Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2025 року Справа№200/8158/24
Донецький окружний адміністративний суду складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, інше, 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову):
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відмові поновити нарахування та виплати пенсії за віком починаючи з 01.08.2018;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплати пенсії за віком починаючи з 01.08.2018;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити дату та час проведення ідентифікації позивачу за допомогою відеоконференцзв'язку в месенджері TELEGRAM за номером телефону НОМЕР_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії за періоди з 01.08.2018 з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак заборгованість з пенсії за вказаний період має бути виплачена відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем 20.12.2024 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає про правомірність своїх дій, оскільки позивачу було призупинено виплату пенсії до з'ясування місця перебування, враховуючи, що право позивача на пенсійне забезпечення, відповідно до законодавства України пов'язується із перебуванням на обліку, як внутрішньо переміщена особа.
Відповідач скористався правом на подання відзиву відповідно до статті 162 КАС України.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , є пенсіонером за віком, що не заперечується відповідачем у справі.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення від 26.12.2014 №6305001273 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач з 01.08.2018 припинив виплату пенсії, будь які повідомлення від відповідача про підстави зупинення пенсії до позивача не надходили.
05.06.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та її поновлення. Крім того просила відповідача провести процедуру відеоідентифікації в меседжері Телеграм за номером телефону НОМЕР_3 .
З листа відповідача від 25.06.2024 №18775-18946/Н-05/8-2000/24 вбачається, що виплата пенсії провадилась через банківську АТ «Ощадбанк» по 31.07.2018. На підставі списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, які за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон з 01.08.2018 виплату пенсії припинено, у зв'язку тривалою відсутністю понад 60 днів за місцем проживання. Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
В умовах централізації звертатись з заявою можливо до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) територіального органу Пенсійного фонду України.
Звернення з заявою про поновлення виплати пенсії через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чинним законодавством не передбачено.
Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базі даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням Мінсоцполітики.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та реєструється в установленому порядку.
Питання нарахування пенсії може бути вирішено після поновлення її виплати у встановленому чинним законодавством порядку.
Вважаючи дії відповідача протиправними щодо невиплати пенсії з 01.08.2018, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон України №1706-VII), який набрав чинності з 22.11.2014, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частини перша статті 4 Закону України №1706-VII).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон України №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення частини другої статті 5 Закону України №1058-IV передбачає, що виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (частина друга статті 46 Закону України №1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами статті 47 Закону України №1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, статтею 49 Закону України №1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Приписами частини першої статті 49 Закону України №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини другої цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Проте, як вбачається з відзиву відповідача, з серпня 2018 року виплату пенсії позивачу зупинено на підставі інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомуніційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон, щодо тривалої відсутності (понад 60 діб) за фактичним місцем перебування/проживання на підтвердження довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи.
Проте, суд звертає увагу на те, що Законом України №1058-IV не передбачено припинення або призупинення виплати пенсії на підставі даних, отриманих з державних органів, щодо тривалої відсутності за місцем проживання пенсіонера.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у зразковій справі №805/402/18.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. З 01.08.2018 виплата пенсії позивачу не здійснювалась у зв'язку з відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання на підставі даних державних органів, тобто з підстав, не передбачених частиною першою статті 49 Закону України №1058-IV.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України №1058-ІV, з 01.08.2018 припинив виплату пенсії позивачу за відсутності визначених законом підстав, визначених статтею 49 Закону України №1058-IV. Доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що з 01.08.2018 позивач не отримував пенсію з вини відповідача, відтак суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Щодо зобов'язання відповідача призначити дату та час проведення ідентифікації позивачу за допомогою відеоконференцзв'язку в месенджері TELEGRAM за номером телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до змін, що набули чинності 29.12.2023 року абзац 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» був викладений у новій редакції та визначає: Фізична ідентифікація внутрішньо переміщеної особи, яка одержує пенсію через поточний рахунок в установі акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», проводиться акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» кожні шість місяців з дня відкриття рахунка або з дня проведення попередньої фізичної ідентифікації. Для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні та які не проходили фізичну ідентифікацію протягом дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - коронавірусна хвороба (COVID-19), для продовження нарахування пенсій необхідно пройти фізичну ідентифікацію до 31 березня 2024 року.
В абзаці 6 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що способами фізичної ідентифікації внутрішньо переміщених осіб, які одержують пенсію через поточний рахунок в установах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», є, зокрема, ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв'язку, проведеного територіальними органами Пенсійного фонду України із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг.
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06), п.п. 48, 49).
В той же, час, Постановою Уряду від 08.08.2023 року № 837 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року у № 1596 і від 05.11.2014 року № 637» передбачено, що для отримання виплат у 2024 році особи із числа ВПО мають пройти ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду.
Крім того, обов'язок періодично (кожні три або шість місяців) проходити фізичну ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» було визначено для осіб, які до 24.02.2022 набули статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ним спеціального правового статусу зберігається право власності, інші права на майно.
Стаття 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.ХІ.1950) з Протоколами №№ 1, 4, 6, 7, 12, 13 та 16, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11, 14 та 15 визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ст. 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, враховуючи той факт, що позивачем було обрано один з перелічених в абзаці 6 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» способів ідентифікації отримувача пенсії, який йому доступний наразі, вчинив усі можливі дії щодо подання Відповідачу заяви про проведення ідентифікації обраним способом, але через недоліки роботи органів ПФУ така заява не була розглянута належним чином, ідентифікація не була проведена, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити дату та час проведення ідентифікації позивачу за допомогою відеоконференцзв'язку в месенджері TELEGRAM за номером телефону НОМЕР_2 .
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.
Нормами ч. 1 ст. 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 16.12.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно ст. 4 Закону «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір в розмірі по 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, інше, 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 01.08.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити дату та час проведення ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою відеоконференцзв'язку в месенджері TELEGRAM за номером телефону НОМЕР_2 , відповідно до її заяви, яка подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 05.06.2024.
Повне рішення судом складено 17.02.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов