Справа № 2а-302/ 2010 року
16 листопада 2010 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Соловйова В.В.
при секретарі Погорілій О.С.
представника відповідача Кривцун Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але з 2006 року така допомога не виплачувалась. Таким чином відповідачем за період з 01.01.2006 року по вересень 2010 року не доплачено державну соціальну допомогу як дитині війни всього у сумі 6582 грн. 90 коп., в тому числі: за 2006 рік 1290 грн. 60 коп., за 2007 рік 1442 грн. 70 коп., за 2008 рік 1158 грн. 60 коп., за 2009 рік 1240 грн. 20 коп. за 9 місяців 2010 року 1450 грн. Строк передбачений ст.ст. 99, 100 КАС України позивачем пропущений оскільки про порушення прав їй стало відомо у вересні 2010 року. Позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30% підвищення пенсії з 01.01.06 року по теперішній час, передбаченою ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; стягнути з Управління Пенсійний фонд України Великолепетиського району Херсонської області на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.06 року по теперішній час в сумі 6582,90 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилася, але у своєму позові вказала, що просить суд розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача - Кривцун Н.Л. позов не визнала та надала на адресу суду письмове заперечення, в якому вказала, що заперечує проти поновлення строку, оскільки дана причина пропуску не є поважною. Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, необхідно відмовити в задоволення позовної вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, з 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийнятті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, вимоги щодо відшкодування несплачених сум щомісячної соціальної державної допомоги за весь 2007 рік не підлягають задоволенню З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Також, п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (набрала чинності з 22.05.08) встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн. Отже, вимоги щодо відшкодування несплачених сум щомісячної соціальної державної допомоги за весь 2008 рік не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Що стосується вимоги щодо відшкодування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009-2010 рік, необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має, так як Законами України «Про Державний бюджет» не встановлено інших розмірів підвищення до пенсії «Дітям війни», ніж ті, що зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того фінансування даної надбавки проводиться з державного бюджету, яким не передбачена виплата даної допомоги. З вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача щодо визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі в частині не нарахування та не виплати з 01.01.2006 року по теперішній час щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною повністю безпідставні. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому КАС України.
Позивач зазначив, що про порушення його прав він дізнався, коли прочитав газету «Гривна» №42 (823) від 14 жовтня 2010 року, а тому суд вважає, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України має право на поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів..
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року відносяться до категорії «дітей війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замісить пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України № 3235-ІV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, тому відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну соціальну допомогу. Вказаний закон набрав чинності і не був визнаний неконституційним рішенням Конституційного суду України, а тому підлягає виконанню всіма державними органами на всій території України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Входячи з наведеного, суд приходить до висновку, що не нарахування відповідачем та не сплата ним позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у 2006 році не може бути визнана неправомірною.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена. Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (п.12 ст. 71), яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність.
Виходячи з наведеного, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» з дня втрати чинності пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у розмірі, який передбачений статтею 6 Закону № 2195- IV, є неправомірною і позивач має право на одержання державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону № 2195- IV викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 гривні, з 1 липня -48,2 гривні та з 1 жовтня -49,8 гривні. Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону № 2195-IV передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, положення п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (діє з 22.05.2008 року) не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору, а тому суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача, що призвела до порушення прав позивача на 30% підвищення пенсії за 2009-2010 роки, та стягнення недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2009-2010 роки задоволенню не підлягають, так як ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет на поточний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове призначення. Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України.
Частиною 2 ст. 54 Державного бюджету України на 2009 рік, та ч. 2 ст. 52 Державного бюджету України на 2010 рік не встановлено інших розмірів підвищення до пенсії «Дітям війни», ніж ті, що зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» частиною 8 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні, що і проводиться відповідачем. Вказані статті державних бюджетів на 2009-2010 роки не були визнані неконституційними, а тому є обов»язковими до виконання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне: визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі, в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_2 надбавки , передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі на користь ОСОБА_2 недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (на період дії вказаного закону) у розмірі 1685 гривень 30 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 95, ст. 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 8, 9, 12, 158, 159, 160-163, 167, 256 КАС України
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по теперішній час.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_2, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (на період дії вказаного закону).
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі на користь ОСОБА_2 недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (на період дії вказаного закону) у розмірі 1685 гривень 30 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити .
Постанова суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий підпис