18.02.25
22-ц/812/29/25
Провадження № 22-ц/812/29/25
іменем України
17 лютого 2025 року м. Миколаїв
справа № 479/747/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
за участю представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області, постановлену 04 жовтня 2024 року під головуванням судді Репушевської О.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складено того ж дня, у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати нікчемним заповіт від 05 грудня 2002 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 посилалась на те, що зазначений заповіт має ознаки нікчемного(недійсного), тому що у посвідчувальному напису заповіту зазначено, що заповіт підписано гр. ОСОБА_3 , а не заповідачем ОСОБА_4 хоча поряд з підписом нібито заповідача зазначається прізвище ОСОБА_4 . Зазначає, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до частини 1 статті 1257 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2024 року клопотання представника позивача про закриття провадження задоволено. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки представник позивача звернувся із заявою про закриття провадження у справі, позивач та представник відповідача у справі не заперечували проти його задоволення, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційному порядку ухвалу оскаржила позивачка ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на незаконність ухвали суду, неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати. Провадження у справі зупинити до залучення до участі у справі правонаступників, терміном на шість місяців, починаючи з наступного дня за днем смерті ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при винесенні ухвали, не врахував той факт, що у судовому засіданні того ж дня, а саме 04 жовтня 2024 року по цивільній справі № 479/230/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, представником позивача було заявлено про наявність правонаступника померлого ОСОБА_3 та відкриття спадщини. Водночас, у попередньому засіданні суду по справі № 479/747/24 (рішення по якій оскаржується) представник померлого ОСОБА_3 про це не вказав, ніяких доказів не надав.
Отже, як встановлено судом під час розгляду справи № 479/230/24 ОСОБА_3 має спадкоємця, тому спірні правовідносини по справі № 479/747/24 допускають правонаступництво останнього, відтак суд не мав права закривати провадження у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судове засідання апеляційного суду правонаступники відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не з'явились. Як видно з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 125,126), вони своєчасно повідомлені про час і місце судового розгляду. Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає.
Закриваючи провадження у справі, на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач помер, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Згідно частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядкустатті 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміна кредитора у зобов'язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом вказаної статті у позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним у травні 2024 року.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.20).
04 жовтня 2024 року в підготовчому засіданні представник позивачки заявила усне клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 .
Згідно копії актового запису про смерть № 169 від 10 червня 2024 року складеного Кривоозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.48)
Позиція апеляційного суду
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини визначені в статті 1219 ЦК України.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) зроблено висновок, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах».
Визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі в справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та чи відомі особи, які прийняли спадщину.
При цьому, необхідно зазначити, що правовідносини, з приводу яких виник спір у даній справі, стосуються визнання заповіту нікчемним, а відтак, допускають правонаступництво.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 помер після відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції зобов'язаний був на підставі пункту 1 частини 1 статті 251 ЦПК України зупинити провадження у справі до залучення у справі спадкоємців відповідача.
Між тим, суд першої інстанції не вчинив дій щодо встановлення спадкоємців померлого відповідача.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2025 року залучено до участі у справі як правонаступників відповідача ОСОБА_3 , його дружину ОСОБА_5 , та сина ОСОБА_6 .
Оскільки рішення у даній справі може вплинути на охоронювані законом права та інтереси спадкоємців померлого відповідача ОСОБА_3 , є обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції відповідно до приписів чинного цивільного процесуального законодавства зобов'язаний був зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників померлого відповідача.
За такого, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, зокрема на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, не узгоджується із вищезазначеними приписами норм права, які регламентують дані правовідносини.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України не відповідає вимогам закону, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням приписів цієї норми підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийІ.В. Лівінський Судді Т.Б. Кушнірова Л.М. Царюк
Повне судове рішення складено 18 лютого 2025 року.