Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/89/25
Провадження № 2/670/113/25
про залишення позовної заяви без руху
17 лютого 2025 року селище Віньківці
Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Голуб О.Є., ознайомившись із матеріалами позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу,
12.02.2025 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу , у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі - 92 484,17 грн та судовий збір у розмірі - 3028,00 грн.
На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит та отримав відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Відповідно до відповіді №1120601 від 14.02.2025 дійсне зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Перевіривши позовну заяву й додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 62 ЦПК України.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи в порядку самопредставництва або адвокатом.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Водночас, ст. 59 ЦПК України, визначено хто саме і в яких випадках може бути законним представником та, зокрема, встановлено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Пунктом 1 частини 1 статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи.
При цьому, ч.3 ст. 62 ЦПК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно з ч.4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Частиною 7 статті 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З матеріалів позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що ця позовна заява подана через підсистему «Електронний суд» в електронній формі від імені юридичної особи - Моторного (транспортного) страхового бюро України Поповим Вячеславом Євгеновичем, як представником, і підписана його електронним підписом.
На підтвердження своїх повноважень Попов В.Є. надав довіреність від 09.12.2024 № 6-01/340, виданої за підписом Генерального директора МТСБУ Олександра БЕРНАЗЮКА згідно з якою МТСБУ уповноважує ФОП Попова В.Є. представляти інтереси МТСБУ зокрема у судових органах.
Водночас, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, згідно з якою, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництвом юридичної особи можуть бути вчинені за довіреністю процесуальні дії працівника, який не очолює цю особу, не входить до її виконавчого органу, але який є працівником такої юридичної особи і до трудових обов'язків якого належить представництво інтересів у суді, відтак, такий працівник має бути уповноваженим на це відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема посадової інструкції, а не довіреності.
Так, 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року №390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» (далі - Закон №390-IX). Відповідно до цього Закону правила самопредставництва юридичної особи були поширені не тільки на її керівника та членів виконавчого органу, але й на будь-кого іншого, хто уповноважений діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 року у справі №303/4297/20 (провадження №14-105цс21) зауважила, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи у цивільному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Схожа за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24), у якій Верховний Суд виснував, що особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.
Аналогічні статті 56 ГПК України положення містить статті 58 ЦПК України.
Отже, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України.
Однак, як зазначено вище, підписант позовної заяви подав до суду для підтвердження його повноважень копію довіреності. Проте у матеріалах справи немає жодного документа (як-от трудового договору (контракту), посадової інструкції, документа про відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, що внесені до Єдиного державного реєстру), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.
Так, згідно з ч.2 ст. 62 ЦПК України, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно з п. 1, 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Вимогами п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Оскільки ціна позову даної справи перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а суд на даному етапі, не визнавав справу як таку, що відноситься до незначної складності та є малозначною, за таких обставин, суд не погоджується з позицією представника позивача та зазначає, що довіреність позивача не є тим документом, який належно підтверджує повноваження підписанта на вчинення дій від імені позивача за правилами самопредставництва юридичної особи, бо суду не надано ані доказів того, що підписант мав статус адвоката на час підписання позовної заяви, ані доказів того, що він є працівником позивача і до його трудових обов'язків належить представництво інтересів у суді, ані доказів, що відомості щодо нього, як особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд», однак доказів надсилання позовної заяви з додатками відповідачу позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Отже, звертаючись до суду із позовом, на позивача покладений обов'язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов'язковим для виконання вимог ЦПК України про належне надсилання позовної заяви та документів іншій стороні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №916/2110/20 та постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі №910/622/22
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з п. п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Суд звертає увагу на те, що належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками учасникам справи є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Позивачем, в порушення даних норм, в позовній заяві не зазначив відомості про наявність або відсутність електронного кабінету ЄСІТС та не надав докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.
Відтак, позивачу необхідно, з урахуванням встановленого судом зареєстрованого місця проживання відповідача, надіслати ОСОБА_1 примірник позовної заяви з додатками за адресою: 32500, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Віньківці, вул. Котляревського, 21 та надати суду докази такого надсилання.
За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Від належного повідомлення учасників справи залежить реалізація принципу рівності та змагальності сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 43, 58, 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачем /представником позивача ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.Є. Голуб