30 грудня 2024 рокуСправа № 160/31676/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
секретаря судового засідання Осуховської Ж.С.,
за участі:
представника позивача: Гончарук А.М.,
представника відповідача: Павленка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в адміністративній справі №160/31676/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 50, офіс 207 ЄДРПОУ 43092744) до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
28.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.03.2024 № 00175150708 на загальну суму 1626254,00 грн.; податкове повідомлення - рішення від 08.03.2024 № 01764224025 на загальну суму 1132904,69 грн.; податкове повідомлення-рішення від 08.03.2024 № 01763824025 на загальну суму 13 594 856,25 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/31676/24 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
30.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою (вх. № 52573/24).
В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» першочергово зверталося до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень -рішень 28 червня 2024 року, тобто в межах строку, визначеного п.56.18 ст.56 ПК України. Але, скориставшись правом, передбаченим ст. ст. 9, 44 КАС України, позивач - ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №160/16952/24 позов ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 249 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право повторно звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ч. 4 ст. 249 КАС України, ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ», усунувши підстави, з яких Товариство звернулося до суду з заявою про залишення позову без розгляду, повторно звернулося до суду з позовною заявою.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування. Суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали своєчасному зверненню з позовом до суду, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Також зазначено, що Товариство, реалізуючи своє право на повторне звернення з позовом до суду, знайшовши нового представника для підготовки правової позиції по даній справі, подало позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, при цьому виконуючи це неухильно, без суттєвих затримок та зайвих зволікань (13 днів з дати повернення позову). З урахуванням наведеного представник позивача просив суд поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.
Представник відповідача заперечив проти поданого клопотання з підстав, викладених у заяві від 25.12.2024 (вх. №52209/24), в якій зазначив, що позивачем 28.11.2024 через підсистему «Електронний суд» системи ЄСІТС подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправними та скасування ППР від 07.03.2024 № 00175150708, від 08.03.2024 № 01764224025, від 08.03.2024 №01763824025. Вищезазначені податкові повідомлення - рішення винесено на підставі висновків документальної планової виїзної податкової перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 16.01.2024 №2633/Ж5/26-15-07-08-02/43092744.
Не погоджуючись із висновками акта податкової перевірки, позивач спочатку скористався правом подання заперечень на акт, результати розгляду яких оформлено листом контролюючого органу від 01.03.2024. В подальшому, після отримання ППР від 07.03.2024 №00175140708, №00175150708, від 08.03.2024 №01764224025 та №01763824025, ТОВ «Просперіті Файненшл» скористалося правом на адміністративне оскарження останніх та подало скаргу від 25.03.2024 до Державної податкової служби України (вх. номер ДПСУ 12646/6 від 01.04.2024).
За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України винесено рішення №15539/6/99-00-06-01-01-06 від 24.05.2024, яким скаргу ТОВ «Просперіті Файненшл» задоволено частково, скасовано ППР від 07.03.2024 №00175140708 (означене ППР не оскаржується в справі №160/31676/24) та залишено без змін ППР від 07.03.2024 №00175150708, від 08.03.2024 № 01764224025 та № 01763824025. Зазначене рішення ДПС України від 24.05.2024 відправлено стороні позивача 24.05.2024 (дата відправлення додатково підтверджується штампом АТ «Укрпошта»).
Отже, як вбачається з матеріалів судової справи рішення за результатами розгляду скарги було прийнято 24.05.2024 та отримано платником податків 29.05.2024, що підтверджується самим же позивачем. З урахуванням строків встановлених підпунктом 56.19 статті 56 ПК України останнім днем для звернення до суду з позовною заяву є 28.06.2024. В той же час, ТОВ «Просперіті Файненшл» подано позовну заяву 29.11.2024, тобто з пропуском строку на 5 місяців.
Враховуючи конклюдентну недобросовісну поведінку позивача, а також те, що позивач не наводить поважних причин пропуску строку звернення до суду, відповідач вважає, що суд має залишити позовну заяву без розгляду у відповідності до положень п. 8 ч. 1 ст. 240 та ч. 3 ст. 123 КАС України.
У судовому засіданні представник позивача клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом підтримав, просив суд поновити йому строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник відповідача в судовому засіданні проти клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаним позовом заперечив та просив суд відмовити в задоволенні означеного клопотання.
Заслухавши думку представників сторін, приймаючи до уваги фактичні обставини у цій справі, норми матеріального та процесуального справа, суд доходить висновку, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду постановою від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і дійшла висновку, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 цього Кодексу. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження - протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У справі № 160/11673/20 палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У справах № 140/1770/19 (про стягнення заборгованості) та № 320/12137/20 (про стягнення коштів), Велика Палата Верховного Суду виснувала, що строк позовної давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України, яка встановлює спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
Велика Палата Верховного Суду у справі про стягнення бюджетної заборгованості фактично констатувала, що строк звернення до суду в 1095 днів поширюється на право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу,
В ухвалі від 11 жовтня 2023 року у справі № 607/1662/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
Таким чином, у зв'язку з існуванням колізії між строками, передбаченими ПК України, і строками, передбаченими КАС України, суд зазначає, що пунктом 56.19 статті 56 ПК України строк оскарження податкового повідомлення - рішення є меншим, ніж тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України.
Отже, наразі існують фактично протилежні висновки щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Врахування одного підходу щодо застосування норм права свідчитиме про відступлення від іншого підходу щодо застосування норм права у спосіб, що не передбачений правилами КАС України.
Однак пункт 56.21 статті 56 ПК України чітко встановлює, що у випадку, коли норми ПК України або інших законів суперечать одна одній і допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків і контролюючих органів, рішення має прийматися на користь платника податків.
За змістом пунктів 29 та 30 рішення Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, Суд) від 14 грудня 2021 року у справі «Мельгарехо Мартінес де Абелланос проти Іспанії» можливість суперечливих судових рішень є невід'ємною рисою будь-якої судової системи, яка базується на мережі судів першої та апеляційної інстанцій, повноважних на території їх територіальної юрисдикції. Такі розбіжності також можуть виникати в межах одного суду. Загалом, у функції Суду не входить порівняння різних рішень національних судів, навіть якщо вони винесені в явно схожих справах; він повинен поважати незалежність цих судів. Критерії, якими керується Суд при оцінці обставин, за яких суперечливі рішення різних національних судів, винесених в останній інстанції, призводять до порушення права на справедливий судовий розгляд, закріпленого в статті 6 § 1 Конвенції, полягають у встановленні, по-перше, чи існують «глибокі та давні розбіжності» в прецедентному праві національних судів; по-друге, чи передбачено національним законодавством механізм подолання цих невідповідностей; і, по-третє, чи було застосовано цей механізм і, якщо доцільно, з яким ефектом. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, принцип, який мається на увазі в Конвенції. Суперечливі рішення в подібних справах, винесені одним і тим же судом, який, крім того, є судом останньої інстанції у цій справі, можуть порушити цей принцип і тим самим підірвати довіру суспільства до судової системи, яка є одним із важливих компонентів державного права. про верховенство права. У зв'язку з цим Суд постановив у справах, що стосуються одного й того самого заявника, що різні рішення національних судів, засновані на ідентичних фактах, можуть суперечити принципу правової визначеності та навіть становити відмову у доступі до суду.
ЄСПЛ у рішенні від 26 серпня 2024 року у справі "ГАНУЩАК ПРОТИ УКРАЇНИ», досліджуючи питання неоднозначності судової практики, відзначив, що якщо явно суперечливі рішення втручаються у право на мирне володіння майном і не містять обґрунтованого пояснення розбіжності, таке втручання не може вважатися законним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки призводить до неузгодженості практики, якій бракує необхідної точності, аби фізичні особи могли передбачити наслідки своїх дій (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Йокела проти Фінляндії» (Jokela v. Finland), заява № 28856/95, пункт 65, ЄСПЛ 2002-IV; «Сагінадзе та інші проти Грузії» (Saghinadze and Others v. Georgia), заява № 18768/05, пункти 116 - 118, від 27 травня 2010 року; та «Брезовец проти Хорватії» (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07, пункти 67 і 68, від 29 березня 2011 року). Суд виснував, що розбіжності у практиці з питання достатньо для встановлення за обставин цієї справи, що заявник не міг передбачити оскаржуване втручання у вигляді постанови апеляційного суду та його наслідки, а тому воно було несумісним із принципом законності, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням положень пункту 56.21 статті 56 ПК України, суд застосовує підхід Великої Палати Верховного Суду у справах №140/1770/19 та №320/12137/20 щодо права платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що позивач 28.11.2024 реалізував своє право на повторне звернення до суду, подавши позовну заяву про визнання протиправними та скасування вищеозначених податкових повідомлень - рішень в стислі строки, суд доходить висновку про задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Згідно з ч. 6 ст. 121 КАС України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена окремо. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 30.12.2024.
Суддя О.В. Царікова