про відмову у відкритті касаційного провадження
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/14034/24
адміністративне провадження № К/990/5158/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 420/14034/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини пенсії за період з 01.12.2010 по 31.12.2017 у зв'язку з порушенням строків її виплати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 та деталізованого у Додатку до цієї постанови, та здійснити виплату компенсації в розмірі 1250108,44 грн втрати частини недоотриманої пенсії за період з 01.12.2010 по 31.12.2017 включно, у зв'язку з порушенням строків виплати, за весь час затримки її виплати - з 01.12.2010 по день фактичної виплати 17.05.2021.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.08.2024, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, задовольнив позов частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії за період з 01.12.2010 по 31.12.2017 у зв'язку з порушенням строків її виплати. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2010 по 31.12.2017 включно, у зв'язку з порушенням строків виплати, за весь час затримки її виплати - з 01.12.2010 по день фактичної виплати 17.05.2021 відповідно до Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159. В решті позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області оскаржило їх у касаційному порядку, просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2024 вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через бездіяльність контролюючого органу щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини пенсії за період з 01.12.2010 по 31.12.2017 у зв'язку з порушенням строків її виплати. І тому з огляду на предмет спору, ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас судами попередніх інстанцій було враховано правові висновки, які висловлені у постанові Верховного суду від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, де було визначено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Також аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20, від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а.
Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №420/14034/24, які передбачені частиною четвертою та п'ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19. Крім того, скаржник також зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Колегія суддів відхиляє посилання на вищевказану постанову, оскільки правовідносини викладені у наведеній постанові не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин, періодів та з іншим правовим регулюванням.
Зокрема у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 правовідносини стосувалися щодо відмови контролюючого органу у проведенні перерахунку та виплати позивачу заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно із статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проте, колегія суддів не може взяти до уваги посилання на існування обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено яку саму норму права було неправильно судами застосовано при ухваленні оскаржуваних рішень без застосування висновків Верховного Суду, які викладені у визначеній постанові, окрім того відсутнє посилання яку саме постанову Верховного Суду не було враховано при ухваленні оскаржуваних рішень.
В цьому випадку скаржником не зазначено обставин, які б свідчили про необхідність відступлення від цього висновку у визначених правовідносинах.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №420/14034/24.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми матеріального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Так, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, які саме порушені при неврахуванні визначеного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначення обставин, які б свідчили про те, що посилання на постанову Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій потребують відступлення від таких висновків.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові.
Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Своєю чергою, колегією суддів не може взяти до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес, Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із прийнятими судовими рішеннями. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, однак не визначає, які саме норми порушено судом і не наводить обгрунтованих підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої та частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі заявник лише зазначає про обставини, на підставі яких відповідач відмовив позивачу у ненарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини пенсії за період з 01.12.2010 по 31.12.2017 у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував належним чином у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 420/14034/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко