Справа № 522/22023/23
Провадження № 2/522/1237/25
23 січня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
представника відповідача - адвоката Білого В.В.,
позивач у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у доступі до квартири, встановлення порядку користування квартирою та виділ часток квартири у натурі,
13.11.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у доступі до квартири, встановлення порядку користування квартирою та виділ часток квартири у натурі.
В обґрунтування позову зазначено, що з 18.06.2011 позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який було розірвано. В період шлюбу за спільні кошти згідно договору купівлі-продажу від 04.10.2013 була придбана трьохкімнатна квартира загальною площею 133,7 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 171561651101).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2017 у справі № 522/21121/14-ц, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2018, визнано за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 право спільної часткової власності по частки кожному на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 133,7 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м., та припинено право спільної сумісної власності позивача та відповідача на цю квартиру.
Враховуючи, що такий поділ спільної квартири не задовольнив сторони, між позивачем та відповідачем відбулась усна домовленість про те, що квартиру буде продано, а кошти від її продажу будуть поділені між сторонами порівну або хтось один сплатить вартість частки і залишить квартиру за собою.
Для вирішення питання виділу часток квартири у натурі, позивач звернувся до спеціаліста та отримав висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи для звернення до суду № 67/23 від 19.10.2023, відповідно до якого, експерт дійшов висновку що лінійні розміри, площа і планування приміщень квартири дозволяють провести виділ частки з організацією ізольованих квартир в складі житлових та підсобних приміщень кухні, ванної, туалету, які відповідали б нормативно технічним вимогам ДБН В.2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Основні положення», що пред?являються до самостійних квартир. Експертом запропоновано варіант розподілу спірної квартири, виходячи з загальної площі квартири 133,7 кв.м. та житлової площі 54,9 кв.м.:
Співвласнику І (частка ) пропонується виділити приміщення загальною площею 86,6 кв.м.: комора пл. 1,6 кв.м.; кухня пл. 15,2 кв.м.; житлова пл. 29,0 кв.м.; підсобне приміщення пл. 38,5 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв. м. Співвласнику ІІ (частка ) пропонується виділити приміщення загальною площею 38,0 кв.м. коридор пл. 4,5 кв.м.; житлова пл. 14,2 кв.м.; житлова пл. 11,7 кв.м.; санвузол пл. 5,3 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв.м. В загальному користуванні коридор площею 8,9 кв.м. Крім того влаштовується перегородка в коридорі, площею 0,2 кв.м. При даному варіанті розподілу необхідно улаштувати приміщення кухні та санвузлу та закласти дверний отвір до приміщення комори № 5. При цьому компенсація ІІ-співвласнику становить вартість 24,3 кв.м., що на дату висновку складає 631 265,00 грн або 17 266,00 дол. США. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 3 473 259,00 грн або 94 997,00 дол. США.
Позивач просить суд: виділити у натурі ОСОБА_1 частку квартири згідно з варіантом поділу за висновком експерта від 19.10.2023 № 67/23, що складається із приміщення загальною площею 38,0 кв.м.: коридор пл. 4,5 кв.м.; житлова пл. 14,2 кв.м.; житлова пл. 11,7 кв.м.; санвузол пл. 5,3 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв.м., що на 24,3 кв.м. менше площі, яка виділяється відповідачу із стягненням з ОСОБА_2 компенсації за перевищення площі на 24,3 кв.м., що у грошовому виразі складає 631 265,00 грн або 17 266,00 доларів США на дату складання висновку по курсу НБУ на 19.10.2023; виділити у натурі ОСОБА_2 частку квартири згідно з варіантом поділу за висновком експерта від 19.10.2023 № 67/23, що складається із приміщення загальною площею 86,6 кв.м.: комора пл. 1,6 кв.м.; кухня пл. 15,2 кв.м.; житлова пл. 29,0 кв.м.; підсобне приміщення пл. 38,5 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв. м. В загальному користуванні залишити приміщення коридору площею 8,9 кв.м.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши ОСОБА_1 у користування приміщення загальною площею 38,0 кв.м.: коридор пл. 4,5 кв.м.; житлова пл. 14,2 кв.м.; житлова пл. 11,7 кв.м.; санвузол пл. 5,3 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв.м.; ОСОБА_2 - приміщення загальною площею 86,6 кв.м.: комора пл. 1,6 кв.м.; кухня пл. 15,2 кв.м.; житлова пл. 29,0 кв.м.; підсобне приміщення пл. 38,5 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв.м. У спільному користуванні залишити приміщення коридору площею 8,9 кв.м.
Щодо вимоги про усунення перешкод у доступі до квартири, позивач зазначає, що відповідачка скориставшись відсутністю позивача в квартирі змінила замок вхідної двері та тим самим створила перешкоди у доступі до квартири, через що позивач не може вільно потрапити до квартири.
20.12.2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
30.12.2023 на виконання ухвали суду від 20.12.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
10.01.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
31.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що встановлення порядку користування за переліком приміщень на прохання Позивача, ставить Відповідача у вкрай не вигідне та скрутне становище, не враховує баланс інтересів співвласників та не забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав, оскільки, по - перше, відповідач позбавляється можливості використання необхідного і життєво важливого приміщення квартири, санітарного призначення - «санвузлу». По - друге, житлове приміщення не тільки має відповідати санітарним нормам для проживання громадян, а також не допускається заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями. Відповідно до змісту висновку від 22.01.2024 складеного експертом - виконавцем Воронцовим А.В. визначено, що встановлення права користування, у запропонованому Позивачем варіанті, не вбачається можливим. Додатково звертє увагу, що відповідно до інформації розміщеної на веб - сайті Міністерства юстиції України, за посиланням: https://rase.minjust.gov.ua/, термін дії свідоцтва експерта ОСОБА_3 закінчився 14.07.2023, тоді як висновок експертом було складено 19.10.2023, таким чином, останній не мав повноважень щодо дослідження об'єкта нерухомості, конструкцій та відповідних документів (інформація з Реєстру атестованих судових експертів додається). У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
28.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 07.05.2024 задоволено, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 37996391, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, с.п. № 107) інформацію про перетин державного кордону України - громадянином України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2018 по 13.11.2023.
05.06.2024 на виконання ухвали суду від 08.05.2024 від Державної прикордонної служби України надійшов витяг щодо перетинання державного кордону України в період з 01.01.2018 по 13.11.2023 ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній раз ОСОБА_1 перетнув державний кордон України 03.03.2022 у напрямку виїзд.
29.11.2024 від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі та закриття підготовчого провадження.
29.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, заслухавши доводи і заперечення сторін, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.06.2011, який було розірвано. В період шлюбу згідно договору купівлі-продажу від 04.10.2013 була придбана трьохкімнатна квартира загальною площею 133,7 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 171561651101).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2017 у справі № 522/21121/14-ц, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2018, визнано за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 право спільної часткової власності по частки кожному на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 133,7 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м., та припинено право спільної сумісної власності позивача та відповідача на цю квартиру.
Щодо вимоги про усунення перешкод у доступі до квартири.
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 8 Конвенціїкожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами підтверджено, що позивач та відповідач є власниками по частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 133,7 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м. Водночас позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач перешкоджає йому у користуванні вказаною квартирою.
З відповіді Державної прикордонної служби України від 08.05.2024 щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України в період з 01.01.2018 по 13.11.2023 вбачається, що останній раз ОСОБА_1 перетнув державний кордон України 03.03.2022 у напрямку виїзд.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, у задоволенні вимоги про усунення перешкод у доступі до квартири слід відмовити за недоведеністю.
Стосовно вимоги про встановлення порядку користування квартирою та виділ часток квартири у натурі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
При виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об'єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.
Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Згідно наданого позивачем висновку судового експерта Рапач К.В. судової будівельно-технічної експертизи № 67/23 від 19.10.2023, дослідженню підлягає двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . На дослідження разом з заявою представлені копії наступних матеріалів: - копія витягу з державного реєстру № 153944168 від 25.01.2019 речових прав на нерухоме майно; - копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 14.01.2019; - копія рішення судді Приморського районного суду м. Одеси Загороднюк В.І. від 01.06.2017 у справі № 522/21121/14-ц; - фотофіксація квартири - 1 диск. Згідно із заявою експертиза проводиться без доступу, за наявними матеріалами.
Відповідно до висновку судового експерта Рапач К.В. судової будівельно-технічної експертизи № 67/23 від 19.10.2023, лінійні розміри, площа і планування приміщень квартири дозволяють провести виділ частки з організацією ізольованих квартир в складі житлових та підсобних приміщень кухні, ванної, туалету, які відповідали б нормативно технічним вимогам ДБН В.2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Основні положення», що пред?являються до самостійних квартир.
Експертом запропоновано варіант розподілу спірної квартири, виходячи з загальної площі квартири 133,7 кв.м. та житлової площі 54,9 кв.м.:
1. Співвласнику І (частка ) пропонується виділити приміщення загальною площею 86,6 кв.м.: комора пл. 1,6 кв.м.; кухня пл. 15,2 кв.м.; житлова пл. 29,0 кв.м.; підсобне приміщення пл. 38,5 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв. м.;
2. Співвласнику ІІ (частка ) пропонується виділити приміщення загальною площею 38,0 кв.м.: коридор пл. 4,5 кв.м.; житлова пл. 14,2 кв.м.; житлова пл. 11,7 кв.м.; санвузол пл. 5,3 кв.м.; лоджія пл. 2,3 кв.м.;
3. В загальному користуванні наступні приміщення загальною площею 8,9 кв.м.: коридор пл. 8,9 кв.м. Крім того влаштовується перегородка в коридорі, площею 0,2 кв.м.
При даному варіанті розподілу необхідно улаштувати приміщення кухні та санвузлу та закласти дверний отвір до приміщення комори № 5. Компенсація ІІ-співвласнику становить вартість 24,3 кв.м., що на дату висновку складає 631 265,00 грн або 17 266,00 дол. США. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 3 473 259,00 або 94 997,00 дол. США.
Згідно наданим відповідачем висновком ТОВ «ТЕХНОКОНСАЛТ БТІ» № 1 від 22.01.2024 про можливість (неможливість) розподілу квартири на два окремих об'єкта нерухомості (на дві квартири) та можливість (неможливість) визначення порядку користування об'єкта нерухомості визначено, що за технічними показниками та об'ємно-планувальними рішеннями об'єкт не може бути поділено на дві окремі квартири. Не вбачається технічної можливості, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва визначити порядок користування об'єктом нерухомого майна, відповідно до часток співвласників, враховуючи, неможливість переобладнання приміщень квартири та забезпечення умов для проживання співвласників.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.
У даній справі відповідач заперечує проти виділу в натурі часток та встановлення порядку користування у запропонований позивачем спосіб, посилаючись на неможливість такого виділу у зв'язку із неможливістю переобладнання приміщень квартири та забезпечення умов для проживання співвласників. Відповідач зазначає, що встановлення порядку користування за переліком приміщень на прохання Позивача, ставить Відповідача у вкрай не вигідне та скрутне становище, не враховує баланс інтересів співвласників та не забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав, оскільки Відповідач позбавляється можливості використання необхідного і життєво важливого приміщення квартири, санітарного призначення - «санвузлу». Згідно результативної частини експертного висновку від 19.10.2023 за № 67/23: «При даному варіанті розподілу необхідно улаштувати приміщення кухні та санвузлу та закласти дверний отвір до приміщення комори № 5».
Натомість відповідно до висновку ТОВ «ТЕХНОКОНСАЛТ БТІ» № 1 від 22.01.2024: «у частині квартири з приміщеннями №№ 1,2,3,4 (за нумерацією технічного паспорту) не вбачається можливість обладнання приміщення кухні внаслідок геометричних розмірів квартири. Влаштування в обох квартирах внутрішних коридорів вбачається неможливим. Це порушує вимоги пункту 2.30 розділу 2 «Архітектурно-планувальні та конструктивні рішення», основні положення ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», а саме «..ширина підсобних приміщень квартир повинна бути не менше: кухні - 1,8 м; передпокою - 1,5 м; коридорів, що ведуть до житлових кімнат, - 1,1 м…». Єдиний внутрішньоквартирний коридор № 1 (за нумерацією технічного паспорту) має ширину 13,7 м. Влаштувати два коридора, кожний шириною не менше 1,1 м - неможливо. Необхідність проведення комунікаційних магістралей до новоутворенних приміщень кухні (санвузлів) порушує вимоги пункту 2.28 розділу 2 «Архітектурно-планувальні та конструктивні рішення», основні положення ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», а саме «не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати».
Отже, враховуючи протилежні висновки експертів, заперечення відповідача щодо можливості виділу, суд не може зробити однозначного висновку щодо можливості виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін заявленим позивачем способом. Клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи сторонами не заявлялось.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про неможливість за даних обставин встановлення порядку користування квартирою та виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін у справі, заявленим позивачем способом.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у доступі до квартири, встановлення порядку користування квартирою та виділ часток квартири у натурі відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом десяти днів.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 17.02.2025.