Справа № 2а-341/ 2010 року
19 листопада 2010 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Соловйова В.В.
при секретарі Погорілій О.С.
представника відповідача Кривцун Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків (в редакції до 28.12.2007 року) мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась. Верховна Рада України своїм Законом України від 20.12.2005 року за № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а саме статтями 77 та 110 та Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», статтями 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1. Визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-4 від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення статті 71 Закону України, «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-5 від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата їй соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становив 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (дану статтю було змінено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 за № 107-VI - на сьогоднішній день соціальна допомога виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни). Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з І січня - 350 гривень, з І квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 365 гривень. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006-2007 роки становить: 2733,30 грн. Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач вказує, що про порушення її прав вона дізналася коли прочитала газету «Гривна» №42 (823) від 14.10.2010 року. Позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року; визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року по грудень 2007 року включно у сумі 2733,30 грн.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просить суд його задовольнити. Представник відповідача - Кривцун Н.Л. позов не визнала та надала заперечення у якому зазначила, що Управління ПФУ в Великолепетиському районі не погоджується з позовними вимогами, викладеними позивачем в своїй позовній заяві з наступних підстав. Так, позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007 року. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що факт порушення прав став відомим лише після висвітлення зазначених подій у пресі. Проте необхідно зазначити, що відповідні зміни до Нормативно-правових актів були опубліковані у відповідних офіційних виданнях. Тобто, вони є загальновідомими, так як особа мала право доступу до цих видань. Саме з опублікуванням в офіційних виданнях, законодавець пов'язує набрання цими змінами юридичної сили. Тому, вважають, що пропуск строку для звернення за захистом своїх прав позивачем є неповажним, тому поновленню судом не підлягає. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. Далі, позивач ставить вимоги, щодо відшкодування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік. Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було передбачено поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни, встановлених статтею б Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України не визначив вказаного порядку, підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році не було запроваджено. З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, необхідно відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік. Далі, позивач ставить вимоги, щодо відшкодування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік. Разом з тим необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має. Так, Законом України від 19 грудам 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, з 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийнятті пізніше в часі, у в'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже вимоги позивача щодо відшкодування несплачених сум щомісячної соціальної державної допомоги за весь 2007 рік не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Тому, вважаємо необхідно відмовити позивачу в задоволенні цієї позовної вимоги. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно з якою, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становив: з 01.01.2008 р.- 47 грн. (470 грн. х 10%), з 01.04.2008 р. - 48,10 грн. (481 грн. х 10%). Після ухвалення рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рн/2008, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн, з 01.10.2008 р. - 49,80 грн. Саме у таких розмірах з 01.01.2008 р, по теперішній чає позивач одержує підвищення як дитина війни. Більш того вважає, що у Пенсійного фонду України не має ні юридичних, ні фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, згідно ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Виплата підвищення «Дітям війни» потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Також звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Закону № 2195 підвищення визначено в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Іншими словами для перерахунків або підвищення пенсій він не застосовується. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено у законодавчому порядку, тобто внесенням змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". З вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача щодо визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі в частині, не нарахування та не виплати з січня 2006 року по грудень 2007 року щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною повністю безпідставні. Здійснюючи виплату щомісячної державної допомоги позивачу, як особі, що має статус «Діти війни» відповідно до вимог чинного законодавства управління ПФУ в Великолепетиському районі здійснювало свої функції, встановлені законами України і діяло в межах повноважень, визначених законодавством. Представник позивача просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому КАС України.
Позивач зазначила, що про порушення її прав вона дізналася, коли прочитала газету газету «Гривна» №42 (823) від 14.10.2010 року, а тому суд вважає, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України має право на поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року відносяться до категорії «дітей війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замісить пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України № 3235-ІV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, тому відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну соціальну допомогу. Вказаний закон набрав чинності і не був визнаний неконституційним рішенням Конституційного суду України, а тому підлягає виконанню всіма державними органами на всій території України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Входячи з наведеного, суд приходить до висновку, що не нарахування відповідачем та не сплата ним позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у 2006 році не може бути визнана неправомірною.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена. Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (п.12 ст. 71), яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_2 надбавки , передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі на користь ОСОБА_2 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року (на період дії вказаного закону) у розмірі 705 (сімсот п»ять) гривень 36 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, ст.ст. 160-163, 167 КАС України
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_2, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі на користь ОСОБА_2 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року (на період дії вказаного закону) у розмірі 705 (сімсот п»ять) гривень 36 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий підпис