нп 2/490/1487/2025 Справа № 490/11498/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 лютого 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєваускладі:
головуючого - суддіЧеренкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
за участю представника відповідачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень, процесуальні дії суду.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просивзменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на підставі судового наказу, виданого Корабельним районним судом м.Миколаєва від 22.02.2022 року на користь ОСОБА_5 на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.02.2022 року і до досягнення дітьми повноліття, і визначити аліменти в твердій грошовій сумі 2000,00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дати набрання рішення законної сили.
В обґрунтуванняпозовнихвимог позивачпосилається на наступне.
Позивач при отриманні заробітної плати дізнався, що на підставі заяви ОСОБА_5 про видачу судового наказу, судовим наказом від 22.02.2022 року, виданим Корабельним районним судом м. Миколаєва, з нього стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усього його доходу, щомісячно, починаючи з 17.02.2022 року (№ 488/624/22). При цьому, Позивач, не знаючи про існування судового наказу, продовжував надавати матеріальну допомогу Відповідачу на утримання дітей, не дивлячись на те, що дочка вже на цей час проживала разом з ним і була на його повному утриманні. На сьогодні матеріальне становище Позивача погіршилося, ОСОБА_4 , як військовослужбовець, не отримує у повному обсязі заробітну плату.У зв'язку із цим, він не отримує доходу, достатньому для проживання йому самому та для оплачування аліментів, не може влаштуватися роботу.
Крім того, Позивач вказує, що на даний час він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народився син ОСОБА_6 . Його дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, не працює.Позивач рухомого та нерухомого майна немає, проживає у квартирі свого батька.Він неспроможний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, а заборгованість за аліментами не покривається, так як Позивач не має достатнього доходу.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просить суд зменшити розмір аліментів, які визначені судовими рішеннями, та стягувати з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі 2000 грн на кожну дитину щомісячно, і до повноліття дітей.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді від 23.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити.
Відповідачка до судового засідання не з'явилася, її представник - адвокат Притикін І.І. проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх безпідставними.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
05.09.2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 року, ухваленим у цивільній справі № 488/1457/21, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.
Судовим наказом, виданим Корабельним районним суду м.Миколаєва 22.02.2022 року стягнуто з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_5 , кошти (аліменти) на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вищевказаного судового наказу, Корабельним відділом ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №69851757, щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
12.07.2024 року ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Від другого шлюбу у позивача народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .
Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 14.11.2024 року у справі №488/643/22 відмовлено у задоволенні первісного ОСОБА_10 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , де третьою особою виступає: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
При цьому, даним рішенням встановлено, що між сторонами не існує спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю, ОСОБА_5 . Дитина як на час звернення з позовом до суду, так і на час розгляду справи судом проживала з матір'ю - позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним). Проти вказаного батько дітей - позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) не заперечував.
ІІІ. ВИСНОВКИ ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення (зміну) розміру аліментів, ОСОБА_4 посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки він не отримує у повному обсязі заробітну плату та в нього в другому шлюбі народився син, тому він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини від всіх його доходів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дозволяє дійти висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд дослідив зібрані у справі доказина основі внутрішніх переконань з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності та дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_4 доводи не є підставою для задоволення позову.
Запропонований позивачем розмір аліментів для сплати 2000 грн. на кожну дитину, є недостатнім для їх утримання.
Відтак, дитина не повинна зазнавати утисків і обмежень через те, що у її батька чи матері з'явилась інша родина і нова дитина, адже потреби першої дитини нікуди не зникли, а навпаки зростають разом з нею, і батьки перш за все, повинні керуватись у своїх діях інтересами дитини, як найбільш незахищеного учасника сімейних правовідносин.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) зазначено, що факт народження у платника аліментів дитиниу іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.03.2023 року у справі №509/5304/20, провадження № 61-6189св22.
Позивач не надав належних доказів на підтвердження неможливості виконувати свій обов'язок по утриманню дитини у визначений судом спосіб.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо відповідно заявлено вимогу про стягнення аліментів.
Законом передбачено у наказному провадженні розмір аліментів на двох дітей - 1/3.
Судом винесено судовий наказ саме в такому розмірі.
У разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу (щодо стягнення аліментів)боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів(ч.7 ст. 170 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п.п. 4 і 5 ч.1 ст. 161 цього Кодексу,судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Тобто, Цивільний процесуальний кодекс України не надає право боржнику ні оскаржити судовий наказ в апеляційному порядку, ні подати заяву про скасування судового наказу в порядку ст. 170 ЦПК України.
Натомість, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами.
Разом з тим, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_4 фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму, посилаючись на те, що розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу є надто обтяжливим для нього.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини що мають істотне значення.
У частині другій статті 182 Сімейного кодексу України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду, ухваленим лише за позовом одержувача аліментів.
При цьому, зі змісту та обґрунтування позовних вимог, вбачається, що позивач фактично просить суд зменшити розмір аліментів.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України). Аналогічні вимоги містяться в ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, згідно з якої суд саме за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Отже, право обрання певного способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), належить виключно одержувачу аліментів, і право змінювати в подальшому спосіб стягнення аліментів, які вже визначені судовим рішенням, також належить виключно одержувачу аліментів.
Право платника аліментів змінювати спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, законодавством не передбачено. Позовні вимоги про зміну розміру аліментів, визначених рішенням суду, шляхом зміни способу їх стягнення може бути пред'явлені тільки одержувачем аліментів.
Сімейний кодекс України вказує на можливість зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 у справі № 539/3532/18.
З системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що стягувачу (отримувачу) аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі), а платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання або на зміну способу стягнення аліментів.
Змінити спосіб стягнення аліментів - це виключне право особи, яка отримує аліменти та з якою проживає дитина, звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів і яке не пов'язане з наявністю обставин.
Відтак, враховуючи наявність імперативної норми в законі щодо особи позивача, який вправі звернутись з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, суд позбавлений можливості задовольнити вимоги платника аліментів про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Посилання позивача на обтяжливий розмір аліментів, які стягуються в частці від його доходу, у даному випадку, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки в разі доведення своїх доводів, позивач (за відсутності згоди отримувача аліментів) наділений правом заявляти вимогу про зменшення розміру аліментів у частці від свого заробітку (доходу), тобто зменшення частки від заробітку (доходу) раніше визначеної рішенням суду, а не заявляти вимогу про зміну способу їх стягнення з частки на тверду грошову суму.
Частиною 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Під час розгляду зазначеної справи позивач предмет або підстави позову не змінював, правом заявляти вимоги про зміну (зменшення) розміру аліментів не скористався, оскільки наполягав на зміні способу їх стягнення.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права. (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).
За такого, суд вважає за необхідне зазначити про право ОСОБА_4 звернутися до суду за захистом свого порушеного права в належний спосіб, передбачений законом.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог та враховуючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до висновку провідмову у задоволенні позову.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковістьякихнадано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.
IV. ВИСНОВКИ ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, як у задоволені позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню не підлягає.
За такого, відповідно до ст.141 ЦПК України суд відносить судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 180, 184, 192 СК України, ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова