Провадження № 22-ц/803/2308/25 Справа № 215/976/23 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
справа № 215/976/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Комунальне підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року та повне судове рішення складено 29 листопада 2023 року,
В березні 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів.
На виконання своїх зобов'язань, КПТМ «Криворіжтепломережа» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована відповідач.
Хоча договір про надання послуг з централізованого опалення за вказаною адресою між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачем укладено не було, однак послуги фактично надавались, відповідач цими послугами користувався, а тому зобов'язаний їх оплатити.
Свої зобов'язання з надання послуг з централізованого опалення КПТМ «Криворіжтепломережа» сумлінно виконувало, однак узв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань, відповідач має заборгованість за надані послуги, за період з 01 жовтня 2019 року до 01 січня 2023 року в розмірі 51 000,24 грн, з яких: 30 219,07 грн - заборгованість з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2019 року по 04 листопада 2021 року; 20 285,01 грн - заборгованість з постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року; 496,16 грн - заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витратами у справі.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість: 30 219 грн 07 коп з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2019 року по 04 листопада 2021 року; 20 285 грн 01 коп з постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року; 497 грн 16 коп за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року та 2 684 грн судового збору, а всього стягнуто 53 684 грн 24 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи, у зв'язку з чим була позбавлений права надати свої заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідач зауважує на тому, що за адресою: АДРЕСА_1 вона має лише зареєстроване місце проживання, натомість за вказаною адресою не проживає, отже не є споживачем послуг, що надаються КПТМ «Криворіжтепломережа» за адресою: АДРЕСА_1 .
Також апелянт посилається на те, що до вимог позивача про стягнення заборгованості сплив строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення відповідачу судової повістки про призначення справи, що не відповідає ч.5 ч. ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача, без обов'язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення відповідачці за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , отже є споживачем послуг, що надаються КПТМ «Криворіжтепломережа».
Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надане визначення: індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка с власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Отже, після 05 листопада 2021 року сторони керуються «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії», від 21 серпня 2019 року № 830. Методикою розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 тощо.
Згідно п. 2.1 Договору № 11863 було передбачено, що облік теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.
Згідно п. п. 3.1., 3.2 споживач отримає рахунки та оплачує теплову енергію щомісячно, самостійно до 20-го числа місяця наступного за розрахунком.
З 05 листопада 2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багаквартирному будинку врегульовані індивідуальними договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ. Індивідуальний договір згідно ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ «Криворіжтепломережа»). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. п. 36, 37 Постанови КМУ № 830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договір про надання послуги з постачання теплової енергії», споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб.
В розумінні ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання, як споживач, виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим має заборгованість за надані послуги, за період з 01 жовтня 2019 року до 01 січня 2023 року в розмірі 51 000,24 грн, з яких: 30 219,07 грн заборгованість з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2019 року по 04 листопада 2021 року; 20 285,01 грн - з постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 грн; 496,16 грн - за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року.
Розрахунок заборгованості відповідача за теплову енергію перевірено колегією суддів, та колегія суддів погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості.
На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до виснвоку про те, що позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що за адресою: АДРЕСА_1 вона має лише зареєстроване місце проживання, натомість за вказаною адресою не проживає, отже не є споживачем послуг, що надаються КПТМ «Криворіжтепломережа» за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідач зареєстрована у спірній квартирі, документально не зверталась до КПТМ «Криворіжтепломережа» про непроживання у спірній квартирі згідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», таким чином вона не звільнена від обов'язку щодо сплати наданих позивачем комунальних послуг, які надаються безперервно КПТМ «Криворіжтепломережа».
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за жовтень 2019 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з жовтня 2019 року.
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість в розмірі 51 000 грн 24 коп, з яких: 30 219 грн 07 коп заборгованість з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2019 року по 04 листопада 2021 року; 20 285 грн 01 коп заборгованість з постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року; 497 грн 16 коп заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позов задоволено, а відповідача звільнено від сплати судового збору, сплачений позивачем судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 2 684 грн слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення по справі.
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість в розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн 24 коп, я яких: 30 219 грн 07 коп заборгованість з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2019 року по 04 листопада 2021 року; 20 285 грн 01 коп заборгованість з постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року; 497 грн 16 коп заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року до 01 січня 2023 року.
Компенсувати Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» за рахунок держави 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: