Справа 688/446/25
№ 3/688/144/25
Постанова
Іменем України
18 лютого 2025 року м. Шепетівка
Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Цідик А.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника управління поліції Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, особи без реєстрації місця проживання, проживаючого: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шепетівським МВУМВС від 24.10.2012 року,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
22 січня 2025 року близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство щодо сина своєї співмешканки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: вчинив умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні на адресу його матері нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, спричиненні тілесних ушкоджень в присутності малолітнього, що могло завдати шкоди його психічному здоров'ю.
Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи належним чином. ОСОБА_1 заяв про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи у його відсутності суду не надав, своєї позиції щодо обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суду не висловив.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 3 вказаного Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 275342 від 24.01.2025; протоколом прийняття заяви, що зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» від 24.01.2025 № 797; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 24.01.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.01.2025; копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 від 24.01.2025.
З огляду на зміст показань потерпілої ОСОБА_2 в межах кримінального провадження №120252440600000063, характеру та тривалості насильства в присутності малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що така агресивна поведінка ОСОБА_1 стосовно заявниці негативно впливає на забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Неповнолітній проживає в сім'ї кривдника та став свідком (очевидцем) такого насильства, просив вітчима припинити незаконні дії та самостійно викликав працівників поліції. Однак після виклику поліції, ОСОБА_1 продовжив вчиняти домашнє насильство фізичного характеру щодо ОСОБА_2 , зокрема приставив ніж до горла та вимагав у дитини відмінити виклик поліцейських. Безумовно дитина пережила жах та стрес, що могло завдати шкоди її психічному здоров'ю.
Діти, що живуть у домівках з насильством, з раннього віку виявляють психологічні проблеми, такі як ухильність, надчутливість до загроз, неконтрольована агресія, що призводять до вторинної травматизації.
Кривдники чинять домашнє насильство, коли вірять, що насильство є дозволеним, прийнятним, узаконеним чи про нього не буде повідомлено. Такі уявлення спричинюють міжпоколінні цикли насильства серед дітей чи інших людей, котрі відчувають, що таке насильство є прийнятним, виправданим і на нього дивляться крізь пальці. Багато людей не усвідомлюють себе як кривдників чи жертв, розглядаючи свої досвіди насильства як «сімейні конфлікти, що вийшли з-під контролю».
У рішенні ЄСПЛ в справі «Левчук проти України» вказано, що якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов'язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій. У справах про домашнє насильство права нападників не можуть переважити права потерпілих, зокрема на фізичну та психічну недоторканість.
Національні органи влади вживають всіх необхідних заходів для захисту постраждалих від домашнього насильства. Такі заходи спрямовані передусім до небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу ОСОБА_1 , який притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, застосоване до нього стягнення не призвело до його виправлення, належних висновків для себе не зробив, продовжує вчиняти правопорушення та посягати на свободу та фізичну, психічну недоторканість членів своєї сім'ї, з огляду на ступінь його вини, характер правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з урахуванням принципу законності, справедливості та індивідуалізації, суд дійшов висновку, що для досягнення мети стягнення, до нього слід застосувати найсуворіше стягнення передбачене санкцією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді арешту, що буде необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 605 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 173-2, 283-285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять діб.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 220301060, судовий збір, п.5) 605 грн 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Алла ЦІДИК