номер НОМЕР_1, на загальну суму 55 390,76 грн. позивач суду не надав. Також відсутні і докази понесення страхувальником витрат на евакуацію автомобіля у розмірі 250,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами, понесення страхувальником витрат по евакуації пошкодженого транспортного засобу в сумі 250,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Також підлягають стягненню 0,58 грн., недоплачені при відшкодуванні матеріального збитку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 19539,69 грн., то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст. 8 вказаного Закону, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статею 9 цього Закону визначено, що страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, при цьому страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Статтею 1192 Цивільного кодексу передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з наступними змінами) вказано, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відтак, якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність, а також згаданий розмір, обґрунтованим розрахунком та доказами на його підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі Звіту № 00165 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan TIIDA, державний номер НОМЕР_1, вартість матеріального збитку складає 35 851,07 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу -55 390,76 грн. Проте, на підтвердження проведення ремонтних робіт по автомобілю Nissan, державний номер НОМЕР_1, позивачем не надано жодних доказів. При цьому, виплата страхового відшкодування в розмірі 55 390,76 грн. була перерахована не на рахунок СТО за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, а на рахунок вигодонабувача за договором страхування - філії «Центральне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що не може підтверджувати понесення реальних збитків позивачем.
Таким чином, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а отже, за приписами норм ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткових нарахувань, оскільки чинне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок відповідача 2, як особи, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) на користь страхового товариства з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Д; код ЄДРПОУ 21130899) 250 грн. 58 коп. -страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 361 грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 153 грн. 12 коп. Видати наказ.
3. В частині стягнення страхового відшкодування у сумі 35 850,49 грн. провадження у справі припинити.
4. В частині стягнення страхового відшкодування у сумі 19 539,69 грн. в позові відмовити повністю.
5. В частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»в позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата складання та підписання повного тексту рішення -09.11.2010 р.