Справа № 640/9166/21 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
позивач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київської міської прокуратури, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №366к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 м. Києва та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 у Солом'янській окружній прокуратурі м. Києва на рівнозначній посаді, яку вона обіймала на день звільнення та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.
В подальшому позивач подала заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач, замість раніше заявлених вимог, просила стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДР 02910019) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки за результатами нового конкурсу вона довела свою відповідність займаній раніше посаді та фактично поновилася на посаді прокурора у Солом'янській окружній прокуратурі м. Києва, то має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату її призначення на відповідну посаду до новоутвореної прокуратури.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 12 грудня 2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 лютого 2024 року.
Позивач у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 04.10.2019 по 12.03.2021 працювала в органах прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України від 04.10.2019 №249к позивача призначено на посаду прокурора Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області на час відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2 з 08.10.2019.
Наказом Прокуратури м. Києва від 21.07.2020 №1406к позивача призначено на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури №9 м. Києва на час відпустки основного працівника ОСОБА_3 для догляду за дитиною до дня її фактичного виходу, у порядку переведення з органів прокуратури Житомирської області з 22.07.2020.
У зв'язку із запровадженням реформування системи органів прокуратури на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ позивачем 08.10.2019 подано Генеральному прокурору заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Позивач успішно пройшла перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань і умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, - у зв'язку з чим, останню допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявленні відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Відповідно до протоколу засідання п'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 20.01.2021 №24, за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності п'ятою кадровою комісією прийнято рішення від 20.01.2021 №35 «Про неуспішне проходження прокурорами атестації», в тому числі щодо ОСОБА_1 ..
Наказом Київської міської прокуратури від 04.03.2021 №366к у зв'язку з початком роботи окружним прокуратур, керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 м. Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним прохолодженням атестації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021.
Підстава видачі наказу: рішення п'ятої кадровою комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 35 від 20.01.2021; наказ Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021.
Вважаючи наказ Київської міської прокуратури від 04.03.2021 №366к протиправним, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів з даним позовом до суду, що був предметом оскарження в даній справі до зміни позовних вимог.
Крім того, вважаючи рішення п'ятої кадровою комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 35 від 20.01.2021 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач окремо звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №640/2776/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до п'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення п'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 20.01.2021 №35 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №640/2776/21 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.21 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №640/2776/21 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №640/2776/21 повернуто особі, яка її подала.
Як вказано вище, з урахуванням заяви позивача від 29.11.2022 про зміну предмету позову, прийнятої судом першої інстанції до розгляду ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022, розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався у межах позовних вимог про стягнення з Київської міської прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допущення негайного виконання рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №366к про звільнення позивача з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 м. Києва та органів прокуратури не визнано протиправним та не скасовано, а позивача не поновлено на рівнозначній посаді у Солом'янській окружній прокуратурі міста Києва, яку вона обіймала на день звільнення, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Київської міської прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом №113-ІХ статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п'ятою, такого змісту: «на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження».
Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни.
25.09.2019 набрав чинності Закон №113-ІХ, підпунктами 6 та 7 «Прикінцевих і перехідних положень» якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону №113-ІХ).
Водночас, зі змісту пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX убачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Отже, системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX дає підстави для висновку про те, що: по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі №420/9066/20, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Таким чином, ураховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у вищенаведених постановах, суд констатує, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
Отже, з моменту ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестацій у керівника прокуратури виникає обов'язок звільнити прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №366к, на підставі рішення п'ятої кадровою комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 35 від 20.01.2021 та наказу Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021, позивача звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 м. Києва та органів прокуратури.
Колегія суддів зауважує, що підстава, вказана в наказі про звільнення позивача, а саме рішення п'ятої кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 35 від 20.01.2021 визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, а саме відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №640/2776/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021.
Отже, колегією суддів враховується, що законодавчо визначена підстава для звільнення прокурора з посади, визначена підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, відсутня.
Водночас, відповідно до вказаного судового рішення суд відмовив позивачу у частині зобов'язання уповноваженої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити позивачу новий час (дату) повторного проходження (складання) ІІІ етапу атестації - співбесіди.
Отже, скасування рішення кадрової комісії не має юридичним наслідком скасування наказу Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №366к про звільнення позивача.
Крім того, колегія суддів зауважує, що інша підстава прийняття наказу Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №366к про звільнення - наказ Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021 позивачем взагалі не оскаржувалася.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, під час розгляду даної справи в суді, позивач взяла участь у доборі на зайняття вакантної посади прокурора окружної прокуратури та за результатами добору позивач була призначена наказом керівника Житомирської обласної прокуратури №570к від 14.12.2021 на посаду прокурора Житомирської обласної прокуратури (підстава - рішення восьмої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних та тимчасово вакантних посад в окружних прокуратурах і спеціальних прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) №3 від 08.09.202).
Наказом керівника Київської обласної прокуратури №1265к від 04.08.2022 позивача призначено на посаду прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва в порядку переведення з органів Житомирської обласної прокуратури з 09.08.2022.
Саме цю посаду апелянт обіймає на даний час, і саме призначення на цю посаду вважає своїм поновленням на посаді, рівнозначній тій, яку вона обіймала до звільнення.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що заява позивача про зміну предмету позову від 29.11.2022 обумовлена змінами в кар'єрі позивача, внаслідок успішного проходження добору на вакантні посади в органах прокуратури. Таким чином, позивач самостійно відмовилася від подальшого оскарження наказу про звільнення №366к від 04.03.2021та поновлення на попередній посаді, що в даному випадку погіршувало б її становище з огляду на рішення восьмої кадрової комісії добору №3 від 08.09.2021.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно із частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
Таким чином, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
При цьому, необхідною умовою для ухвалення судом рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу є ухвалення рішення про поновлення працівника на посаді, звільнення з якої визнано протиправним.
Оскільки, наказ Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №366к про звільнення позивача з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 м. Києва та органів прокуратури не визнано протиправним та не скасовано ( а ні в судовому порядку, а ні відповідачем самостійно) та поновлення позивача на попередній або рівнозначній посаді в органах прокуратури не відбулося, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з Київської міської прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору. При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано норми процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 17.02.2025р.)