про відмову у відкритті касаційного провадження
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа №380/6450/24
адміністративне провадження № К/990/4292/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2024 у справі № 380/6450/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області, скаржник), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ в Івано-Франківській області), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Івано-Франківській області від 12.01.2024 № 134250010750 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати ГУПФУ у Львівській області з 03.01.2024 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового (загального) стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984, період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1999, з 19.06.1999 по 18.08.2001, та враховуючи, під час обчислення пенсії, архівну довідку про заробітну плату від 22.06.2018 № 259.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2024, задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.01.2024 №134250010750 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 про призначення пенсії, зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984, період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1999, з 19.06.1999 по 18.08.2001 та прийняти рішення щодо призначення пенсії позивачу, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
04.2.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ у Львівській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 380/6450/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії, незарахування періоду проходження військової служби, періодів роботи в російській федерації після 01.01.1992 до страхового стажу.
Львівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 15.04.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Верховний Суд зауважує, що вказана скаржником постанова Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20 та оскаржувані судові рішення прийняті за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різної нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 380/6450/24.
Також колегія суддів вважає нерелевантними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.11.2023 у справі № 560/764/21, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, оскільки обставини цієї справи та справ, зазначених скаржником з метою обґрунтування підстав касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування. Так, висновок у справі № 560/764/21 сформований у період чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеного між Україною і рф для встановлення права на пенсію. У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд сформулював правову позицію щодо врахування при обчисленні пенсії відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, щодо роботи в районах Крайньої Півночі та записів у трудовій книжці.
Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі вказаної норми КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2024 у справі № 380/6450/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров