27 листопада 2024 рокуСправа №160/23355/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -
27.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Східного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 31.07.2024р. №040807-15/2116-2024 “Щодо усунення виявлених порушень».
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідно до акта від 27.06.2024 № 040807-20/3, складеного за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, в ході проведеної ревізії, зокрема, виявлено порушення в діях позивача, що, на думку перевіряючих, полягає в тому, що протягом квітня-грудня 2022 року, всупереч вимогам п.2 Положення про преміювання працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), за рахунок асигнувань загального фонду державного бюджету, працівникам ЦБЗ ПММ було зайво нараховано та виплачено одноразову грошову премію за підсумками місяця на загальну суму 3 117 432,12 грн (КПКВК ДБ 1003020; КЕКВ 2111); на суму зайво виплаченої одноразової грошової премії перераховано єдиного соціального внеску у сумі 685 835,07 грн (КПКВК ДБ 1003020; КЕКВ 2120); внаслідок зазначеного порушення працівникам ЦБЗ ПММ протягом червня-грудня 2022 року та січня-листопада 2023 року було зайво нараховано та виплачено заробітну плату за час відпустки за рахунок коштів загального фонду по КПКВК ДБ 1003020 по КЕКВ 2111 на загальну суму 173 567,47 грн., в т.ч. за червень-грудень 2022 - 81 883,92 грн., за січень-листопад 2023 - 91 683,55 грн.; на суму зайво виплаченої заробітної плати за час відпустки, перераховано єдиного соціального внеску за рахунок загального фонду по КПКВК ДБ 1003020 по КЕКВ 2120 у загальній сумі 38 184,84 грн, в т.ч. за червень-грудень 2022 року - 18 014,46 грн, за січень-листопад 2023 року - 20 170,38 грн. Однак, відповідачем не взято до уваги п.8.4. Колективного договору, згідно з яким до працівників можуть застосовуватись наступні заохочення: подяка, премія, нагородження цінним подарунком, нагородження почесною грамотою за високу результативність праці, активну участь, розумну ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Колективний договір має вищу юридичну силу, ніж Положення про преміювання, оскільки він укладається між роботодавцем та представниками трудового колективу і регулює соціально-трудові відносини. Відповідно, якщо Колективним договором передбачено вид заохочення «премія», це означає, що роботодавець має право виплачувати премії працівникам, навіть якщо конкретні умови та порядок їх виплат не деталізовані в Положенні про преміювання. Законодавство України не містить чіткого визначення «одноразової премії». Однак, згідно з загальними принципами трудового права, премія є додатковою винагородою за результати праці, яка може виплачуватися як регулярно, та і одноразово. Оскільки Колективним договором передбачено вид заохочення «премія», це можна тлумачити як право роботодавця виплачувати як систематичні (щомісячні), так і одноразові премії. Крім того, якщо Колективний договір і Положення про преміювання не містять заборони виплачувати одноразову премію, то роботодавець має право виплачувати таку премію працівникам. При цьому преміювання проводилося з метою матеріальної зацікавленості під час воєнного стану протягом березня-грудня 2022 року, в межах фонду преміювання, який доводиться Головним управлінням НГУ та на підставі наказів начальника бази, працівникам військової частини НОМЕР_1 нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова премія за підсумками місяця, керуючись вимогами чинного законодавства та нормами колективного договору, які передбачені Розділом 5 та Розділом 8 Колективного договору. Водночас, відповідач дійшов помилкового висновку відносно того, що в наданих рапортах начальників та заступників начальників відділень, на підставі яких здійснено преміювання працівників за підсумками роботи за відповідний місяць, не зазначається інформація щодо особистого трудового внеску працівників Центральної бази забезпечення ПММ загалом або кожного працівника окремо, оскільки, по-перше, не передбачено чітко визначеного зразку рапорту; по-друге, саме начальники та заступники начальників відділень протягом місяця визначають ступінь важливості виконуваної роботи та вирішують які працівники мають право на отримання премії, враховуючи умови дії воєнного стану. Також позивачем зауважено, що законодавством не передбачено чіткого визначення термінів виплат, які мають одноразовий чи системний характер. Водночас, виходячи із періодичності певних виплат, їх можна віднести до виплат, які мають систематичний чи одноразовий характер. Так, виробничі премії (місячні, квартальні чи премії за півріччя) не мають одноразового характеру. А премії до святкових, ювілейних дат, премії за результатами роботи за рік є одноразовими виплатами. Виходячи з характеру виплат, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок), і передбачено їхнє урахування. Пунктом 3 Порядку передбачено, враховувати виплати, які не є одноразовими. Із одноразових виплат Порядком передбачено врахування лише одноразової винагороди за підсумками роботи за рік і за вислугу років. Тому одноразова грошова премія за місяць, яка виплачувалась кожного місяця в період з березня по грудень 2022 року, не є разовою виплатою та враховувалась до розрахунків при обчисленні середньої заробітної плати. При цьому Центральною базою забезпечення ПММ враховано об'єктивну потребу в коштах та забезпечено режим економії коштів по КЕКВ 2111 («заробітна плата»). За наведених обставин, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.2 Положення про преміювання працівників Центральної бази забезпечення пально-мастильними матеріалами Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 ), відтак, викладена у пункті 1 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 31.07.2024р. №040807-15/2116-2024 “Щодо усунення виявлених порушень» вимога про забезпечення позивачем відшкодування порушення в частині зайвого нарахування одноразових грошових премій працівникам Військової частини НОМЕР_1 та, як наслідок, виплат, що розраховуються із середнього розміру заробітної плати, та суми єдиного соціального внеску, що нарахований на зайві виплати на загальну суму 4 015 019,5 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду - належного документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ).
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 02 вересня 2024 року позивачем 12.09.2024 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування пункту вимоги та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23355/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
17.10.2024 року до суду надійшов відзив Східного офісу Держаудитслужби на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході проведення ревізії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) встановлено порушення під час нарахування та виплати працівникам Військової частини НОМЕР_1 одноразової грошової премії за підсумками місяця, яка не була передбачена п.2 Положення про преміювання та, відповідно, впливу вказаного порушення на обсяги виплат заробітної плати останнім, за час відпустки. Зокрема, протягом квітня-грудня 2022 року, всупереч вимог п.2 Положення про преміювання, за рахунок асигнувань загального фонду державного бюджету, працівникам ЦБЗ ПММ було зайво нараховано та виплачено одноразову грошову премію за підсумками місяця на загальну суму 3 117 432,12 грн (КПКВК ДБ 1003020; КЕКВ 2111) (розрахунок додається). На суму зайво виплаченої одноразової грошової премії, перераховано єдиного соціального внеску у сумі 685 835,07 грн (КПКВК ДБ 1003020; КЕКВ 2120). Внаслідок зазначеного порушення, працівникам ЦБЗ ПММ протягом червня-грудня 2022 року та січня-листопада 2023 року було зайво нараховано та виплачено заробітну плату за час відпустки за рахунок коштів загального фонду по КПКВК ДБ 1003020 по КЕКВ 2111 на загальну суму 173 567,47 грн, (розрахунок додається) в т. ч. за червень-грудень 2022 року - 81 883,92 грн, за січень-листопад 2023 року - 91 683,55 гривень. На суму