Справа № 2-5/10
Іменем України
13 вересня 2010 року Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - Тордія Е.Н.
за участю секретаря - Гутарєвої В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю
« Автомобіліст» , третя особа : ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю « Автомобіліст» та виділення Ѕ частини статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю « Автомобіліст» в натурі ,-
встановив :
Зважаю на складність у викладені повного рішення суду на що потрібен значний час суд оголошує вступну та резолютивну частину рішення, відклавши виготовлення повного рішення на 5 днів.
Керуючись ст. ст. 209 ЦПК України , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю
« Автомобіліст» як спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Справа № 2-5/ 10
Іменем України
13 вересня 2010 року Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - Тордія Е.Н.
за участю секретаря - Гутарєвої В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Автомобіліст»,
треті особа : державний нотаріус Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області , ОСОБА_2 про визнання права на Ѕ частину статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю « Автомобіліст» , виділення Ѕ частини статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю « Автомобіліст» в натурі та визнання права власності на виділене майно ,-
встановив :
17 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю
« Автомобіліст» ( далі ТОВ « Автомобіліст» ), третіх осіб: державного нотаріуса Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області , ОСОБА_2 про визнання права на Ѕ частину статутного капіталу ТОВ « Автомобіліст» та виділення Ѕ частини статутного капіталу ТОВ « Автомобіліст» в натурі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги та уточнили їх. В обгрунутвання позову позивач пояснив, що 25 січня 2001 року його дружина - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заснували ТОВ « Автомобіліст» . На момент державної реєстрації статутний фонд був сформований у повному обсязі та складав 14 000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. У відведений 6 місячний термін він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини. Для визначення вартості статутного капіталу нотаріусом неодноразово надсилались запити до товариства але в встановлений термін отримати відповіді не вдалось ,тому він не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину , був змушений звернутися до суду з вищевказаним позовом та просить визнати за ним право власності на Ѕ частину статутного капіталу ТОВ « Автомобіліст» , виділити її частину в натурі та визнати право власності на виділене майно.
Представник ТОВ « Автомобіліст» в судовому засіданні заперечував проти позову. В обгрунутвання своїх заперечень зазначив. Що дійсно 25 січня 2001 року ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 стали засновниками ТОВ « Автомобіліст». Відповідно до установчого договору від 25 січня 2002 року статутний фонд був утворений за рахунок грошових та майнових внесків учасників товариства в сумі 14 000 грн. У його формуванні приймали участь -
ОСОБА_2 який вніс 7000 грн. ,що становить 50 % статутного фонду та ОСОБА_3
яка внесла також 7000 грн. і її внесок становить 50% статутного фонду товариства.
Товариство діє відповідно до статуту та діючого законодавства , яке передбачає , що спадкоємець може отримати свою частку але це вирішується загальними зборами після затвердження звіту за рік і строк до 12 місяців з дня виходу. На час смерті ОСОБА_3 у 2008 року згідно з фінансовим звітом товариство мало заборгованість . ОСОБА_1 до товариства з заявою про вступ або виплату частини , що йому належить в натурі не звертався , загальні збори з цього питання не проводились, вважає ,що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими , що задоволені не підлягають у повному обсязі.
ОСОБА_2 заперечував проти заявлених вимог та просив у їх задоволені відмовити у повному обсязі.
Представник державної нотаріальної контори Шевченківського району Харківської області в судове засідання не з'явилась надавши суду заяву про розгляд справи у своєї відсутності.
Суд вислухавши сторони , вивчивши матеріали справи , вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню ,з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відносини створення , діяльності та ліквідації юридичний осіб регулюються Цивільним кодексом України, Законом України « Про господарські товариства» №1577-12 від 19 серпня 1991 року зі змінами та іншими правовими актами.
Статтею 87 Цивільного кодексу України визначений порядок для створення юридичної особи. Частина першої цієї статті передбачено ,що для створення юридичної особи її учасники ( засновники розробляють установчих документи , які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками ( засновниками) , якщо законом не передбачений інший порядок їх затвердження.
Частина друга ст.87 Цивільного кодексу України передбачає , що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками , якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 4 ст.87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно ст. 50 Закону України « Про господарські товариства» №1577-12 від 19 серпня 1991 року зі змінами (далі Закон №1577-12 від 19 серпня 1991 року) товариством з обмеженою відповідальністю визначається товариство , що має статутний( складний) капітал, розділений на частки , розмір який визначається установчими документами.
Матеріали справи містять установчий договір про створення ТОВ
« Автомобіліст » , яке зареєстрованого 25 січня 2002 року в Шевченківській районній державній адміністрації за № 24283422700020105.Зйого змісту вбачається ,що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є засновниками вищевказаного товариства. Пункт 16 даного договору передбачає , що для забезпечення діяльності товариства утворюється статутний фонд за рахунок грошових та майнових внесків учасників товариства в сумі 14 000 грн. У формуванні статутного фонду взяли участь: ОСОБА_2 який вніс 7000 грн. ,що становить 50 % статутного фонду та ОСОБА_3 яка внесла 7000 грн. і її внесок становить 50% статутного фонду товариства.
Пунктом 4.7. статуту ТОВ « Автомобіліст» , зареєстрованого 25 січня 2002 року в Шевченківській районній державній адміністрації за № 24283422700020105 передбачено,що інші особи, а також правонаступники і спадкоємці учасників ,що вийшли з товариства , можуть вступити до за товариства за згодою учасників зборів товариства. У разі відмови правонаступника вступити( спадкоємця ) вступити до товариства або відмови товариства прийняти правонаступника ( спадкоємця) йому видається в грошовій або натуральній формі частка майна , що знаходиться на балансі товариства на день виходу учасників х товариства. Вартість частки учасника визначається пропорційно його внеску в статутний фонд товариства.
Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_1 виданого 22 серпня 1970 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 , після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила призвіще на ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва серія НОМЕР_2 виданого 19 січня 2008 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Стаття 1216 Цивільного кодексу України визначає поняття спадкування - як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла (спадкодавця), до інших осіб
( спадкоємців).
Спадкування відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 Цивільного кодексу України передбачено ,що спадкоємці за законом одержують право на спадкування позачергово.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця , той з подружжя , кий його пережив та батьки.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини воно належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини .
З матеріалі справ вбачається ,що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є : чоловік - ОСОБА_1, та діти : ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , які відмовились від прийнятті спадщини.
Стаття 55 Закону №1577-12 від 19 серпня 1991 зі змінами року при реорганізації юридичної особи , учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина , учасника товариства, правонаступники( спадкоємці ) мають переважне право вступу до цього товариства . пр. відмові правонаступника ( спадкоємця ) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника ( спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні , яка належала реорганізованій або ліквідованій особі ( спадкодавцю) , вартість якої визначається на день реорганізації, ліквідації ( смерті ) учасника.
Згідно ст.58 Закону №1577-12 від 19 серпня 1991 року зі змінами вищим органом товариства з обмеженою відповідальності є загальні збори учасників.
Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами ,що ОСОБА_1 до ТОВ « Автомобіліст » з заявою про прийняття його до товариства або видачі йому в натурі частки що належала дружині не звертався, загальні збори з цього питання не збирались.
Стаття 41 Конституція України гарантує , що ніхто не можне бути протиправно позбавлений права власності , тому примусове виділення частки майна товариством спадкоємці у натурі можливо тоді , коли товариство порушає права спадкоємця на компенсацію цієї частки . Доказів порушення прав позивача на отримання частки ,що належить його дружині позивачем не надано.
Крім того суд вважає що питання стосовно виділення частки статутного капіталу в натурі , відноситься до компетентного органу самоврядування товариства з обмеженою відповідальністю , який діє до статуту та у відповідністю з його положеннями.
Враховуючи викладене суд вважає , що після смерті дружини, ОСОБА_1 має право на її частку у статутному капіталі як спадкоємець першої черги за законом інші його вимоги задоволеню не підлягають.
Керуючись ст. 10, 11, 60 , 209, 212- 215 , ЦПК України , ст.87, 328,1216,1258,1261,1268 Цивільного Кодексу України , Законом України « Про господарські товариства» №1577-12 від 19 серпня 1991 року (зі змінами), ст.41 Конституції України , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю
« Автомобіліст» як спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.