17 лютого 2025 року справа № 580/12378/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач у період із січня 2022 року по 09.05.2023 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). Під час звільнення з військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) було нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у травні 2023 року у розмірі 22406,80 грн та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у травні 2023 року у розмірі 73195,55 грн. Разом з тим, під час нарахування компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідачем протиправно не включно до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки додаткову винагороду передбачену постановою КМУ № 168.
Ухвалою від 16.12.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.12.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що додаткова винагорода не є складовим елементом місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток. Грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки розраховуються виходячи зі складу місячного грошового забезпечення. В свою чергу, пунктом 11 Порядку 36 передбачено, що додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення, яка в силу вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення, а не місячного грошового забезпечення. Звернула увагу, що у обставини справи № 420/693/23, в якій Верховний Суд зробив правовий висновок, та у даній справі істотні обставини не є типовими (додаткова винагорода виплачувалась в різні періоди, за різним законодавчим регулюванням), а тому не обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм, у зв'язку із чим вважає, що правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі № 420/693/23 не підлягає застосуванню.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно наказу начальника загону від 07.05.2023 № 219-ОС “Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням.
Згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 у період з березня 2022 року до часу звільнення з військової служби у травні 2023 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до відомостей особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік позивачу в травні 2023 року виплачені компенсація невикористаної щорічної відпустки у розмірі 22406,80 грн та компенсація невикористаної відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 73195,55 грн.
Дії відповідача щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Таким чином, під час звільнення військовослужбовця з військової служби, здійснюється виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Суд врахував, що згідно витягу із наказу начальника загону від 07.05.2023 № 219-ОС “Про особовий склад» встановлено виплатити позивачу, зокрема грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (30 днів) та компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки.
Відповідно до відомостей особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік позивачу в травні 2023 року виплачені компенсація невикористаної щорічної відпустки у розмірі 22406,80 грн та компенсація невикористаної відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 73195,55 грн.
Щодо вимог здійснити перерахунок та виплату зазначених компенсацій з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ ( пункт 3 постанови КМУ № 704).
Відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про Державну прикордонну службу України» та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям було розроблено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558).
Цією Інструкцією № 558, зокрема, визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби.
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 558 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Абзацом 3 підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції № 558 установлено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки у спірних правовідносинах провадиться виходячи із основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З огляду на зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яким регламентовано порядок та умови виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Суд врахував, що ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер). Натомість, додаткова винагорода встановлена Постановою КМУ № 168, як зазначено вище, не має постійного характеру, оскільки є додатковою виплатою встановленою на період дії воєнного стану, у зв'язку із чим вона не може бути включена до грошового забезпечення з якого здійснюється обрахунок компенсації відпусток.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація відпусток, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
У свою чергу, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Міністерство внутрішніх справ України наказом від 26 січня 2023 року № 36 затвердило Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - порядок № 36), відповідно до п. 11 якого додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд доходить висновку про відсутність підстав для її врахування під час обчислення грошових компенсацій відпусток.
Суд відхиляє посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, оскільки правове регулювання спірних правовідносин суттєво змінилось, зокрема у зв'язку із затвердженням Міністерством внутрішніх справ України Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яких не існувало станом на час виникнення спірних правовідносин, досліджених у справі № 420/693/23.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (адреса ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 );
2) відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.02.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК