Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
18 лютого 2025 року справа № 520/3184/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарняної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 24», Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить :
- визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо:
- затримання 30.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- взяття 30.10.2024 року на військовий облік року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч діючому військовому обліку за реальним місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- примусового проведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військово-лікарської комісії 30.10.2024 року, всупереч існуючий Постанові медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлену Довідкою № 4 від 27.06.2022 року, якою ОСОБА_1 визнано непридатним за гр. ІІ ст. 64а розкладу хвороб (наказ МО України № 402 від 2008 року);
- видачі 30.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , військового квитка серія НОМЕР_3 , оформленого ІНФОРМАЦІЯ_7 30.10.2024 року, всупереч вже існуючому військовому квитку серія НОМЕР_4 виданому 19.06.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
- видачі розпорядження начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , від 30.10.2024 року відповідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 ;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.10.2024 р., прийняту у формі Довідки № 232 від 30.10.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований АДРЕСА_2 , визнано придатним до проходження військової служби в лавах ЗСУ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 від 30.10.2024 року «Про призов на військову службу під час мобілізації», яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 призвано на військову службу;
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира в/ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , №219 від 30.10.2024 року в частині призначення на посаду та зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира в/ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , № 219 від 30.10.2024 року скасувати призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першої статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
За змістом п. 7 та п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частинами 2-4 статті 46 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017 р.) від 20.05.2013 р. №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
Таким чином, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини у декількох своїх рішеннях ("Coeme та інші проти Бельгії", "Gurov проти Молдови", "Олександр Волков проти України") наголосив, що поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Відтак, умовою належного розгляду судової справи є дотримання підсудності суду, встановленої законом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій.
Згідно з статтею 126 Конституції України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Частиною першої статті 129 Конституції України встановлено, при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Тобто, судді під час розгляду ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, оскільки не здійснюють владні управлінські функції, а тому не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Вирішення питання про наявність чи відсутність ознак протиправності в діях та рішеннях судді при здійсненні ним правосуддя в іншій справі має вирішуватись шляхом оскарження такого рішення до суду вищої інстанції в порядку, визначеному процесуальним законодавством.
Отже, відповідно до положень ст. 127, 129 Конституції України, а також норм процесуальних кодексів, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та викладених в ній обставин, позивач, серед іншого, просить визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо затримання 30.10.2024 року ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути арештований та триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.
Згідно частин 1, 3 статті 146 Кримінального Кодексу України незаконне позбавлення волі або викрадення людини караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно статті 371 КК України завідомо незаконне затримання або незаконний привід карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що спір, який виник в цій частині між сторонами, не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України.
З огляду на вказане, викладені фактичні обставини можуть слугувати підставою для звернення до компетентних правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, а не підставою для звернення до адміністративного суду у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо затримання 30.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому слід відмовити у відкритті провадження за позовом в цій частині.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарняної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 24», Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, наказу, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання незаконними та протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання 30.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Роз'яснити, що вказані правовідносини віднесено до сфери кримінально-процесуального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.В. Григоров