зайво виплаченої заробітної плати за час відпустки, перераховано єдиного соціального внеску за рахунок загального фонду по КПКВК ДБ 1003020 по КЕКВ 2120 у загальній сумі 38 184,84 грн, в т. ч. за червень - грудень 2022 року - 18 014,46 грн, за січень - листопад 2023 року - 20 170,38 гривень. Зважаючи на те, що під час ревізії, вказане порушення Військовою частиною НОМЕР_1 не було усунуто, на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України від 26.01.1993 №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», 3 підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, підпункту 15 пункту 6 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Управлінням на адресу об'єкта контролю було направлено вимогу від 31.07.2024 №040807-15/2116-2024 «Про усунення виявлених порушень», згідно з п.1 якої, Військовій частині НОМЕР_1 необхідно: відповідно до норм з статей 130-136 Кодексу законів про працю України забезпечити відшкодування порушення в частині зайвого нарахування одноразових грошових премій працівникам В/Ч НОМЕР_1 та, як наслідок, виплат, що розраховуються із середнього розміру заробітної плати, та суми єдиного соціального внеску, що нарахований на зайві виплати на загальну суму 4 015 019,5 гривень. При цьому відповідач просив суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах у справах №822/2087/17, №826/18946/14, №810/4712/14, №826/14258/18, №0740/1005/18, №400/2658/18, №825/3661/15-а, №806/1740/17, №160/641/19 щодо оскарження вимог органів державного фінансового контролю, згідно з якими, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
28.10.2024 року та 28.10.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останнім викладена позиція, аналогічна заявленій ним у власній позовній заяві. Також позивачем зауважено, що, як вбачається зі змісту пункту 1 оскарженої вимоги, в ній містяться висновки Держаудитслужби про виявлені під час ревізії порушення вимоги чинного законодавства, які на момент направлення вимоги залишаються невідшкодованими на суму 4 015 019,50 грн. В той же час, вказана вимога не містить визначених конкретних дій, обов'язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень, а містить вимогу саме зобов'язального характеру щодо відшкодування грошової шкоди. Орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, а не відшкодування коштів із зазначенням суми відшкодування. При цьому законність письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, що в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Законна вимога контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи. Додатково про обов'язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави. Зазначивши у вимозі про необхідність забезпечити відшкодування порушення, відповідач не зазначив на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення негативних наслідків. Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме способом слід вжити заходів для усунення виявлених порушень, в свою чергу може призвести до інших можливих порушень позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.8.6 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на І квартал 2024 року, на підставі направлень від 28.03.2024 №№100-102, виданих начальником управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Ващенком Г.В., ревізійною групою під керівництвом начальника відділу Управління ОСОБА_1 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.
Вказану ревізію проведено з 29.03.2024 по 20.06.2024 (з зупиненням з 01.04.2024 по 07.04.2024, з 24.04.2024 по 19.05.2024 та з 03.06.2024 по 11.06.2024) відповідно до питань програми ревізії, з відома начальника В/Ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 та в присутності головного бухгалтера ЦБЗ ПММ Марини Іванівни Назаренко.
За результатами ревізії складено акт від 27.06.2024 №040807-20/3, який підписаний посадовими особами ЦБЗ ПММ 05.07.2024 із запереченнями, висновок на які направлено об'єкту контролю з супровідним листом від 30.07.2024 № 040807-15/2102-2024.
Як слідує з акта ревізії від 27.06.2024 №040807-20/3, ревізією щодо преміювання працівників ЦБЗ ПММ встановлено, що п.2 Положення про преміювання працівників Центральної бази забезпечення пально-мастильними матеріалами Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) (Додаток №2 до Колективного договору на 2018-2022 роки, узгоджений представниками трудового колективу Притулою О.М. та ОСОБА_3 , та затверджений 04.05.2018 начальником ЦБЗ ПММ Шиптенком І.В., далі - Положення про преміювання, додається) передбачено, що: «Преміювання проводиться за результатами роботи за місяць. Розмір премії встановлюється в прямій залежності від особистого трудового внеску кожного працівника окремо. Підставою для преміювання являються дані обліку про виконання показників преміювання, що надходить у вигляді рапортів відповідних начальників підрозділів Центральної бази.. Нарахування та виплата премії проводиться на підставі наказу начальника Центральної бази (командира в/ч НОМЕР_1 ), що видається щомісяця. В окремих випадках з нагоди ювілейних та святкових дат працівникам може бути виплачена одноразова премія за рахунок коштів загального чи спеціального фонду Держбюджету.». Інших видів преміювання в Положенні про преміювання працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) не передбачено. Поряд з цим, ревізією встановлено, що протягом квітня-грудня 2022 року, працівникам ЦБЗ ПММ, окрім щомісячної грошової премії, також щомісяця, за підсумками відповідного місяця, виплачувалась одноразова грошова премія. В наданих до ревізії рапортах начальників та заступників начальників відділень, на підставі яких здійснено виплату двох премій: преміювання працівників за підсумками роботи за відповідний місяць та одноразове преміювання працівників за підсумками роботи за відповідний місяць, - інформація щодо особистого трудового внеску працівників В/Ч НОМЕР_1 загалом або кожного працівника окремо, відсутня. При цьому обрахованою Військовою частиною НОМЕР_1 потребою в бюджетних коштах на заробітну плату працівників за КПКВК ДБ 1003020 (за KEКB 2111), виплата одноразової грошової премії у 2022 році не було передбачено. Водночас, розрахунки, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до кошторису, є невід'ємною частиною кошторису (п.2 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228). На питання «Чому протягом квітня-грудня 2022 року нараховувалась та виплачувалася одноразова грошова премія за підсумками місяця та чи відноситься одноразова грошова премія до одноразових виплат (з нагоди ювілейних та святкових дат)? У разі віднесення до одноразових виплат, чи враховувалась вона до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати?», під час ревізії головним бухгалтером в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 надано пояснення, згідно з яким: з метою матеріальної зацікавленості під час військового стану протягом березня-грудня 2022 року, в межах фонду преміювання, який доводиться Головним управлінням та на підставі наказів начальника бази, працівникам військової частини НОМЕР_1 нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова премія за підсумками місяця, керуючись вимогами чинного законодавства та нормами колективного договору, які передбачені Розділом 5 та Розділом 8 Колективного договору: « 5.21 3 метою матеріальної зацікавленості працівників Центральної бази та підвищення продуктивності праці здійснюється преміювання працівників. Преміювання проводиться лише в межах фонду преміювання. 8.4 За високу результативність праці, активну участь та розумну ініціативу у здійснення заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці до працівника можуть застосовуватись наступні заохочення: подяка, премія, нагородження цінним подарунком, нагородження почесною грамотою.». Щодо тлумачення виплат, які мають одноразовий чи систематичний характер, законодавством не передбачено чіткого визначення цих термінів. Водночас, виходячи з періодичності певних виплат їх можна віднести до виплат, які мають систематичний чи одноразовий характер. Так, виробничі премії (місячні, квартальні чи премії за півріччя) не мають одноразового характеру. А премії до святкових, ювілейних дат, премії за результатами роботи за рік є одноразовими виплатами. Виходячи з характеру виплат Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), передбачено їхнє урахування. Так, пунктом 3 Порядку передбачено враховувати виплати, які не є одноразовими. Із одноразових виплат Порядком передбачено врахування лише одноразової винагороди за підсумками роботи за рік і за вислугу років. Тому, одноразова грошова премія за місяць, яка виплачувалась кожного місяця в період з березня по грудень 2022 року, не є разовою виплатою та враховувалась до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати. Зважаючи на вказане у сукупності, в акті ревізії було зроблено висновок про порушення під час нарахування та виплати працівникам Військової частини НОМЕР_1 одноразової грошової премії за підсумками місяця, яка не була передбачена п.2 Положення про преміювання та відповідно впливу вказаного порушення на обсяги виплат заробітної плати останнім, за час відпустки. Так, зокрема, протягом квітня-грудня 2022 року, всупереч вимог п.2 Положення про преміювання, за рахунок асигнувань загального фонду державного бюджету, працівникам ЦБЗ ПММ було зайво нараховано та виплачено одноразову грошову премію за підсумками місяця на загальну суму 3 117 432,12 грн (КПКВК ДБ 1003020; КЕКВ 2111) (розрахунок додається). На суму зайво виплаченої одноразової грошової премії, перераховано єдиного соціального внеску у сумі 685 835,07 грн (КПКВК ДБ 1003020; КЕКВ 2120). Внаслідок зазначеного порушення, працівникам ЦБЗ ПММ протягом червня-грудня 2022 року та січня-листопада 2023 року було зайво нараховано та виплачено заробітну плату за час відпустки за рахунок коштів загального фонду по КПКВК ДБ 1003020 по КЕКВ 2111 на загальну суму 173 567,47 грн, (розрахунок додається) в т. ч. за червень-грудень 2022 року - 81 883,92 грн, за січень - листопад 2023 року - 91 683,55 гривень. На суму зайво виплаченої заробітної плати за час відпустки, перераховано єдиного соціального внеску за рахунок загального фонду по КПКВК ДБ 1003020 по КЕКВ 2120 у загальній сумі 38 184,84 грн, в т. ч. за червень-грудень 2022 року - 18 014,46 грн, за січень - листопад 2023 року - 20 170,38 гривень.
Зважаючи на те, що під час ревізії вказане порушення позивачем усунуто не було, на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України від 26.01.1993 №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», 3 підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, підпункту 15 пункту 6 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Управлінням на адресу позивача направлено вимогу від 31.07.2024 №040807-15/2116-2024 «Про усунення виявлених порушень», згідно з п.1 якої Військовій частині НОМЕР_1 необхідно: відповідно до норм з статей 130-136 Кодексу законів про працю України забезпечити відшкодування порушення в частині зайвого нарахування одноразових грошових премій працівникам В/Ч НОМЕР_1 та, як наслідок, виплат, що розраховуються із середнього розміру заробітної плати, та суми єдиного соціального внеску, що нарахований на зайві виплати на загальну суму 4 015 019,5 гривень.
Не погоджуючись з п.1 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 31.07.2024р. №040807-15/2116-2024 “Щодо усунення виявлених порушень», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-ХІІ).
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у/ сфері державного фінансового контролю (далі - орган - державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією, України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Частиною першою статті 2 Закону №2939-ХІІ визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється)державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні
Положеннями частин другої, третьої статті 2 Закону №2939-ХІІ передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7, 10 частини 1 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право:
перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Частиною 2 статті 15 Закону №2939-ХІІ встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об'єкта про визнання вимоги протиправною.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 826/2525/15, від 07 лютого 2020 року в справі №803/634/17, від 14 лютого 2020 року в справі № 825/3661/15-а, від 05 березня 2020 року в справі № 810/465/16 від 20 березня 2020 року в справі № 814/380/17 та від 28 квітня 2020 року в справі № 826/8741/16.
З оскаржуваного п.1 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 31.07.2024р. №040807-15/2116-2024 “Щодо усунення виявлених порушень» слідує, що в ній відповідачем указано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір. Такі збитки можуть бути сплачені позивачем в добровільному порядку або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.
Ураховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту добровільного виконання вимоги щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства стягуються примусово з підконтрольного об'єкта в судовому порядку і правильність обчислення таких збитків має перевірятися саме судом, який розглядає позов про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об'єкта про визнання вимоги протиправною, суд доходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування п.1 спірної вимоги.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 804/9577/13-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 2а-3536/09/070, від 19 грудня 2019 року, від 06 лютого 2020 року у справі № 826/3085/16, від 14 лютого 2020 року у справі № 808/2719/16), від 22.07.2021 у справі №520/1039/19.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на відмову в задоволенні позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору, згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до Східного офісу Держаудитслужби ( код ЄДРПОУ 40477689, місцезнаходження: вул. Володимира Антоновича, буд.22, корпус 2, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправним та скасування пункту вимоги - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова