18 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/15092/24
провадження № К/990/3747/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення,
29 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік (12 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2024 роки, тривалістю 84 дні, як учаснику бойових дій, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік (12 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2024 роки, тривалістю 84 дні, як учаснику бойових дій, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. В решті позову - відмовив.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_1) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, що належать розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі не навів та не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів підлягають перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 420/15092/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська