Номер провадження: 22-ц/813/1315/25
Справа № 521/24860/23
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
07.02.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків внаслідок вчинення злочину, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Васильків О.В. 18 квітня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки та штрафні санкції в загальному розмірі 48935,92 грн., які складаються з: 25917,68 грн. - вартості відновлювального ремонту автомобіля, 17627,86 грн. - інфляційного збільшення грошового зобов'язання у зв'язку з затримкою його погашення, 4390,38 грн. - 3% від суми грошового зобов'язання за період затримки його виплати, 1000,00 грн. - вартості послуг зі складання Звіту з визначення величини матеріального збитку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала кримінальна справа №760/10255/18 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 378 КК України (умисне знищення або пошкодження майна, що належить суддям у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2023 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 378 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закрите (з нереабілітуючих підстав). При цьому цивільні позови потерпілих, в тому числі і ОСОБА_1 , про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди були залишені без розгляду.
ОСОБА_1 зазначав, що 16.02.2018 року ОСОБА_2 , взявши в руки сокиру, яка була ним придбана цього ж дня спеціально для вчинення вказаного злочину, попрямував до внутрішнього двору будівлі Солом'янського районного суду м. Києва, де, на його думку, знаходились автомобілі, що належать виключно суддям Солом'янського районного суду м. Києва. ОСОБА_2 , застосовуючи сокиру, почав по черзі наносити удари сокирою по автомобілям, які були припарковані у дворі. Вчиняючи вказані дії, ОСОБА_2 зокрема пошкодив і автомобіль, що перебував у користуванні позивача ОСОБА_1 . Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «KIA Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 25917,68 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 26917,68 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає апеляційному перегляду виключно у частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до відповідача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та доведеними, а їх розрахунок зроблений вірно та згідно із положеннями закону, ОСОБА_1 вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні вказаних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії підготовчого судового засідання перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 378 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що, будучи незадоволеним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у резонансній справі, маючи злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження майна, що належало суддям Солом'янського районного суду м. Києва у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, прибув на автомобілі марки «Ягуар», державний номерний знак НОМЕР_2 , до Солом'янського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1, де, реалізуючи вказаний злочинний умисел, 16.02.2018 року приблизно о 13:30 год., взявши у руки із вказаного автомобіля сокиру, яка була ним придбана цього ж дня, спеціально для здійснення вказаного злочину, направився у внутрішній двір будівлі суду, де, на його думку, знаходились автомобілі, які належать виключно суддям Солом'янського районного суду м. Києва.
В подальшому ОСОБА_2 , застосовуючи вищевказану сокиру, почав по черзі наносити удари сокирою по припаркованим у дворі автомобілям. Таким чином, ОСОБА_2 , вважаючи, що дані автомобілі належать судді, пошкодив автомобіль судді ОСОБА_3 , а саме автомобіль марки «КІА Sorento» державний номерний знак НОМЕР_1 , а також, будучи впевненим, що продовжує пошкоджувати автомобілі суддів, продовжив наносити удари сокирою по автомобілям, які належать працівникам Солом'янського УП ГУ НП України в м. Києві, а саме: автомобіль марки «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 автомобіль марки «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_5 , та який належить ОСОБА_6 , автомобіль марки «ЗАЗ Форза» державний номерний знак НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 , автомобіль марки «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_9 , а також автомобілі, які належать працівникам суду, а саме: автомобіль марки «Mazda 3» державний номерний знак НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_10 , автомобіль марки «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_11 , та який належить ОСОБА_12 , автомобіль марки «Ravon R-2» державний номерний знак НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_13 , автомобіль марки «Hyundai І-10» державний номерний знак НОМЕР_11 , яким користується ОСОБА_14 , та який належить ОСОБА_15 , автомобіль «Toyota Land Сruser» державний номерний знак НОМЕР_12 , який належить ОСОБА_16 , автомобіль марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_13 , який належить ОСОБА_17 , службовий автомобіль Солом'янського районного суду м. Києва марки «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_14 , який належить Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в місті Києві.
Своїми неправомірними діями, ОСОБА_2 завдав матеріальної шкоди на загальну суму 162232,56 грн.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 , які виразились в умисному пошкодженні майна, що належать суддям у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, кваліфіковані за ч. 1 ст. 378 КК України.
Під час підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_2 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження відносно нього на підставі ст. 49 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2023 року по справі №760/10255/18 звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 378 КК України на підставі ст. 49 КК України (в редакції ЗУ № 2812-IX від 01.12.2022 року), у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закрито.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ТУДСА в м. Києві в особі представника ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, залишено без розгляду.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 від 25.08.2010 року транспортний засіб «КІА Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, належить ОСОБА_19 . Відповідно до особливих відміток, автомобілем мають право керувати ОСОБА_1 та ОСОБА_20 .
Зі Звіту №13/04/18 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) - «КІА Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , складеного 06.04.2018 року ФОП ОСОБА_21 вбачається, що:
- ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження (з врахуванням ПДВ 20%) становить 526297,30 грн.;
- вартість відновлювального ремонту КТЗ (з врахуванням ПДВ 20%) становить 25917,68 грн.;
- вартість відновлювального ремонту КТЗ із врахуванням фізичного зносу та ВТВ - 15711,68 грн.;
- вартість матеріального збитку - 15711,68 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Встановленим наявними у матеріалах справи доказами та не спростованим відповідачем є той факт, що відповідач ОСОБА_2 16.02.2018 року дійсно пошкодив рухоме майно, а саме транспортний засіб «КІА Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , яке перебувало у володінні позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 25.03.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Чернишем Ю.В., реєстровий номер 662 (а.с.10). При цьому вартість відновлювального ремонту КТЗ (з врахуванням ПДВ 20%) відповідно до Звіту №13/04/18 від 06.04.2018 року, становить 25917,68 грн.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем надано достатньо доказів про наявність факту завдання матеріальної шкоди відповідачем, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами позовних вимог. За таких обставин, суд погодився із доводами ОСОБА_1 про те, що стягненню з відповідача підлягала вартість відновлювального ремонту КТЗ та вартість послуг зі складання звіту з визначення величини матеріального збитку, в загальній сумі 26917,68 грн. (25917,68 грн.+1000,00 грн.).
Однак, дійшовши вірних висновків щодо вказаних обставин справи, судом необґрунтовано відхилено наведений в позовній заяві розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 17.02.2018 року по 10.10.2023 року, як необґрунтований та недоведений.
Колегія суддів зазначає, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
Зокрема, ст. 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У даному випадку, оскільки факт завдання матеріальної шкоди ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 є доведеним, та Печерським районним судом м. Києва при розгляді справи №760/10255/18 встановлено, що 16.02.2018 року ОСОБА_2 дійсно пошкодив транспортний засіб «КІА Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у володінні позивача ОСОБА_1 , тобто завдав позивачу матеріальну шкоду, то колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем інфляційних втрат та 3 % річних, понесених ОСОБА_1 .
Результати розрахунку суми заборгованості:
Сума боргу
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 17/02/2018 до 10/10/2023 25 917,68 грн.
Всього:25 917,68 грн.
Інфляційні витрати:
Останній період (17/02/2018 - 10/10/2023) Індекс інфляції
березень 2018101,10
квітень 2018100,80
травень 2018100,00
червень 2018100,00
липень 201899,30
серпень 2018100,00
вересень 2018101,90
жовтень 2018101,70
листопад 2018101,40
грудень 2018100,80
січень 2019101,00
лютий 2019100,50
березень 2019100,90
квітень 2019101,00
травень 2019100,70
червень 201999,50
липень 201999,40
серпень 201999,70
вересень 2019100,70
жовтень 2019100,70
листопад 2019100,10
грудень 201999,80
січень 2020100,20
лютий 202099,70
березень 2020100,80
квітень 2020100,80
травень 2020100,30
червень 2020100,20
липень 202099,40
серпень 202099,80
вересень 2020100,50
жовтень 2020101,00
листопад 2020101,30
грудень 2020100,90
січень 2021101,30
лютий 2021101,00
березень 2021101,70
квітень 2021100,70
травень 2021101,30
червень 2021100,20
липень 2021100,10
серпень 202199,80
вересень 2021101,20
жовтень 2021100,90
листопад 2021100,80
грудень 2021100,60
січень 2022101,30
лютий 2022101,60
березень 2022104,50
квітень 2022103,10
травень 2022102,70
червень 2022103,10
липень 2022100,70
серпень 2022101,10
вересень 2022101,90
жовтень 2022102,50
листопад 2022100,70
грудень 2022100,70
січень 2023100,80
лютий 2023100,70
березень 2023101,50
квітень 2023100,20
травень 2023100,50
червень 2023100,80
липень 202399,40
серпень 202398,60
вересень 2023100,50
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x = 1.68014799
Інфляційне збільшення:
25 917,68 x 1.68014799 - 25 917,68 = 17 627,86 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 17/02/2018 до 31/12/2019 25 917,68 x 3 % x 683 : 365 : 1006831 454,94 грн.
з 01/01/2020 до 31/12/2020 25 917,68 x 3 % x 366 : 366 : 100366777,53 грн.
з 01/01/2021 до 10/10/2023 25 917,68 x 3 % x 1013 : 365 : 10010132 157,91 грн.
Всього штрафних санкцій: 4 390,38 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання: 2062 дня.
Таким чином, загальна сума заборгованості за вимогами про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, та трьох відсотків річних від простроченої суми, становить: 17627,86 грн. (інфляційне збільшення) + 4390,38 грн. (штрафні санкції) = 22018,24 грн.
З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 інфляційних витрат та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 22018,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині, що переглядається, не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв'язку із чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2024 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, із ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у даному судовому рішенні.
Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2024 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 17 лютого 2018 року по 10 жовтня 2023 року.
Постановити у вказаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_17 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) інфляційні витрати та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 17 лютого 2018 року по 10 жовтня 2023 року в сумі 22018,24 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.
Судді Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова
А.І. Дришлюк
О.М. Таварткіладзе