17 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7871/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №31/в;
2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого /померлого/ військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оператора другого відділення інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у 750 - кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснювалась виплата.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування зазначив, що відмова була обґрунтована тим, що дія Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння. Враховуючи, що протоколом №667 від 27.02.2024 встановлено причиною смерті військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , токсичне отруєння етиловим спиртом, статус члена сім'ї правомірно скасовано та не встановлено повторно (а.с. 31-34).
Позивач подав відповідь на відзив, за змістом якої наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (39-40).
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , відповідно до довідки №140/190 від 27.07.2023 року у період з 01.03.2022 по 15.06.2022, з 15.09.2022 по 21.11.2022, з 23.11.2022 по 13.12.2022, з 24.12.2022 по 27.12.2022 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час несення військової служби.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №157 від 29.12.2022 син позивачки помер в результаті набряку головного мозку та легень, загального венозного повнокрів'я та атеросклеротичної хвороби серця (а.с. 20).
Вказані хвороби, що стали причиною смерті, вказані у сповіщенні сім'ї №164 від 10.01.2023 року (а.с. 25) та підтверджені витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №3135 від 12.09.2023 року, у якому вказано, що захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 23).
Разом з тим, матеріали справи містять витяг Регіональної військово-лікарської комісії №667 від 27.02.2024 року, яким скасовано висновок №3135 від 12.09.2023 року. Вказано причиною смерті «токсичну дію етилового спирту», отриману під час проходження військової служби та вказано, що травма отримана в результаті нещасного випадку (дія токсичних та шкідливих речовин) та причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (а.с. 22).
До матеріалів справи долучено копію лікарського свідоцтва про смерть №160 від 12.01.2023, у якому вказано, що воно видане на заміну свідоцтва №157 від 29.12.2022, за змістом якого син позивачки помер внаслідок токсичної дії етилового спирту (а.с.19).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 року №48, винесеного за результатами проведення службового розслідування, смерть настала внаслідок нещасного випадку, у результаті якого помер солдат ОСОБА_2 , оператор другого відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 (діагноз: атеросклеротична хвороба серця) (а.с. 16-17).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби №5 від 17.06.2024 року, відмовлено у наданні такого статусу, у зв'язку з тим, що посвідчення на право користування такими пільгами, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 (зі змінами) "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби" та пунктом 2 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Дія вищезазначеного Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння (а.с.14).
Позивач, не погодившись з вказаним рішення, оскаржила його в судовому порядку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 в справі №340/4946/24 було визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби, зобов'язано повторно розглянути заяву позивачки, з урахуванням висновків суду.
Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що «лікарське свідоцтво про смерть №160 від 12.01.2023 лише констатує токсичну дію шкідливих речовин /етилового спирту/, яка, на думку лікаря, призвела до смерті. Водночас, таке свідоцтво повністю суперечить попередньому - №157, яке було складено на підставі проведеного розтину та у якому детально описані виявлені патології /захворювання/, що безпосередньо призвели до смерті військовослужбовця.
Матеріали справи не містять жодних даних, у тому числі причин, за яких один і той самий лікар приходить до протилежних висновків у виданих ним лікарських свідоцтвах про смерть однієї і тієї ж людини - помилка, неповнота проведеного дослідження, свідоме спотворення результатів.
Зазначене ставить під сумнів як об'єктивність відомостей, що містяться у лікарських свідоцтвах про смерть №157 та №160, а також у листі №2 від 05.01.2024, складеного тією ж самою особою.
Водночас, незважаючи на те, що висновком ВЛК №667 від 27.02.2024 обставини отримання ОСОБА_2 травми кваліфіковано як "нещасний випадок" та зазначено, що "причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби", не наведено будь-яких посилань на механізм такого отруєння, оскільки за наведених формулювань логічно припустити факт отруєння особи речовинами, що у своєму складі містять спирти, під час виконання службових обов'язків. Разом з тим, жодним з наданих до суду документів не підтверджується або ж навпаки, не спростовується свідоме вживання вказаною особою алкогольних напоїв. Відсутні посилання на механізм та спосіб дії токсичних речовин на організм померлого.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів перебування померлого військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння, не містять механізму отруєння вказаної особи токсичними речовинами, а також доказів, які б свідчили, що смерть останнього пов'язана саме із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння».
Відповідно до приписів ч. 4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В подальшому, позивач отримала витяг з протоколу №31/в від 11.10.2024 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 року №31/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 за №168.
Підставою для відмови вказано, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги, як членам сім'ї загиблого, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову служб" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із статтею 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022 - застосовується з 24.02.2022).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно з частинами шостою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як передбачено пунктом 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої згаданою постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 згаданої постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Судом встановлено, що позивачу відмовлено у виплаті призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Обґрунтовуючи відмову, відповідач послався на те, що відповідно до витягу з протоколу 11 Регіональної ВЛК №667 від 27.02.2024 та згідно лікарського свідоцтва про смерть №160 від 12.01.2023 причиною смерті солдата ОСОБА_2 слугувало «Токсична дія етилового спирту». Травма, одержана в результаті нещасного випадку /дія шкідливих і токсичних речовин/, яка призвела до смерті. ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Згідно довідки Костянтинівського відділення СМЕ №2 від 05.01.2024 в результаті судово-токсилогічного дослідження Дніпровського обласного бюро в крові ОСОБА_2 виявлено спирт етиловий в концентрації 4,04 % (акт №693 від 09.01.2023). (а.с.8).
Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що вказаний факт, є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю.
Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає, що у цьому випадку, смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а відтак, правомірно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, досліджуючи долучені до матеріалів справи докази, суд зазначає, що спірні правовідносини /факт перебування загиблого військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння/ були предметом дослідження під час розгляду справи Кіровоградським окружним адміністративним судом (№340/4946/24).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 в справі №340/4946/24 було визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби, зобов'язано повторно розглянути заяву позивачки, з урахуванням висновків суду.
Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що «лікарське свідоцтво про смерть №160 від 12.01.2023 лише констатує токсичну дію шкідливих речовин /етилового спирту/, яка, на думку лікаря, призвела до смерті. Водночас, таке свідоцтво повністю суперечить попередньому - №157, яке було складено на підставі проведеного розтину та у якому детально описані виявлені патології /захворювання/, що безпосередньо призвели до смерті військовослужбовця.
Матеріали справи не містять жодних даних, у тому числі причин, за яких один і той самий лікар приходить до протилежних висновків у виданих ним лікарських свідоцтвах про смерть однієї і тієї ж людини - помилка, неповнота проведеного дослідження, свідоме спотворення результатів.
Зазначене ставить під сумнів як об'єктивність відомостей, що містяться у лікарських свідоцтвах про смерть №157 та №160, а також у листі №2 від 05.01.2024, складеного тією ж самою особою.
Водночас, незважаючи на те, що висновком ВЛК №667 від 27.02.2024 обставини отримання ОСОБА_2 травми кваліфіковано як "нещасний випадок" та зазначено, що "причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби", не наведено будь-яких посилань на механізм такого отруєння, оскільки за наведених формулювань логічно припустити факт отруєння особи речовинами, що у своєму складі містять спирти, під час виконання службових обов'язків. Разом з тим, жодним з наданих до суду документів не підтверджується або ж навпаки, не спростовується свідоме вживання вказаною особою алкогольних напоїв. Відсутні посилання на механізм та спосіб дії токсичних речовин на організм померлого.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів перебування померлого військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння, не містять механізму отруєння вказаної особи токсичними речовинами, а також доказів, які б свідчили, що смерть останнього пов'язана саме із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння».
Відповідно до приписів ч. 4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин, в ході судового розгляду спростовано факт перебування померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , який є сином позивачки у стані алкогольного сп'яніння та, що смерть останнього пов'язана саме із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, висновки, здійснені у рішенні Міністерством оборони України, є передчасними.
Слід вказати, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, службовим розслідуванням не встановлено факту саме вживання солдатом ОСОБА_2 26.12.2022 року алкогольних напоїв.
Відповідачем такі докази суду не надані.
Отже, враховуючи наведене, слід здійснити висновки про те, що загибель військовослужбовця солдата ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення та, відповідно, вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Тобто, матеріалами справи не підтверджується факт перебування сина позивачки у стані алкогольного сп'яніння, а отже і смерть сина позивачки, була спричинена тим, що він перебував у стані такого сп'яніння.
З вищевикладеного слідує, що наразі відсутні підстави, які встановлені статтею 16-4Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", для відмови позивачу у призначені та виплаті їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю (смертю) її сина.
Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі Порядок № 45).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).
Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).
Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку № 45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.
У подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Згідно з пунктом 4.5 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.
Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (пункт 4.8 Порядку № 45).
Таким чином, до повноважень, у тому числі:
Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, належить прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 11.10.2024 року № 31/в, в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 та зобов'язати Міністерство оборони України потворно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з врахуванням висновків суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 року № 31/в, в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву (з доданими документами) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО