Справа № 757/544/24-к
Провадження № 1-кп/761/3243/2024
02 грудня 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023000000001252, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2023, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
І. Історія провадження.
09.01.2024 до Печерського районного суду міста Києва від заступника начальника першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 (вх. № 2638) надійшов обвинувальний акт з додатками, у кримінальному провадженні №42023000000001252, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 757/544/24-к між суддями від 09.01.2024 визначено головуючого суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.01.2024 призначено у кримінальному провадженні підготовче судове засідання.
При цьому ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 23.04.2024 направлено кримінальне провадження № 42023000000001252 від 31.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, для розгляду за підсудністю, з Печерського районного суду міста Києва до Шевченківського районного суду міста Києва.
У подальшому, 22.05.2024 зазначені матеріали кримінального провадження № 42023000000001252 від 31.07.2023 надійшли (вхід. № 49623) до Шевченківського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 757/544/24-к між суддями від 23.05.2024 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 24.05.2024 матеріали справи передано судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою суду від 28.05.2024 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
ІІ. Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні, на обгрунтування клопотання про повернення обвинувального акту, зазначив, що останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки народний депутат не є ані посадовою особою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб'єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями, а тому не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України.
Крім того, на думку обвинуваченого, в його діях відсутня суб'єктивна та об'єктивна сторони вчинення зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується і змістом обвинувального акта. При цьому його лист як народного депутата до Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.2023 не є офіційним документом, як наслідок, предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України.
Також обвинувачений зазначив, що в обвинувальному акті взагалі неконкретизоване обвинувачення, непослідовно та не конкретно викладена фабула та формулювання обвинувачення, а також відсутня правова кваліфікація і воно є незрозумілим, суперечливим, що є порушенням 4 ст. 110 КПК України, відповідно до якої обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, що в свою чергу є порушенням положення ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, на думку обвинуваченого, в обвинувальному акті в порушення положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не конкретизовано в чому саме він обвинувачується, не повною мірою розкрита суб'єктивна та об'єктивна сторони інкримінованого злочину, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення і безперечно, порушує право обвинуваченого на захист.
При цьому, на думку обвинуваченого, органом досудового розслідування допущені порушення вимоги ст. 109 КПК України в частині складання реєстру матеріалів досудового розслідування, а саме повідомлення про підозру, що є процесуальним рішенням, та повістки про виклик, що є заходом забезпечення, безпідставно зазначені в розділі проведених процесуальних дій, а ухвали слідчих суддів про надання дозволів на проведення тимчасових доступів до речей і документів, що є заходами забезпечення, безпідставно зазначені в розділі процесуальні рішення та інше.
Захисник ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання обвинуваченого, оскільки, на його думку, обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
Стаття 19 Конституції України закріплює обов'язок усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому жодному із них не надано права роз'яснювати норми закону, або трактували їх за власним переконанням.
Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, відповідно до ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено виключний перелік відомостей, що має містити обвинувальний акт:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Згідно ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст обвинувального акта та додатків до нього, проаналізувавши доводи сторони захисту щодо клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов висновку, що це клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Обов'язок щодо того, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, нормами кримінального процесуального закону покладається саме на прокурора.
Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Зазначена позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Між тим, доводи обвинуваченого та його захисника на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення, що є недопустимим у підготовчому судовому засіданні.
Як вбачається з обвинувального акта, в ньому викладено правову кваліфікацію дій обвинуваченого із викладенням юридичної формулювання обвинувачення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим та його правова кваліфікація з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Суд також наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.
Таким чином, на переконання суду, викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що відсутність вказаних відомостей у обвинувальному акті перешкоджатиме обвинуваченому ОСОБА_3 реалізувати своє право на захист, оскільки це право, як визначено частиною першою статті 20 КПК України, передбачає можливість обвинуваченого надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази на підтвердження невинуватості, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Зазначені права є процесуальними гарантіями забезпечення права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, їх реалізація не залежать від обсягу висунутого проти нього обвинувачення, адже відповідно до принципу диспозитивності обвинувачений є вільним у їх використанні у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Сторона захисту також наголошувала на недоліках, що містить реєстр матеріалів досудового розслідування.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.
Тож, посилання на ці, на думку захисника та обвинуваченого, недоліки не ґрунтуються на нормах закону, оскільки кримінальним процесуальним законодавством передбачено повернення обвинувального акта прокурору у разі саме його невідповідності ст. 291 КПК України, а не реєстру.
Отже, зазначені твердження не є підставою для такого повернення, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування додано стороною обвинувачення до обвинувального акта і він наявний у матеріалах провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в клопотанні захисника обвинуваченого не наведено підстав для повернення обвинувального акта прокурору, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 291, 314-316, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023000000001252, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2023, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1