Справа № 456/604/25
Провадження № 2-н/456/124/2025
про відмову у видачі судового наказу
14 лютого 2025 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
Представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України»звернувся до суду з заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газза період з 01.06.2022 по 30.11.2024 в розмірі 6 303,33 грн. та судового збору у сумі 302,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Згідно ч.9 ст.165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
06 лютого 2025 року суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківською В.Л., з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) боржника, зроблено відповідний запит за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та отримано відповідь №1100061 від 06.02.2025, згідно з якої боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України»звернувся з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газза період з 01.06.2022 по 30.11.2024 в розмірі 6 303,33 грн. та судового збору у сумі 302,80 грн., однак за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , заявник не надав жодних доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на дану квартиру, тому суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.166 ЦПК України встановлено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газв сумі 6 303,33 грн. та судового збору у сумі 302,80 грн., слід відмовити.
Керуючись ст.ст.160-166, 258-261, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газза період з 01.06.2022 по 30.11.2024 в розмірі 6 303,33 грн. та судового збору у сумі 302,80 грн.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9, ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В. Л. Бучківська