м. Вінниця
13 лютого 2025 р. Справа № 120/11545/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.07.2024 №0256500106 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2024 №025650010106 про відмову у призначені пенсії.
Ухвалою від 18.09.2024 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
30.09.2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650010106 від 31.07.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Відповідач 1 зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, до страхового стажу не зараховано:
- період трудової діяльності, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, з 04.12.1985 по 20.02.1999 у колгоспі ім. К. Маркса, оскільки кількість відпрацьованих трудоднів не засвідчено належним чином, а саме відсутня печатка на даних про встановлені та відпрацьовані трудодні за кожний рік; відсутня довідка про реорганізацію колгоспу в КСП. Даний період підлягає підтвердженню уточнюючою довідкою із зазначенням встановленого мінімум та кількості відпрацьованих трудоднів;
- період роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, з 22.02.1999 по 13.03.2000, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, зміст якої є нечітким та незрозумілим, чим порушено вимоги "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993р. Даний період підлягає підтвердженню уточнюючою довідкою із реорганізацією. Стаж зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 28 років 11 місяців 20 днів, із необхідних 31 року.
За таких обставин, вважає, що органом Пенсійного фонду України на законних підставах відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
10.10.2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 28 років 11 місяців 20 днів, з 31 року необхідного для призначення такого виду пенсії.
Зазначає, що до страхового стажу незараховано період роботи згідно довідки від 24.07.2024 №20 з 1985 по 1998, оскільки вказано неповне ПІБ позивача.
З огляду на викладене, вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 , у віці 60 років, 31.07.2024 звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви необхідний пакет документів.
У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Вінницькій області.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення від 31.07.2024 №025650010106 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До страхового стажу не зараховано:
- період трудової діяльності, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, з 04.12.1985 по 20.02.1999 у колгоспі ім. К. Маркса, оскільки кількість відпрацьованих трудоднів не засвідчено належним чином, а саме відсутня печатка на даних про встановлені та відпрацьовані трудодні за кожний рік; відсутня довідка про реорганізацію колгоспу в КСП. Даний період підлягає підтвердженню уточнюючою довідкою із зазначенням встановленого мінімум та кількості відпрацьованих трудоднів;
- період роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, з 22.02.1999 по 13.03.2000, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, зміст якої є нечітким та незрозумілим, чим порушено вимоги "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993р. Даний період підлягає підтвердженню уточнюючою довідкою із реорганізацією. Стаж зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 28 років 11 місяців 20 днів, із необхідних 31 року.
Надалі, 06.08.2024 позивач повторно звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви, окрім документів, які надавалися при первинному зверненні, архівну довідку від 24.07.2024 №20.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення №025650010106 від 13.08.2024 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, зазначено, що в архівній довідці від 24.07.2024 №20 відсутнє повне ПІБ позивача.
Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж заявника на день звернення складає 28 років 11 місяців 20 днів з мінімально необхідних 31 років. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано періоди її роботи 1985 по 1998 згідно довідки від 24.07.2024 №20, оскільки вказане неповне ПІБ позивача.
Вважаючи, що відповідачі безпідставно дійшли висновку про не зарахування вказаних періодів її трудової діяльності до страхового стажу та, у зв'язку з цим, протиправно відмовили у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Оскаржуваним рішенням №025650010106 від 31.07.2024 до страховою стажу позивача не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 21.07.1982, а саме з 04.12.1985 по 20.02.1999 у колгоспі ім. К. Маркса, оскільки кількість відпрацьованих трудоднів не засвідчено належним чином, а саме відсутня печатка на даних про встановлені та відпрацьовані трудодні за кожний рік; відсутня довідка про реорганізацію колгоспу в КСП та з 22.02.1999 по 13.03.2000, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, зміст якої є нечітким та незрозумілим.
Оскаржуваним рішенням №025650010106 від 13.08.2024 року, до страховою стажу позивача не зараховано періоди роботи з 05.11.1985 по 20.02.1999, оскільки в архівній довідці від 24.07.2024 №20 відсутнє повне ПІБ позивача.
Так, досліджуючи зміст записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1982, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1985 року по 1999 рік працювала у колгоспі ім. К. Маркса.
Так, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 21.07.1982 містить інформацію про кількість відпрацьованих днів, встановлений мінімум людино-днів та заробітну плату отриману за рік.
Суд звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, засвідчені відтиском печатки, містять інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих людино-днів, а також містять інформацію про заробітну плату позивача за кожен відпрацьований рік у спірний період.
Крім того, судом встановлено, що для підтвердження спірного страхового стажу позивачем було надано архівну довідку №20 від 24.07.2024, видану архівним відділом Новоградівської міської ради Донецької області, яка вказує, що в документах колгоспу ім. К.Маркса, в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспників значиться ОСОБА_2 . Відомості про перейменування, реорганізацію або ліквідацію підприємства архівний відділ у розпорядженні не має.
Інформація відображена у архівній довідці в повному обсязі відповідає інформації щодо відпрацьованих трудоднів, що відображені на ст. 6, 7, 8, 9 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1982 року.
Зміна прізвища ОСОБА_3 , підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 15.04.2021 №00030371021, відомостями трудової книжки про внесення виправлень, паспортом серії НОМЕР_3 .
Окрім того, відповідачем не зараховано період роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, з 22.02.1999 по 13.03.2000.
Так, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 21.07.1982 містить запис про прийняття 22.02.1999 позивача на посаду головного бухгалтера ГКП аптека №7 Галицинівка (запис №10).
13.03.2000 позивач звільнена з посади головного бухгалтера ГКП аптека №7 Галицинівка у зв'язку з скороченням чисельності робітників пункт 1 статті 40 КЗПП України.
Підставою для відмови у зарахуванні такого періоду роботи, слугувало те, що запис про звільнення завірений печаткою, зміст якої є нечітким та незрозумілим.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Дослідивши копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1982 судом встановлено, що дійсно запис №14 виконаний з порушенням вимог чинного на той момент законодавства, яким визначено порядок заповнення трудової книжки (завірений печаткою, зміст якої є нечітким та незрозумілим). Однак, таке порушення допущено роботодавцем при веденні трудової книжки позивача, відтак, на останню не може покладатись відповідальність за порушення вимог, зокрема, Інструкції №58.
Суд акцентує увагу на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів на підприємстві.
Верховний Суд у постановах 21.02.2018 в справі №687/975/17 висловив позицію про те, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки або ж іншої документації на підприємстві може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Також суд враховує те, що відповідно до п. 38 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону № 1058.
В даному випадку, органи Пенсійного фонду не здійснили жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підтвердження стажу позивача.
Поряд із тим відповідачами не наведено жодних аргументів про те, що позивач не перебувала у трудових відносинах із колгоспом, аптеці, а архівна довідка №20 від 24.07.2024 стосується іншої особи, аніж позивача, як і не надано доказів, які б спростовували спірні у цій справі періоди трудової діяльності позивача.
Відтак, на думку суду, дії відповідачаів щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності є протиправними. Отже, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.07.2024 №0256500106 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2024 №025650010106 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії є протиправними та підлягають скасуванню.
Тому, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити, а саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.07.2024 №0256500106 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2024 №025650010106 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 22.07.2024, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди її роботи 05.11.1985 по 20.02.1999 та з 22.02.1999 по 13.03.2000.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Крім того, суд наголошує на тому, що згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.
Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований, повністю доведений належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.07.2024 №0256500106 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2024 №025650010106 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.07.2024, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи 05.11.1985 по 20.02.1999 та з 22.02.1999 по 13.03.2000.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, код ЄДРПОУ 21108013)
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна