ЄУН 337/7280/23
2/337/24/2025
23 січня 2025 Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Швайковського А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії,
14.12.2023р. до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Запоріжгаз» про захист його прав як споживача природного газу, в якій він просив: 1)встановити та підтвердити відсутність котла в об'єкті, 2) підтвердити, що до проектної документації на об'єкт зміна внесена виконавчо-технічним документом - актом від 21.10.2019 про заглушення пуску АОГВ із-за відсутності газового приладу - котла, 3)визнати недійсними в частині припинення розподілу газу, тобто в частині назви акти від 29.05.2019 та 21.10.2019, 4) визнати недійсним нарахування оплати на котел відповідно до назви актів від 29.05.2019 та 21.10.2019 про припинення розподілу газу, 5) визначити межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, позначивши її лічильником газу, 6) визнати відповідача - оператора ГРМ балансоутримувачем регулятора тиску газу - редуктора, відповідальним за його експлуатацію, 7) вирішити питання розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін - до належності та відповідальності побутового споживача належить внутрішній газопровід від внутрішньої стіни будинку (кухні) до газових приладів (дві газові плити: одна в кухні будинку ПГ-4, інша в літній кухні ПГ-3), 8) зобов'язати відповідача направити споживачу для підпису два екземпляри акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, оформлений відповідно до Правил безпеки системи газопостачання і рішення суду (увесь зовнішній газопровід, в т.ч. регулятор тиску газу - редуктор знаходиться в газовій мережі відповідача -оператора ГРМ), 9)визнати недійсним акт від 16.10.2021 про припинення розподілу газу як сфальсифікований (в частині викрадення редуктора - дійсний і це питання вирішити окремою ухвалою суду), 10) зобов'язати відповідача ліквідувати виток газу, підключити об'єкт до газорозподільної системи, зробити пуск газу, попередньо перевіривши технічний стан газопроводу, 11) зобов'язати відповідача вручити (направити) йому як споживачу з інформаційним листом (додаток 3 до Типового договору) два екземпляри заяви-приєднання до Типового договору розподілу природного газу (додаток 1 до Типового договору) із позначенням в них персоніфікованих даних об'єкта відповідно до змісту об'єкта та рішення суду, 12) зобов'язати відповідача укласти договір розподілу природного газу відповідно до порядку його укладання, визначеного п.1.3 розд.1 Типового договору, вирішивши перед цим заявлені спірні умови договору.
Позов мотивував тим, що він купив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де син померлих власників, звільнившись з місць позбавлення волі, став розпродавати господарство частинами, газове та опалювальне обладнання демонтував, зокрема, котел та газову плиту в будинку, залишивши лише плиту в літній кухні. Після придбання будинку, в Токмацькому відділенні 10.08.2018 він підписав постачальнику ТОВ «Запоріжгаз збут» заяву-приєднання до Типового договору постачання природного газу, на його ім'я відкрили особовий рахунок, прийняли заявку на установку в будинку плити, яку встановили 21.10.2019 року, і йому як новому споживачу вперше пустили газ на плиту, попередньо заглушивши трубу для приєднання котла. Факт заглушення труби засвідчено актом від 21.10.2019 року про припинення (обмеження) розподілу газу. Відсутність котла в об'єкті з посиланням на акт від 21.10.2019 засвідчено судами в обох рішеннях. Однак відповідач продовжує безпідставно нараховувати йому оплату на котел. Він неодноразово звертався до відповідача з цього питання і отримав відповідь, що оплату будуть продовжувати нараховувати на котел, поки не буде розірвано договір, не зважаючи на акт про припинення розподілу газу. Вважає, що відповідач незаконно нараховує платежі і вимагає їх сплатити. До 21.10.2019 постачання газу на його об'єкт не було, що підтверджується незмінністю показників лічильника газу, який було демонтовано, повірено та знову змонтовано в червні 2018 - акти від 04 та 19 червня, де показники зазначені одні й ті самі - 10677,88 та 10678,17, які не змінились до 21.10.2019. Незважаючи на відключення об'єкта, відповідач 29.05.2019 склав акт про припинення розподілу газу, що є незаконним, оскільки фактично постачання газу не було. 21.10.2019 відповідач втретє припинив неіснуючий розподіл газу. Назва актів від 29.05.2019 та 21.10.2019 про припинення розподілу газу не відповідає дійсності, бо не було розподілу газу. Оскільки вперше його об'єкт було підключено до газорозподільної мережи 21.10.2019, саме з цього часу він має статус споживача. Зазначення його споживачем в актах, складених до цього часу, є безпідставним. Тому акти від 29.05.2019 та 21.10.2019 не мають до нього відношення як до споживача. У зв'язку з цим ці акти слід визнати недійсними. Через декілька днів після підключення об'єкта та пуску газу на газопроводі було виявлено виток газу. Аварійно-диспетчерська служба оператора ГРМ замінила редуктор, поставила свій, надавши йому час придбати власний. Але в подальшому на його прохання керівництво Токмацького відділення дозволило користування їх редуктором і два роки питань щодо цього не було. 16.10.2021 він поїхав до Запоріжжя і повернувшись через три дні, виявив акт від 16.10.2021 про припинення розподілу газу через виток газу на крані вводу, встановлено заглушку. Вона була фактично встановлена не на крані вводу, де нібито виявлено виток газу, а на газопроводі в шафі з редуктором, перед редуктором. Заглушку встановили, щоб від'єднати редуктор, який забрали - украли. А цей акт є обманом. Відповідно до Правил безпеки систем газопостачання аварійно-диспетчерська служба виїжджає за викликом, який підлягає реєстрації. В даному випадку бригада АДС приїхала без виклику, щоб забрати редуктор. На його місце встановили несправний редуктор, його до системи газопостачання не підключили, бо він пропускає газ, тому і поставили заглушку. Такі дії відповідача є безпідставними. Припинення розподілу газу можливо лише у випадку та в порядку, встановлених Типовим договором розподілу газу. Виток газу згідно з ним не є такою підставою. В цьому випадку АДС повинна була ліквідувати виток газу як аварійну ситуацію, а споживач зобов'язаний лише надати доступ до свого об'єкту для ліквідації аварійної ситуації. У зв'язку з незаконністю дій відповідача, останній повинен відновити розподіл газу на його будинок, вчинивши усі необхідні дії з перевірки технічного стану зовнішнього газопроводу, який відноситься до його балансової належності, усунути аварійні ситуації тощо.
Також зазначає, що раніше він звертався до суду з приводу вирішення спору між ним та відповідачем щодо укладання договору розподілу газу, визначення межі, балансової належності газопроводу, правомірності складання актів від 29.05.2019 та 21.10.2019 про припинення розподілу газу, але рішення судів ґрунтуються на власних видумках судді, не відповідають фактичним обставинам та нормам законодавства. Суд безпідставно вважав встановленим факт укладання між сторонами договору розподілу природного газу, правомірність визначення межі відповідальності. Раніше він вже вказував, що заява-приєднання, на яку посилався відповідач, узята з мережі інтернет і ним не підписана. Заяву для підписання відповідач йому не направляв. Він підписав 10.08.2018 лише заяву-приєднання до договору постачання газу з ТОВ «Запоріжгаз збут». Розмежування балансової належності було зроблено неправильно. Прийом-передача газу, облік, визначення об'ємів використаного споживачем газу здійснюється на межі балансової належності, яка повинна бути визначена лічильником газу, встановленим в будинку. Споживач не може бути відповідальним за експлуатацію зовнішнього газопроводу, в т.ч. редуктора. Догляд за редуктором має здійснювати оператор ГРМ. Попередні суди визнали дійсним акт розмежування балансової приналежності та експлуатаційної відповідальності сторін від 10.08.2018 року лише тому, що він підписав його без зауважень. Але це не відповідає ст.633 ЦК України - умови публічного договору, які суперечать обов'язковим для його укладання і виконання правилам, є нікчемними. Ці обов'язкові правила встановлені регулятором в Типовому договорі. В цьому позові він вважає наявними інші підстави для зобов'язання відповідача укласти з ним договір розподілу газу, скласти акт розмежування балансової належності тощо.
Ухвалою суду від 20.12.2023р. позовна заява залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.
12.01.2024р. від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява, в якій він вточнив свої позовні вимоги та просив: 1) зобов'язати відповідача укласти з ним договір розподілу природного газу відповідно до встановленого п.1.3 розд.1 Типового договору розподілу природного газу, а саме направити йому з інформаційним листом за формою, наведеною в додатку 3 до цього договору, заяву-приєднання до Типового договору розподілу природного газу за формою, наведеною в додатку 1 до цього договору, у двох екземплярах для підписання, з поверненням одного підписаного екземпляра відповідачу; 2)вирішити спочатку умови договору: а) в заяві-приєднання в числі персоніфікованих даних об'єкта відповідач повинен позначити плиту ПГ-4 в кухні будинку і плиту ПГ-3 в літній кухні, більш нічого, б)визнати відсутність котла в об'єкті та відповідність об'єкта проектній та виконавчо-технічній документації, в) визнати нікчемними, недійсними згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, акти від 29.05.2019 та 21.10.2019 в частині припинення розподілу природного газу, тобто в частині їх назви, та відповідно до цього визнати безпідставним нарахування відповідачем оплати на розподіл газу на котел, в) визнати відповідача балансоутримувачем регулятора тиску газу - редуктора - КБРТ чи РДГС-10 чи іншого, який можу бути встановлений оператором ГРМ-відповідачем в об'єкті, г) зобов'язати відповідача оформити та направити йому для підпису два екземпляри акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, позначивши в ньому належність кожній стороні частини газопроводу і встановленого в ньому газового обладнання: споживачу належить внутрішній газопровід від виходу газопроводу з лічильника газу в кухні будинку до газових приладів, а з газових приладів - дві газові плити - ПГ-4 в кухні будинку і ПГ-3 в літній кухні, відповідачу - увесь зовнішній газопровід від місця приєднання газопроводу -вводу до розподільного газопроводу до лічильника на кухні в будинку (газопроводі-ввід, регулятор тиску газу-редуктор, з'єднаний з газопроводом -вводом, ввідний газопровід, включаючи газопровід, прокладений в футлярі через стіну будинку, до лічильника газу на кухні в будинку); е) зобов'язати відповідача відновити розподіл природного газу на об'єкт споживача, попередньо перевіривши технічний стан газопроводу і редуктора-регулятора тиску газу, якщо редуктор несправний - встановити справний, провірити та прочистити вентиляційну систему до редуктора, у випадку виявлення витоку газу, ліквідувати його, зробити пуск газу.
15.01.2024р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про долучення додаткових письмових доказів.
Ухвалою суду від 19.01.2024р. у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
14.03.2024 до суду надійшли письмові пояснення («деякі міркування») позивача ОСОБА_1 , в яких він підтримав позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.03.2024 за клопотанням представника відповідача АТ «Запоріжгаз» останньому продовжено строк для подання відзиву на позов до п'ятнадцяти днів.
