01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" листопада 2010 р. Справа № 11/043-09/19/12-10
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-V»
про розірвання договору суборенди та стягнення боргу у розмірі 1 077 106,26 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-V»
про визнання недійсним договору оренди (суборенди)
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 27.09.2010р.);
від відповідача: Грищенко О.М. (довіреність від 01.09.2010р.);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»(далі -відповідач) про розірвання договору суборенди та стягнення боргу у розмірі 1 077 106,26 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору суборенди № 2 від 20.08.2007 року (далі -договір № 2), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у тимчасове платне користування (суборенду) нежитлові приміщення №1, площею 38,00 кв.м., №15, площею 45,30 кв.м., №36, площею 88,50 кв.м., загальною площею 171,80 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ «А»), а відповідач зобов'язувався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату, після припинення дії договору повернути приміщення позивачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»(далі -відповідач за первісним позовом), в свою чергу, звернулось до господарського суду Київської області із зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач за первісним позовом) про визнання договору № 2 недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач за первісним позовом послався на те, що під час укладання договору № 2, у зв'язку із замовчуванням позивачем за первісним позовом обставин, які могли перешкодити його укладанню, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: можливості використання об'єкту оренди за цільовим призначенням (розміщення закладу громадського харчування), правомочності позивача за первісним позовом на укладання договору № 2 та терміну, на який позивач за первісним позовом має право здавати об'єкт оренди.
Рішенням господарського суду Київської області від 28 травня 2009 року у справі № 11/043-09/19 в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»про розірвання договору суборенди та стягнення боргу у розмірі 1 077 106,26 грн. відмовлено повністю, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди № 2 задоволено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 28 травня 2009 року у справі № 11/043-09/19 залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 липня 2010 року у справі № 11/043-09/19 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року та рішення господарського суду Київської області від 28 травня 2009 року у справі № 11/043-09/19 скасовано, справу передано на новий судовий розгляд.
Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України звернув увагу на наступне:
· згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, окрім випадків передбачених законом;
· відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, правочин визнається судом недійсним також у тому випадку, коли одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
30 серпня 2010 року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 14.09.2010 року.
14 вересня 2010 року у судове засідання представники позивача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, витребуваних ухвалою суду документів не надали. У судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 28.09.2010р.
28 вересня 2010 року представник відповідача надіслав на адресу суду уточнення зустрічних позовних вимог, просив суд визнати договір оренди (суборенди) № 2 недійсним та стягнути з позивача 621 390,90 грн. Розгляд справи був відкладений на 12.10.2010р.
12 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повідомив про зміну найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про що надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-V». Розгляд справи було відкладено на 26.10.2010р.
25 жовтня 2010 року на адресу суду представник відповідача за первісним позовом направив додаткові пояснення щодо обставин справи, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
26 жовтня 2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх такими, що підлягають задоволенню. Представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Зазначене клопотання підлягало задоволенню судом, строк розгляду справи було продовжено. Розгляд справи відкладено на 04.11.2010р.
04 листопада 2010 року у судовому засіданні представник позивача позов підтримав, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача за первісним позовом просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
10 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс-V»(орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 1 нежитлових приміщень, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування (оренду) нежитлові приміщення №1, площею 38,00 кв.м., №15, площею 45,30 кв.м., №36, площею 88,50 кв.м., загальною площею 171,80 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ «А»).
Пунктом 4.2.4 договору оренди № 1 орендарю надано право передавати об'єкт оренди в суборенду третім особам без спеціального письмового дозволу орендодавця.
20 серпня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»(орендар) було укладено договір суборенди № 2 нежитлових приміщень (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (суборенду) нежитлові приміщення №1, площею 38,00 кв.м., №15, площею 45,30 кв.м., №36, площею 88,50 кв.м., загальною площею 171,80 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ «А»), які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс-V»(далі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору).
Позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ «А»), що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 26.11.2007 року.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема, з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, встановлює, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що суборендна плата за перші три місяці суборенди, починаючи з дати початку суборенди, сплачується суборендарем протягом 75 календарних днів, починаючи з дати початку суборенди. Суборенда за кожен наступний місяць суборенди, після третього місяця суборенди, починаючи з дати початку суборенди, сплачується суборендарем щомісячно до 5-ого календарного числа оплачуваного місяця.
Починаючи з квітня 2008 року відповідач орендну плату не сплачував.
