01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"01" листопада 2010 р. Справа № К4/171-10
Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом 1. ОСОБА_1, м. Українка
2. ОСОБА_2, м. Українка
до Відкритого акціонерного товариства "Енергетик", м. Українка
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс", м. Київ
про визнання недійсним договору.
за участю представників сторін:
позивач -1 - не з'явився;
позивач -2 - не з'явився;
відповідач - Гламазда С.М. -предст., дов. від 15.10.2010р.
третя особа - Кириченко О.С. -предст., дов. № 12-1 від 12.10.2010р.
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № К4/171-10 за позовом Акціонерів відкритого акціонерного товариства "Енергетик" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Енергетик", за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.10.2006р., що посвідчений приватним нотаріусом Чеботар С.І.
Ухвалою господарського суду від 04.10.2010р. у справі № К4/171-10 розгляд справи було призначено на 18.10.2010р.
Ухвалою суду від 18.10.2010р., у зв'язку з неявкою відповідача, а також поданим ним клопотанням, розгляд справи було відкладено на 01.11.2010р.
01.11.2010р. відповідачем та третьою особою були подані відзиви на позовну заяву, в яких останні проти позову заперечують та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач-1 та позивач-2 в судове засідання не з'явились, однак на адресу суду від спільного представника позивачів надійшло клопотання в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім на даному судовому засіданні, оскільки він братиме участь у розгляді справи Вищого адміністративного суду України.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Відповідно до положень вказаної норми статті, якщо фізичну особу представляє її законний представник, він не позбавлений, у свою чергу, права призначити представника для ведення справи в суді.
Таким чином відповідачем не подано доказів, що ОСОБА_7 є єдиним можливим представником позивачів та за відсутності якого, справа не може бути розглянута.
Враховуючи, що неявка позивачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників позивачів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд,
ОСОБА_1 (відповідно до Сертифіката акцій Серії АС № 002671 в кількості 2310 простих іменних акцій) та ОСОБА_2 (відповідно до Сертифіката акцій Серії А № 81 в кількості 3340 простих іменних акцій) є акціонерами відкритого акціонерного товариства "Енергетик".
Як зазначено в позовній заяві, 25.04.2009р. на загальних зборах ВАТ "Енергетик" позивачам стало відомо про неправомірне відчуження головою правління товариства Синьчук Т.В. гаража за адресою: Київська обл.., Обухівський р-н, м. Українка, вул.. Юності, 8, який належав товариству на праві власності та який відповідно до договору купівлі-продажу від 03.10.2006р. без достатніх на те правових підстав було відчужено ТОВ «АВ-Сервіс».
В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що відповідачем при укладенні оскарженого договору були порушені норми статуту ВАТ «Енергетик», згідно з яким визначено, що Вищим органом товариства є збори акціонерів, а також порушенням вимог п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», яким передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів ВАТ належить затвердження договорів укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Позивач вважає, що оскільки загальні збори акціонерів з приводу укладення договору купівлі-продажу від 03.10.2006 р. не проводились, у голови правління були відсутні повноваження на його укладення, а відповідно договір є недійсний, як такий що порушує вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідач та третя особа проти позову в повному обсязі заперечують, посилаючись на те, що позивачем не доведено обставин недійсності правочину, як передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України.
Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення сторін, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частиною другою статті 21 ГПК України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до статті 159 Цивільного кодексу України та статті 41 Закону України «Про господарські товариства»передбачений перелік питань, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства. Відповідно до п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів ВАТ належить затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Згідно п.7.3.10. статуту ВАТ «Енергетик»визначено, що до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності.
Відповідно до п.7.29.4 статуту ВАТ «Енергетик»до компетенції голови правління належить прийняття рішень про укладання правочинів на суму що не перевищує 10% балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності.
Предметом даної справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого в м. Українка по вул.. Юності буд.8, Обухівського району Київської області від 03.10.2006 року.
За даними останньої річної фінансової звітності, а саме згідно Балансу ВАТ «Енергетик»станом на 01.01.2006 року балансова вартість активів складала 2 373 400 гривень. Ціна продажу нежитлового приміщення за вищевказаним договором складала 70000 грн., що становить 3% балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності.
Відповідно до ст.115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, як власник майна господарське товариство володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд відповідно до положень глави 23 ЦК України.
Відповідно до п.2 ст. 152 ЦК України акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства.
Згідно ст. 155 ЦК України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, тобто це грошовий вираз сукупності вкладів, внесених в оплату акцій. Він безпосередньо не пов'язаний ні з грошима, ні з майном, що передаються в оплату акцій, тому що гроші можуть вільно використовуватись товариством, а майно може відчужуватися, споживатися, що не впливає на розмір статутного капіталу. Тому статутний капітал АТ ніколи не відображає дійсної вартості майна, яке знаходиться на балансі АТ.
Приписами частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
На підставі вищезазначеного, можна дійти висновку що укладення даного договору належало до компетенції Голови правління Товариства, тобто даний договір укладений відповідно до чинного законодавства та статуту товариства.
А тому, суд приходить до висновку, що при укладенні 03.10.2006 року договору купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, буд. 8, його сторонами було повністю додержані всі загальні вимоги встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку чим у суду відсутні підстави для визнання правочину недійсним.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
Акціонер є лише власником акцій та не відповідає за зобов'язання юридичної особи, акціонером якої він є, крім того, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
При цьому, законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
Акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом (Дана позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004).
Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.
З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до складу повноважень учасника (акціонера) господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право звертатися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів, що були укладені самим господарським товариством, за винятком, коли він уповноважений на це самим товариством.
Частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи, позивачами не доведено обставин позову, а також факту наділення його Відкритим акціонерним товариством "Енергетик" правами звернення до суду за захистом інтересів, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої по вул.. Юності,8 в м. Українка Обухівського р-ну від 03.10.2006р., що посвідчений приватним нотаріусом Чеботар С.І., є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 12.11.2010р.