Справа № 320/11147/24 Головуючий у 1 інстанції: Парненко В.С.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.11.2023 №0150228-240110-2656-UA80000000000980793;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.11.2023 №0150229-240110-2656-UA80000000000980793;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ПС у м. Києві від 16.11.2023 №0150230-240110-2656-UA80000000000980793;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №2407/6/99-00-06-01-03-06 від 31.01.2024 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0001998-13-06-2615 від 14.02.2024 про опис майна у податкову заставу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково, а саме, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.11.2023 №0150228-240110-2656-UA80000000000980793, №0150229-240110-2656-UA80000000000980793, №0150230-240110-2656-UA80000000000980793, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що 14.12.2023 він оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України, однак, ДПС України, в порушення вимог п.56.9. ст.56 ПК України, у строк до 03 січня 2024 року не надіслала на адресу позивача вмотивоване рішення за скаргою і не повідомила його про продовження строку розгляду скарги. З огляду на це, апелянт стверджує, що, відповідно до абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, подана ним скарга на спірні податкові повідомлення-рішення повинна вважатись повністю задоволеною на його користь. Також, апелянт вказує про відсутність підстав для нарахування податку на належне йому нерухоме майно, оскільки, воно не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
01 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
04 листопада 2024 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Державної податкової служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
10 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Також, 10 січня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик свідків.
13 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено.
05 лютого 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 листопада 2023 року Головним управлінням ДПС у м. Києві, згідно з пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 ПК України, були винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0150228-240110-2656-UA80000000000980793;
- №0150229-240110-2656-UA80000000000980793;
- №0150230-240110-2656-UA80000000000980793.
Вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020, 2021 та 2022 роки на загальну суму 369 002,74 грн.
Податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16.11.2023 №0150228-240110-2656-UA80000000000980793, №0150229-240110-2656-UA80000000000980793 та №0150230-240110-2656- НОМЕР_1 надійшли до ОСОБА_1 24 листопада 2023 року рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
14 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою в адміністративному порядку на вищевказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України № 2407/6/99-00-06-01-03-06 від 31 січня 2024 року зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Дане рішення ДПС України ОСОБА_1 отримав 19 лютого 2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
23 лютого 2024 року ОСОБА_1 отримав рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві № 0001998-1306-2615 від 14.02.2024 та рішення № 0001998-13-06-2615 від 14.02.2024 про опис майна у податкову заставу.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням за результатом розгляду скарги, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно приписів ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Питання сплати платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано ст. 266 ПК України.
У відповідності до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
За приписами пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Положеннями підпункту 267.2.1 пункту 276.2 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 267.2.2 пункту 276.2 статті 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2023 року №0150228-240110-2656-UA80000000000980793, №0150229-240110-2656-UA80000000000980793 та №0150230-240110-2656-UA80000000000980793, якими ОСОБА_1 нараховано податок за 2020, 2021 та 2022 роки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Качалова, буд. 6 на загальну суму 369 002,74 грн. (Т. 1 а.с. 16-18).
14 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ДПС України зі скаргою в адміністративному порядку на вищевказані податкові повідомлення-рішення, яка зареєстрована за вх. № 39620/6. (Т.1 а.с. 19-23).
Однак, рішенням Державної податкової служби України № 2407/6/99-00-06-01-03-06 від 31 січня 2024 року зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (Т. 1 а.с. 35-37).
Так, позивач стверджує про порушення ДПС України порядку розгляду його скарги, а саме, вважає, що в порушення вимог п.56.9. ст.56 ПК України, ДПС України, у строк до 03 січня 2024 року не надіслала на його адресу вмотивоване рішення за скаргою і не повідомила його про продовження строку розгляду скарги.
З огляду на це, позивач вважає, що, відповідно до абзацу 3 пункту 56.9. статті 56 ПК України, подана ним скарга на спірні податкові повідомлення-рішення повинна вважатись повністю задоволеною на його користь.
Відповідно до пунктів 56.1 - 56.3 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.8 статті 56 ПК України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Згідно абзаців 1-3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення ДПС України порядку розгляду його скарги, суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що підтверджують розгляд контролюючим органом скарги позивача в порядок та спосіб, встановлений ПК України. Суд першої інстанції наголосив, що відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог не навів жодного спростування щодо доводів позивача в цій частині, обмежившись загальними нормами порядку призначення та проведення фактичної перевірки.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії контролюючого органу щодо ненадсилання на адресу позивача вмотивованого рішення за скаргою і неповідомлення його про продовження строку розгляду скарги, свідчать про недотримання процедури встановленої ПК України, водночас, зазначені порушення не можуть слугувати достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням встановлених судом обставин щодо порушення позивачем законодавства в частині нарахування та сплати податків за правилами пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Так, в рішенні ДПС України № 2407/6/99-00-06-01-03-06 від 31 січня 2024 року про результати розгляду скарги вказано, що, керуючись пунктом 56.9 статті 56 ПК України, ДПС рішенням від 27.12.2023 №38132/6/99-00-06-01-03-06 строк розгляду скарги продовжено по 11.02.2024 (включно).
Колегія суддів наголошує, що встановлення обставин прийняття та направлення платнику податків рішення про продовження строку розгляду його скарги має важливе значення, оскільки, в силу вимог абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 480/4716/20, від 15 грудня 2021 року у справі № 640/265/20, від 10 грудня 2019 року у справі №826/11422/16 зазначив наступне: «...виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. У тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Таким чином, суд першої інстанції мав з'ясувати чи приймалося Державною податковою службою України рішення від 27.12.2023 №38132/6/99-00-06-01-03-06 про продовження строку розгляду скарги ОСОБА_1 та чи було надіслано таке рішення на адресу позивача.
У зв'язку з цим, в судовому засіданні протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 було витребувано у Державної податкової служби України рішення від 27.12.2023 №38132/6/99-00-06-01-03-06 про продовження строку розгляду скарги ОСОБА_1 та докази його направлення позивачу.
На виконання вимог ухвали суду, ДПС України було надано належним чином завірену копію рішення від 27.12.2023 №38132/6/99-00-06-01-03-06 про продовження строку розгляду скарги ОСОБА_1 , а також, копію конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, які підтверджують, що рішення від 27.12.2023 №38132/6/99-00-06-01-03-06 було направлено на адресу ОСОБА_1 27 грудня 2023 року.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про порушення ДПС України порядку розгляду його скарги є необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про ненадсилання на адресу позивача вмотивованого рішення за скаргою є помилковими.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для нарахування податку на належне йому нерухоме майно, оскільки, воно не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому, числі його частка.
В свою чергу, згідно підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким, процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності Темненка О.І. - складське господарство (код 52.10 КВЕД ДК 009:2010) (Т. 1 а.с. 28-34).
Згідно Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, код « 52.10. Складське господарство» належить до секції «Н. Транспорт, складське господарство, поштова та кур?єрська діяльність».
Таким чином, основна діяльність, яку, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює Темненко О.І., не відповідають класифікації у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Доводи апелянта про те, що нерухоме майно по вул. Каналова, 6 у м. Києві використовується за призначенням у господарській діяльності фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , один з основних видів діяльності якого класифікується у секції «С» КВЕД ДК 009:2010, а саме КВЕД 10.7. - виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів є необґрунтованими, оскільки, КВЕД 10.7. не є основним видом діяльності позивача, як того вимагають приписи пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Посилання апелянта на Методику розрахунку основного виду економічної діяльності за допомогою спеціального програмного модуля, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 29.12.12 № 551 є необґрунтованим, оскільки, вона втратила чинність на підставі наказу Державної служби статистики України № 305 від 14.12.2021 «Про затвердження Методики визначення основного виду економічної діяльності в Реєстрі статистичних одиниць».
Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, що нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Качалова, буд. 6 у 2020, 2021 та 2022 роках використовувалася ним за призначенням у господарській діяльності.
Водночас, надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції копії листів з електронної пошти, видаткової накладної на придбання соняшникової олії, товарних чеків на придбання борошна та баварських ковбасок, касового чеку на придбання будівельних матеріалів, накладної на придбання цукру ніяким чином не підтверджують, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , у 2020, 2021 та 2022 роках використовувалася ним за призначенням у господарській діяльності.
Таким чином, вищевказане виключає можливість застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України з метою звільнення ОСОБА_2 від обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020, 2021 та 2022 роки щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 16.11.2023 №0150228-240110-2656-UA80000000000980793, №0150229-240110-2656-UA80000000000980793, №0150230-240110-2656-UA80000000000980793.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. водночас, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині висновків, що стосуються розгляду Державною податковою службою України скарги ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення - змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, вірно по суті вирішивши справу, однак, частково помилково визначено підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 17.02.2025 р.