Таким чином, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 719 272,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 152,76 грн. та штраф у розмірі 314 681,50 грн.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 11.2 договору визначено, що у випадку прострочення суборендарем оплати суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим договором, суборендар виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, оплата якої прострочена.
Враховуючи, що у період з 06.04.2008 року по 29.04.2008 року (24 дні прострочення) розмір заборгованості становив 719 272,00 грн., а облікова ставка НБУ становила 10,0 %, у період з 30.04.2008 року по 05.11.2008 року (190 днів прострочення) розмір заборгованості становив 719 272,00 грн., а облікова ставка НБУ становила 12,0 %, то пеня за період з 06.04.2008 року по 05.11.2008 року становить 99 318,66 грн. (за розрахунком суду).
Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 43 152,76 грн., стягненню підлягає пеня в розмірі, визначеному позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі прострочення боржником виконання зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт (товарів, послуг), якщо інше не передбачено договором.
Пунктом 11.2 договору визначено, що у випадку прострочення суборендарем оплати суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим договором понад 30 днів з дати платежу, суборендар незалежно від оплати пені виплачує суборендодавцю одноразовий штраф в розмірі 50 % від суми суборендної плати на місяць, з урахуванням індексації розміру суборендної плати відповідно до умов п. 5.2 договору на день сплати штрафу, за кожен факт такого прострочення.
Враховуючи, що у період з 06.04.2008 року по 05.11.2008 року відповідач не оплатив орендну плату за 7 місяців, розмір орендної плати за місяць складав 89 909,00 грн. і не змінювався в цей період, розмір штрафу за домовленістю сторін становив 50 % від суми суборендної плати на місяць, то штраф за розрахунком 50% від суми 629 363,00 грн. становить 314 681,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Ст. 615 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги зустрічного позову про визнання договору № 2 недійсним, суд вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що після підписання договору 20.08.2007 року відповідачем була виявлена невідповідність проектної та дозвільної документації та фактичних обставин (в приміщеннях було здійснено перепланування без відповідної проектної та дозвільної документації), що стало причиною зволікання з підписанням акту приймання-передачі.
Разом з тим, 26 листопада 2007 року відповідач підписав акт приймання-передачі нежитлових приміщень №1, площею 38,00 кв.м., №15, площею 45,30 кв.м., №36, площею 88,50 кв.м., загальною площею 171,80 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (літ «А»), чим підтвердив, що сторонами проведено детальний огляд стану приміщення, наявності будь-яких недоліків не виявлено, приміщення передано у нормальному стані і придатне для подальшого використання його суборендарем за цільовим призначенням (п. 2 акту приймання-передачі № 1 від 26.11.2007р.), а також підтвердив, що претензій щодо стану приміщення до іншої сторони договору не має (п. 5 акту приймання-передачі № 1 від 26.11.2007р.).
Крім того, починаючи з листопада 2007 року і до березня 2008 року включно відповідач сплачував орендну плату вчасно та у повному обсязі, загальна сума сплаченої орендної плати за вказаний період становила 310 695,45 грн., що свідчить про те, що відповідач погоджувався з умовами договору та виконував їх. З позовом про визнання договору недійсним відповідач звернувся до суду лише 31 березня 2009 року, тобто після звернення позивача до суду із позовною заявою про розірвання договору суборенди та стягнення боргу у розмірі 1 077 106,26 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»звертається увага суддів на те, що не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Однак, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 286, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ст. 525, ст. 611, ст. 615, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»про розірвання договору суборенди та стягнення боргу у розмірі 1 077 106,26 грн. задовольнити повністю.
Договір суборенди (оренди) № 2, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»нежитлових приміщень №1, площею 38,00 кв.м., №15, площею 45,30 кв.м., №36, площею 88,50 кв.м., загальною площею 171,80 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (літ «А»), розірвати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»(07324, Київська обл., Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна, 13, код 32201192) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 719 272,00 грн. (сімсот дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят дві грн. 00 коп.) суми основного боргу; пеню у розмірі 43 152,76 грн. (сорок три тисячі сто п'ятдесят дві грн. 76 коп.); штраф у розмірі 314 681,50 грн. (триста чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 50 коп.); 10 771,06 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одну грн. 06 коп.) витрат на сплату державного мита; 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди та стягнення грошових коштів у розмірі 310 695,45 грн. відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 09.11.2010 року.