Справа №521/329/25
Номер провадження 3/521/1213/25
18 лютого 2025 року
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Поліщук І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
27.12.2024 року приблизно о 13 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози, образи, виражався нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_3 , що проживає разом за адресою: АДРЕСА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
За даним фактом співробітниками УПП в Одеській області відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВАБ №220578 від 27.12.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ст. 173-2 ч.3 КпАП України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, викликався до суду, а саме шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суд не сповістив.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 173-2 ч.3 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, у зв'язку з чим суддя неодноразово відкладав розгляд справи, вживаючи заходи щодо належного повідомлення правопорушника.
У рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вказаних вище порушень.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 220578 від 27.12.2024 року; терміновим заборонним приписом кривдника серії АА №274279 від 27.12.2024 року; постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; заявою ОСОБА_3 від 27.12.2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_3 ВІД 27.12.2024 року; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 27.12.2024 року.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вказане вище порушення. Відтак ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до ст. 33, 34, 35 КУпАП приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності.
Обставини, що пом'якшують відповідальність, відсутні.
Обставиною, що обтяжує відповідальність, відсутні.
З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, визначеному санкцією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки це буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Крім цього, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Керуючись ст. 27, 33, 34, 35, 40-1, 173-2, 245, 251-252, 283-285, 287, 289, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Поліщук І.О.