10.04.2024р. від представника відповідача АТ «Запоріжгаз» Швайковського А.А. до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю, та зазначив, що з 01 липня 2015 року відповідач - АТ «Оператор газорозподільних систем «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ №642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Серед суб'єктів ринку природного газу АТ «Запоріжгаз» кваліфікується як Оператор ГРМ. Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, суб'єкти ринку природного газу, які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу за умови дотримання вимог цього кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу укладається за формою Типового договору, затвердженого постановою НКРЕП від 30.09.2015 №2498 в порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем. Обов'язок укласти такий договір покладений на споживача. Здійснення відбору природного газу без такого договору не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з дотриманням вимог ст.633,634,641,642 ЦК України. Крім того, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документальне підтвердження споживання природного газу. Договір розподілу природного газу було укладено з позивачем ОСОБА_1 відповідно до встановлених правил. У випадку необхідності внесення змін до персоніфікованих даних споживача споживач повинен самостійно звернутись до оператора ГРМ з відповідною заявою. Заявлені позивачем вимоги про визнання актів про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 29.05.2019 та 21.10.2019, що складені працівниками АТ «Запоріжгаз», по суті є внутрішніми документами відповідача, лише фіксують дії оператора ГРМ і не покладають на позивача жодних обов'язків, у зв'язку з чим не належать до актів в розумінні ст.16 ЦК України, які можуть бути визнані недійсними. Отже, позивачем обраний неналежний спосіб захисту. Відповідно до Кодексу газорозподільних систем позивач є власником внутрішньої газової мережі та газових приладів - газова мережа від місця/точки приєднання об'єкта або земельної ділянки замовника до його газових приладів (пристроїв) включно або до системи газоспоживання третіх осіб (замовників, споживачів). Відповідно до п.2.23 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №285 від 15.05.2015, відповідальним за здійснення технічного обслуговування КБРТ (РДГС-10) з дотриманням періодичності згідно з вимогами заводу-виробника є власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)). Отже, ремонт або заміна газового обладнання внутрішніх газопроводів проводиться на договірних засадах за рахунок власника спеціалізованою організацією, яка має відповідний дозвіл на проведення відповідних робіт. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу. Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 10.08.2018 року був підписаний Споживачем без зауважень. Вказані обставини були встановлені рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 10.12.2021 та постановою Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 у справі ЄУН 337/22094/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Запоріжгаз» про зобов'язання вчинити певні дії за аналогічними вимогами позивача. У зв'язку з цим і на підставі ч.4 ст.82 ЦПК України ці обставини не підлягають повторному встановленню. Просить в позові відмовити.
15.04.2024р. від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він повністю підтримав позовні вимоги, доводи відповідача вважає безпідставними.
Ухвалою суду від 16.04.2024 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В подальшому від позивача ОСОБА_1 до суду надходили письмові заяви-пояснення по суті спору - 23.07.2024 «вступне слово», 25.11.2024 «про дослідження доказів та судові дебати», 16.12.2024 «клопотання» (щодо дослідження доказів судом), 15.01.2025 «процесуальні питання розгляду справи», 22.01.2025 про долучення додаткових доказів, в яких він наполягає на заявлених позовних вимогах.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в його заявах по суті спору, просив позов задовольнити. Пояснив, що остаточна редакція його позовних вимог міститься в уточненій позовній заяві від 12.01.2024, яку він подав на виконання ухвали суду про усунення недоліків. Крім того, зазначив, що дійсно Токмацьким районним судом Запорізької області, а потім Запорізьким апеляційним судом вже розглядалась справа за його позовом до цього ж відповідача з приводу договірних відносин з розподілу природного газу, однак позовні вимоги, заявлені в цій справі, не є тотожними тим, що розглядались раніше. Щодо факту укладення договору розподілу природного газу попередні суди не розібрались в спірних правовідносинах і безпідставно визнали, що він підписав договір і тому він є укладеним, а також, що він без зауважень підписав акт розмежування балансової належності і підстав для внесення до нього змін немає. Але в цьому акті невірно визначено, що споживач є балансоутримувачем редуктора - регулятора тиску газу, який розташований на зовнішньому газопроводу і який за законом повинен належати до експлуатаційної відповідальності оператора ГРМ, а не споживача. Споживач відповідає лише за внутрішній газопровід, тобто від лічильника газу до газового обладнання в об'єкті. Недотримання вказаних вимог закону є підставою для визнання публічного договору нікчемним. Щодо визнання актів від 29.05.2019 і 21.10.2019 недійсними, то зараз він просить визнати їх недійсними лише в частині назви - «про припинення розподілу природного газу», зміст актів є вірним і він його не оспорює. Назва актів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на момент складання цих актів розподілу газу фактично не було і відповідно розподіл не міг бути припиненим. Вказаними актами було підтверджено відсутність котла в його будинку. Ці акти і є зміною виконавчо-технічної документації, тому нарахування відповідачем оплати за спожитий газ при відсутності розподілу газу на котел з січня 2020 року є безпідставним. Він також вважає безпідставним складання представниками відповідача акту від 16.10.2021 та відключення постачання газу на його об'єкт, оскільки «виток газу» згідно з Типовим договором розподілу газу не є підставою для відключення/припинення газопостачання. Відповідно до розд.8 Правил безпеки виток газу належить ліквідувати безумовно і невідкладно аварійно-диспетчерською службою. Визнати недійсним акт від 16.10.2021 він не просить, оскільки це неналежний спосіб захисту. Він просить зобов'язати відповідача відновити постачання газу на його будинок, оскільки відключення було незаконним. Перед цим відповідач зобов'язаний з урахуванням експлуатаційної належності йому зовнішнього газопроводу провести технічну перевірку газопроводу, встановити редуктор у разі його відсутності, ліквідувати виток газу за наявності і здійснити пуск газу. Ці вимоги раніше ним не заявлялись і судом рішення щодо них не приймалось. Його житловий будинок знаходиться в с.Вишневе Токмацького району Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території України, але це не є перепоною для укладання договору розподілу природного газу з відповідачем із визначенням його умов. Просив позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача Швайковський А.А. позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, та зокрема, пояснив, що позивач раніше вже звертався до суду з аналогічними вимогами щодо захисту його прав споживача послуг з розподілу природного газу на житловий будинок АДРЕСА_1 . Токмацьким районним судом Запорізької області 10.12.2021 було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову і судом апеляційної інстанції це рішення було залишено без змін, тобто воно набрало законної сили, у зв'язку з чим підстав для розгляду аналогічних позовних вимог немає. Щодо відновлення розподілу газу на об'єкт позивача, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки постачання газу було припинено у зв'язку з витоком газу на частині газопроводу, який належить до експлуатаційної відповідальності саме позивача як споживача, усунення такого витоку здійснюється спеціалізованими організаціями на договірних засадах за рахунок позивача як власника внутрішнього газопроводу. В даному випадку позивач помилково трактує норми чинного законодавства. Крім того, відповідно до Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Лише у разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП. Якщо за адресою споживача буде припинено розподіл природного газу шляхом встановлення інвентарної заглушки на крані вводу, що зафіксовано відповідним актом, нарахування обсягів за послугу доставки природного газу не припиняється, так як договір розподілу природного газу не розірвано (тобто об'єкт фізично підключено до ГРМ, відсутнє механічне від'єднання від системи газопостачання в місці приєднання). У травні 2019 року працівником АТ «Запоріжгаз» у присутності Споживача було відключено домоволодіння у зв'язку з невідповідністю системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавче - технічній документації та самовільне підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання (відсутність газових приладів). Газопостачання до домоволодіння відновили 21.10.2019 року для заміни газової плити, про що також було складено відповідний акт. Відключення 21.10.2019 відбулося з підстав невідповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавче-технічній документації, зокрема, у зв'язку з відсутністю газового котла. При тому, що зміни до виконавчо-технічної документації на об'єкт позивача за його ініціативою у встановленому законом порядку не вносились. Тому фактична відсутність газового котла в будинку, на що посилається позивача, не є підставою для звільнення його від оплати за чинним договором розподілу природного газу. Просить в позові відмовити повністю.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 в справі №761/7978/15-ц вказано, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15).
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
У рішеннях ЄСПЛ від 25.07.2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №201/1763/22.
Так, судом встановлено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 10.12.2021 року (цивільна справа №2/328/752/21, ЄУН 337/2094/21) було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Запоріжгаз» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 вказане рішення залишено без змін, отже набрало законної сили.
За змістом вказаних судових рішень предметом позову ОСОБА_1 до АТ «Запоріжгаз» було зобов'язання відповідача укласти договір розподілу природного газу, тобто оформити передбачені типовим договором розподілу газу додаток № 1 і № 3 до нього, та вручити їх йому як споживачу в судовому засіданні, визначивши в числі необхідних персональних даних предмету договору плиту в будинку та плиту в літній кухні; визнати недійсними акти від 29.05.2019 року і 21.10.2019 року в частині припинення розподілу газу із-за відсутності юридичних фактів для їх складання, а саме, відсутність укладеного договору та факту розподілу (доставки) природного газу; зобов'язати відповідача правильно оформити акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін договору або внести в нього зміни, передбачивши межу після редуктора, визначивши її лічильником газу, тобто віднести редуктор до експлуатаційної відповідальності відповідача - оператора ГРМ.
Ухвалюючи ці судові рішення, суди встановили відповідні обставини та прийшли до висновку, що вимога про визнання недійсними актів від 29.05.2019 та 21.10.2019 не відповідає способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбаченим ст.16 ЦК України, оскільки оскарження дій відповідача лише щодо факту складання зазначених документів, визнання їх недійсними не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Крім того, договір розподілу природного газу між сторонами та акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін договору оформлені належним чином відповідно до норм чинного законодавства, підстав для покладення на відповідача обов'язку узгодити їх на інших умовах, зокрема, визначити межу лічильником газу в будинку, віднести редуктор до експлуатаційної відповідальності відповідача - оператора ГРМ, немає, оскільки це не буде відповідати зібраним у справі доказам та приписам Кодексу ГРМ.
Проаналізувавши зміст та обґрунтування позовних вимог у цивільній справі №2/328/752/21, ЄУН 337/2094/21, в якій є таке, що набрало законної сили, рішення суду, та у справі, що зараз розглядається, суд вважає, що їх предмет та підстави є однаковими (тотожними) - зокрема, про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір розподілу газу за формою, наведеною в додатках 1,3 Типового договору розподілу газу з попереднім визначенням газового обладнання та приладів, які є в об'єкті споживача, межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін із віднесенням зовнішнього газопроводу (від вводу до лічильника в будинку, в т.ч. редуктора) на баланс відповідача, склавши відповідний акт розмежування, а також про визнання недійсним актів від 29.05.2019 і 21.10.2019 «Про припинення розподілу газу».
При цьому, заявлені в цій справі позовні вимоги обґрунтовуються позивачем тими ж самими підставами, що і в цивільній справі №2/328/752/21, ЄУН 337/2094/21, зокрема, нікчемністю договору розподілу газу внаслідок порушення публічного порядку його укладання, невідповідністю зазначених в заяві-приєднання персоніфікованих даних об'єкта споживача фактичним (відсутність котла), невідповідністю чинному законодавству акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін із невірним визначенням межі та балансової належності газопроводу. Щодо визнання актів від 29.05.2019 і 21.10.2019 «Про припинення розподілу газу», в т.ч. в частині їх назви, недійсними, то підставою для цього і в цій, і в іншій справі позивач зазначає фактичну відсутність розподілу газу на момент складання цих актів.
Доводи позивача про те, що позовні вимоги в цій справі заявлені з інших підстав, є безпідставними і судом відхиляються. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 звернення до суду з новим позовом фактично мотивував неповним з'ясуванням попередніми судами усіх істотних обставин спору, невідповідністю висновків суду чинному законодавству та фактичним обставинам справи, що вказує на його незгоду з попередніми судовими рішеннями. Жодних нових істотних обставин, які б обґрунтовували зазначені позовні вимоги позивача, ним не зазначено. Як вже зазначалось вище, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевказане, провадження у цій справі в частині позовних вимог про зобов'язання укласти договір розподілу природного газу із визначенням у заяві-приєднання вірних персоніфікованих даних об'єкта споживача (дві газові плити, відсутність котла), про визнання недійсними актів про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 29.05.2019 та 21.10.2019, про зобов'язання оформити акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін договору із визначенням АТ «Запоріжсталь» балансоутримувачем зовнішнього газопроводу від місця приєднання газопроводу до лічильника газу на кухні будинку слід закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Керуючись ст.4,13,п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України,
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання укласти договір розподілу природного газу із визначенням у заяві-приєднання вірних персоніфікованих даних об'єкта споживача (дві газові плити, відсутність котла), про визнання недійсними Актів про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 29.05.2019 та 21.10.2019, про зобов'язання оформити акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін договору із визначенням АТ «Запоріжсталь» балансоутримувачем зовнішнього газопроводу від місця приєднання газопроводу до лічильника газу на кухні будинку - закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 31.01.2025.
Суддя Н.А.Мурашова
23.01.2025