01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" вересня 2010 р. Справа № 8/482-08/10-10
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 8/482-08/10-10
за позовом 1. Васильківської міської ради Київської області, м. Васильків;
2. управління з питань економіки та власності Васильківської
міської ради Київської області, м. Васильків;
до приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад»,
м. Васильків;
про стягнення 84 821,67 грн.
Представники сторін:
від позивача 1: Змаєва О.Є., довіреність № 494/01-03 від 12.04.2010р.;
від позивача 2: Сіра Л.М., довіреність № 465/09-26 від 15.12.2009р.;
від відповідача: Руденко А.В., доручення № 1 від 20.05.2010р.
обставини справи:
Васильківська міська рада Київської області (надалі -позивач 1) та управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області (надалі -позивач 2) звернулись до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 84 821,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна комунальної власності Васильківської територіальної громади № 225 від 10.10.2006р., укладеного між управлінням з питань економіки та власності Васильківської міської ради та приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Лад», останній продовжував користуватись приміщення, у зв'язку з чим ПП ВКФ «Лад»зобов'язано сплатити орендну плату за весь час фактичного користування приміщенням.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2008р. порушено провадження у справі № 8/482-08, розгляд якої призначено на 20.01.2009р.
Ухвалою від 17.02.2009р., на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, розгляд справи було зупинено до вирішення по суті пов'язаних з нею справ та зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справ № 11/269-08; № 9/127-08, № 9/130-08.
13.05.2010р. до Господарського суду Київської області надійшов лист № 592/01-03 Васильківської міської ради про результати розгляду судових справ № 11/269-08; № 9/127-08, № 9/130-08 з додатком відповідних процесуальних документів.
Відповідно до розпорядження Голови господарського суду Київської області від 14.04.2010р. ухвалою від 15.06.2010р. справу № 8/482-08 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно їй номер 8/482-08/10-10, поновлено провадження у справі № 8/482-08/10-10, оскільки усунуті обставин, що зумовили її зупинення, та призначено розгляд справи на 29.06.2010р.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просив зазначену ухвалу скасувати в частині поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 14.07.2010р. Київський міжобласний апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від 15.06.2010р. та повернув матеріали справи до господарського суду Київської області.
Крім того, 12.07.2010р. на адресу господарського суду від Васильківської міської ради Київської області надійшло уточнення позовних вимог № 178/09-26 від 30.06.2010р., згідно з яким позивач 1 просить стягнути з відповідача кошти по фактичному користуванню приміщенням по вул. Володимирській, 13 в м. Василькові, яке належить територіальній громаді м. Василькова в сумі 316 364,79 грн., яка складається з 181 231,08 грн. -боргу та 135133,71 грн. -пені за прострочку платежу.
Після повернення матеріалів справи № 8/482-08/10-10 до господарського суду, ухвалою від 26.08.2010р. суд призначив розгляд справи на 09.09.2010р.
Представники позивачів у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою від 09.09.2010р. суд відклав розгляд справи на 23.09.2010р.
Присутні у судовому засіданні 23.09.2010р. представники позивачів позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, поданого 20.10.2009р., а також надав зустрічну позовну заяву.
Суд, розглянувши зустрічний позов, повернув його на підставі ст. 60, оскільки останній подано після початку розгляду справи по суті. Крім того, до зустрічної позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що, відповідно до п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України, є підставою для повернення позовної заяви.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
10.10.2006р. між управлінням з питань економіки та власності Васильківської міської ради (за договором -орендодавець) та приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Лад»(за договором -орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна комунальної власності Васильківської територіальної громади № 225, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Васильківської міської ради від 17.08.2006р. № 17-07-У передав, а орендар прийняв нежиле приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Володимирська, 13, загальною площею 133,2 кв. м., для торгівельної діяльності - реалізація непродовольчої групи товарів, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати орендну плату, відповідно до договору.
Як свідчать зібрані по справі докази, з моменту укладення договору від 10.10.2006р. № 225 майно вже перебувало в користуванні відповідача.
Згідно з п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Васильківської міської ради від 23.06.2006р. № 04.05-пр-V, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 2191 грн. 49 коп.
Відповідно до п. 3.2. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.6. договору).
Згідно п. 9.1. договору, строк дії договору встановлений до 31.05.2007 року. Пунктом 9.5 договору сторони погодили, що договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Після закінчення строку його дії, договір може бути продовжений на підставі рішення Васильківської міської ради (п. 9.3 договору).
Васильківською міською радою 22.06.2007р. було прийняте Рішення № 10.27-19-У, яким припинено орендні правовідносини з ПП ВКФ «Лад»стосовно вищезазначеного приміщення, про що повідомлено орендаря.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, що діяла на момент припинення договору), відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.
Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 7.5. договору № 225 від 10.10.2006р. передбачено, що у разі закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.
Отже, після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути майно орендодавцю, цей обов'язок встановлений законодавством.
Проте, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Васильків, вул. Володимирська, 13 загальною площею 133,2 кв. м., після закінчення строку дії договору оренди, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. по справі № 9/130-08 було задоволено позовні вимоги управлінням з питань економіки та власності Васильківської міської ради та зобов'язано ПП ВКФ «Лад»звільнити (виселити) самовільно займане приміщення по вул. Володимирській, 13 в м. Васильків.
Однак, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідач не виконав судове рішення щодо звільнення приміщення та в порушення п. 7.5. договору оренди продовжував його займати, використовуючи у своїй підприємницькій діяльності.
При цьому п. 3.5. договору оренди передбачено, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
На виконання вимог суду позивач надав Акт передавання-прийому нежилого приміщення комунальної власності від 27.04.2010р., яким зафіксовано повернення спірного приміщення у комунальну власність.
Представник відповідача під час розгляду справи не заперечував, що нежитлове приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Володимирська, 13, загальною площею 133,2 кв. м. фактично було звільнено 27.04.2010р. Однак, при цьому зазначив, що відповідач відмовився підписати вказаний акт, оскільки не згодний з загальною площею приміщення, зазначеною у даному акті.
Крім того, з розрахунку суми боргу, наданого позивачем, вбачається, що за час користування приміщенням після закінчення строку дії договору оренди, відповідач частково сплачував орендну плату, що також підтверджує його перебування у спірному приміщенні.
Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі, що виникла за період з липня 2007 року по квітень 2010 року в сумі 181231,08 грн. підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення зобов'язань позивач, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 135133,71 грн., яка розрахована на підставі ст. 5 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96 із розрахунку 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення на суму заборгованості, що виникла у період з листопада 2009 року по квітень 2010 року, окремо по кожному періоду. Однак, стаття 5 зазначеного Закону № 543/96 не містить ніяких посилань на порядок та розмір штрафних санкцій, які підлягають застосуванню, що унеможливлює її застосування.
Проте, пунктом 6.2. договору оренди встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення,але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.
Така ж позиція викладена у п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На виконання вимог суду позивач надав розрахунок пені, виконаний у відповідності з вимогами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96. Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу у вказаному розрахунку та задовольняє її в сумі 15 179,40 грн.
Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченко, 6; 08600, Київська область, м. Васильків, пров. Володимирський, 2; код 23570906) на користь Васильківської міської ради Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 2) та управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 2, код 25823914) 181 231 грн. 08 коп. -заборгованості, 15 179 грн. 40 коп. -пені, 848 грн. 22 коп. -державного мита та 146 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. Стягнути з приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченко, 6; 08600, Київська область, м. Васильків, пров. Володимирський, 2; код 23570906) в доход Державного бюджету України 1115 грн. 89 коп. -державного мита.
Видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
А.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -04.11.2010 р.