01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" жовтня 2010 р. Справа № 10/174-10
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/174-10
за позовом заступника прокурора Шевченківського району міста Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі 1. Міністерства фінансів України, м. Київ;
2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»,
м. Бориспіль
про стягнення 13852969,94 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»,
м. Бориспіль
до заступника прокурора Шевченківського району міста Києва,
м. Київ, в інтересах держави в особі 1. Міністерства фінансів України, м. Київ;
2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ
про визнання недійсним Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008р.
Представники:
прокурор: не з'явився;
від позивача 1 (за первісним позовом):
Пімонова І.М. - довіреність № 28030-09/12 від 10.09.2010 р.;
від позивача 2 (за первісним позовом):
Дяченко Є.Г. -довіреність № 21/202 від 03.09.2010 р.;
від відповідача (за первісним позовом):
Лозянко О.О. - довіреність № б/н від 01.09.2010 р.
Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі - позивач 1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі - позивач 2) до господарського суду Київської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»(далі -відповідач) заборгованості в сумі 13852969,94 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор звертає увагу на недодержання відповідачем умов Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р. та Додаткових угод до нього, укладених між акціонерним комерційним банком «Київ»та відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача перед банком утворилась заборгованість за кредитом у сумі 10127099,83 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 2800379,25 грн. та заборгованість по сплаті комісії. Крім того, у зв'язку із несвоєчасним поверненням відповідачем сум кредиту та сплати процентів, останньому нараховано 494840,62 грн. -пені за кредитом та 45820,44 грн. -пені за процентами.
При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 Конституції України, органи прокуратури наділені повноваженнями на представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону України «Про прокуратуру», обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. Отже, повноваження прокурора (участь прокурора) в господарському судочинстві конкретизується положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. щодо офіційного тлумачення ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, визначено, що прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У вказаному рішенні судом зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 цього ж Закону передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 та ч. 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»з 11.06.2009 р. акціонерний комерційний банк «Київ» перейменовано на публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», яким зобов'язано внести зміни до Статуту щодо свого типу та організаційно-правової форми і зазначити це в назві, на підтвердження чого видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 457523.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 р. № 566, капіталізоване акціонерний комерційний банк «Київ», шляхом придбання 99,9 % акцій державою в особі Міністерства фінансів України, у зв'язку з чим позов пред'явлено в інтересах Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ».
Ухвалою суду від 25.08.2010 р. порушено провадження у справі № 10/174-10 та призначено її до розгляду.
До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Таким чином, відповідно до наданого представником відповідача клопотання здійснюється фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Документообіг господарських судів».
В судовому засіданні 14.09.2010 р. представником відповідача надано суду відзив б/н від 13.09.2010 р., в якому останній просить суд залишити позов без розгляду, оскільки на думку відповідача, він прийнятий з порушенням норм процесуального права і що при прийняті позову судом не дотримано вимог щодо вірного визначення позивача у справі, так як господарський суд зобов'язаний оцінувати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладений обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Також, через загальний відділ господарського суду Київської області, до початку розгляду справи по суті, надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Офіциалл” до заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства фінансів України; 2. Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” про визнання недійсним Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р.
Зустрічна позовна заява обґрунтована невідповідністю укладеного Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р. вимогам ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні 14.09.2010 р. прокурором та представниками позивача 1, 2 підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Ухвалою від 14.09.2010 р., відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Офіциалл” (далі-відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним) для сумісного розгляду з первісним позовом, а розгляд справи, для надання часу прокурору, Міністерству фінансів України та публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі-позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним) підготовити та подати суду обґрунтовані відзиви на зустрічний позов, відкладено.
В судовому засіданні 28.09.2010 р. позивачами за первісним позовом підтримано позов, вважаючи його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, 23.09.2010 р. через загальний відділ господарського суду від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»подано відзив б/н та дати на зустрічну позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на правомірність укладення Кредитного договору, оскільки між сторонами досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.
В судовому засіданні 28.09.2010 р. представник позивача за зустрічним позовом підтримав вимоги, заявлені у зустрічному позові, та заперечував проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у відзиві та зустрічному позові.
В судовому засіданні 28.09.2010 р. судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.10.2010 р., про що належним чином повідомлено прокурора та представників сторін.
Проте, у зв'язку із хворобою судді Привалова А.І. судове засідання, призначене на 12.10.2010 р., не відбулося, про що винесено ухвалу суду від 12.10.2010 р., якою розгляд справи призначений на 21.10.2010 р.
Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
05.02.2008 р. між акціонерним комерційним банком «Київ»(за договором - кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»(за договором - позичальник) було укладено Кредитний договір № 11/08 від 05.02.2008 р., відповідно до умов п. 2.1 якого кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його цільового характеру використання у розмірі 11106546,83 грн. за встановленою платою користування кредитом - 17,5 % річних, з кінцевим терміном його повернення - 02.02.2010 р. (в редакції Додаткової угоди № 2 від 02.02.2009 р.).
Умовами п. 2.4 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються, починаючи з дня перерахування коштів щомісяця не пізніш останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Згідно з п. 4.4.1 Кредитного договору від 05.02.2008 р. в редакції укладеної Додаткової угоди № 1 до нього, позичальник взяв на себе обов'язок забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та неналежне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим Договором, а також сплатити комісії за надання послуг за цим договором, згідно з діючими тарифів банку:
- за оформлення кредиту - 0,5 % від суми кредиту, визначену договором, не пізніше дати перерахування кредиту;
- за супроводження кредиту - 0,2 % від середньоденного залишку на позичковому рахунку, починаючи з комісії, нарахованої за жовтень 2008 р. - в кінці терміну дії договору.
Відповідно до п. 4.4.9 Кредитного договору від 05.02.2008 р. в редакції укладеної Додаткової угоди № 1 до нього, позичальник взяв на себе обов'язок нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом перерахувати на рахунок останнього, починаючи з відсотків, нарахованих за жовтень 2008 р. - в кінці терміну дії договору.
Кредитодавець належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р., перерахувавши відповідачу грошові кошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.
Проте, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за умовами Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р., у встановлений договором та додатковими угодами строк, не здійснив повернення кредиту, не сплатив проценти за користування кредитними коштами та комісію за обслуговування кредиту, у зв'язку з чим у відповідача станом на 01.05.2010 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 10127099,83 грн., заборгованість за процентами у сумі 2800379,25 грн. та заборгованості зі сплати комісії по обслуговування кредиту у сумі 384829,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р. та Додаткових угод до нього, у встановлений строк не здійснено повернення кредиту, не сплачені проценти за користування кредитом та комісію по його обслуговуванню, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 10127099,83 грн., заборгованість за процентами - 2800379,25 грн. та заборгованості зі сплати комісії по обслуговування кредиту - 384829,80 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Крім суми основної заборгованості, прокурор звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 494840,62 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 45820,44 грн., які нараховані за період з 03.02.2010 р. по 30.04.2010 р. від сум заборгованості за кредитом та за процентами.
Умовами п. 8.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, останній сплачує кредитодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, доданий до позовної заяви, проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірний, вимоги про стягнення з відповідача 494840,62 грн. пені за кредитом та 45820,44 грн. пені за процентами визнаються судом та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог зустрічного позову, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Зустрічна позовна заява обґрунтована невідповідністю Кредитного договору № 11/08 від 05.02.2008 р. вимогам ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, оскільки, на думку позивача, за зустрічним позовом, він укладений з істотними порушеннями норм чинного законодавства України, на несправедливих умовах, оскільки не передбачає умов щодо відповідальністю кредитодавця по наданню кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частина 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
В інших випадках, зокрема щодо умов, наведених у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору, виходячи із наступного.
Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається.
Також слід мати на увазі, що законодавець іноді спеціально вказує на істотні умови того чи іншого договору наступними застереженнями у текстах норм: “істотними умовами договору є”, “у договорі повинні передбачатися”, “договір повинен передбачати”.
Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору, як господарського договору, відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, посилання позивача, як на підставу для визнання недійсним кредитного договору на те, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитний договір не містить умов про відповідальність публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», щодо видачі кредиту товариству з обмеженою відповідальністю «Офіциалл», господарський суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені умови не є істотними.
Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2010 р. зобов'язано позивача за зустрічним позовом уточнити позовні вимоги відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України, та визначити позовні вимоги до заступника прокурора та Міністерства фінансів України, яке не виконано позивачем за зустрічним позовом.
Відповідно до поданого первісного позову, позивачами у справі № 10/174-10 визначені Міністерство фінансів України та Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ».
Прокурор, який звернувся за захистом прав Міністерства фінансів України та банку не є позивачем у справі, оскільки відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, прокурор є самостійним учасником судового процесу.
Як вбачається з зустрічної позовної заяви, позов пред'явлено до заступника прокурора Шевченківського району міста Києва, який не є позивачем за первісним позовом. В господарському процесі не допускається подання позову до прокурора чи його заступника.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»подано зустрічну позовну заяву де відповідачем визначено заступника прокурора Шевченківського району м. Києва, проте який не може бути відповідачем, оскільки є самостійним учасником судового процесу в господарському суді.
Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14; код ЄДРПОУ 34821190) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ 14371869) 10127099,83 грн. -заборгованості за кредитом, 2800379,25 грн. -заборгованості за процентами, 384829,80 грн. -заборгованості по сплаті комісій, 494840,62 грн. -пені за несвоєчасне повернення кредитом, 45820,44 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів. Видати наказ.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14; код ЄДРПОУ 34821190) в доход Державного бюджету України 25500,00 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов