17 лютого 2025 року справа № 580/317/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області № 262340027211 від 03.01.2025 року щодо відмови в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
- встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Черкаській області щодо виконання рішення суду;
- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.06.2024 року. 28.12.2024 позивачка звернулась з заявою до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про виплату грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню та надала всі документи, однак відповідач надав відповідь, в якій відмовив у виплаті грошової допомоги через те, що позивачка на день досягнення пенсійного віку працює на посаді лікаря медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг» ТОВ “Капітал», що не відноситься до установ державної чи комунальної форми власності.
Представник позивачки зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Ухвалою від 16.01.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.01.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що чинним законодавством України не передбачено можливість призначення грошової допомоги в разі роботи на момент досягнення пенсійного віку в приватних закладах охорони здоров'я. За результатом розгляду наданих позивачем документів, Головним управлінням встановлено, що на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала на посаді лікаря медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг» ТОВ “Капітал», що не відноситься до закладів державної або комунальної форми власності.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом перерахунку пенсії, а.с. 25.
28.12.2024 позивачка звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню.
Рішенням від 03.01.2025 № 262340027211 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило у перерахунку пенсії, зазначивши, що на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала на посаді лікаря медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг» ТОВ “Капітал», що не відноситься до закладів державної або комунальної форми власності.
Рішення Головного управління щодо відмови в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як передбачено п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-“ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» і “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначений підхід до застосування п. 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 234/13835/17, від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17, від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а, від 22.02.2024 у справі № 260/323/20.
Суд встановив, що відмова відповідача у виплаті позивачці спірної грошової допомоги мотивована тим, що на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала на посаді лікаря медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг» ТОВ “Капітал», що не відноситься до закладів державної або комунальної форми власності.
Оцінюючи вказані підстави для відмови суд зазначає таке.
Суд встановив, що пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону позивачка досягла - 14.06.2024, та на цей час працювала на посаді лікаря ультразвукової діагностики діагностичного відділення медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг» ТОВ “Капітал», що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 22 зворотній бік) та реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5).
Суд врахував, що однією з умов для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 Розділ XV Закону № 1058 є робота особи, на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, як встановив вище суд, позивачка на день досягнення пенсійного віку працювала у ТОВ “Капітал». Матеріали справи не містять відомостей, що ТОВ “Капітал» є закладом або установою державної або комунальної форми власності.
Також, матеріали справи не містять відомостей щодо роботи позивачки на день досягнення пенсійного віку в закладах та установах державної або комунальної форми власності.
Таким чином, на час звернення позивачки до пенсійного органу з заявою про призначення і виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій та до суду з цим позовом, позивачка не надала підтверджуючих документів щодо роботи станом на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
За викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для призначення позивачці грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.02.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК